В останніх наших роздумах про Боже і вічне ми почали з’ясовувати ряд питань про виникнення та походження нашої Землі та взагалі всієї сонячної системи, розглянули настанови науки та віри щодо походження світу. Згадавши становище віри та релігії зокрема і передусім християнської, ми виклали різні теорії астрономів про виникнення чи походження світу, як і теорію Ляпляса та Леметра. Ми бачили, що між правдивою наукою та правдивою вірою немає суттєвих розходжень у висвітленні цього питання. Що більше: вони себе взаємно доповнюють та пояснюють; згідні також у тому, що світ мав початок, тож матиме колись і кінець. Матерії вічної немає, вічний єдино Творець усього світу та матерії всього космосу. І саме тут натрапляємо на категоричне твердження християнського вчення, що «на початку Бог створив Небо та землю».
Проблема нашого походження цікавить завжди і всюди всіх думаючих людей. Тому вона притягувала й наших предків, можна б сказати, – прародичів людства. Більше як 37 століть тому, отже 18 століть до християнської ери, у часи першої вавилонської династії, вчені тієї епохи вигравірували так званим клиновим письмом на сімох таблицях з глини історію людського походження, історію, яку вони й собі перейняли від попередників. Ідеться тут про відому в науковому світі поезію «Енума еліс» – про створення світу. Текст цієї вавилонської поезії не зберігся в оригіналі, є лиш фрагменти, знайдені під час розкопок таких давніх міст, як Кіш, Асур, Вавилон та Нініва. Ці міста були колись славними та потужними, а в наші дні зосталися від них лише руїни й румовища. Найважливіша збірка таблиць із записами вавилонської поезії про створення світу знайдена щойно в 1848 році в тій частині міста Нініви, де колись знаходилась царська бібліотека Ассурбаніпал (669-633 рр. до Христа). Завдяки отим текстам, незважаючи на їх фрагментарність, ми сьогодні маємо змогу пізнати погляди вавилонян та інших народів, які проживали на цих просторах, на проблему початку світу. Йдеться, однак, про фантастичні, цілком наївні оповідання, що для людини XX століття часто видаються незрозумілими.
Згідно з поезією «Енума еліш», на початку всього був тільки один великий хаос, суміш вод солоних та солодких. З цього хаосу виникло все, навіть боги. Серед них одні були добрі, інші – злі. Останні ззовні були подібні до різних тварин, як ось водяники, червоні дракони, напівскорпіон і напівлюдина тощо. Добрі боги силкувалися навести в усьому тому хаосі певний лад, та перешкоджали їм злі боги. З цього виникла затяжна боротьба, в якій злі боги-дракони зазнали поразки.
Єгипетська культура є ще старшою за вавилонську та прогресивнішою. Фараони 5 єгипетської династії, XXVII століття до нашої ери, над берегами Нілу спорудили гробниці й веліли позаписувати на них всю історію так званими ієрогліфами – тодішнім священним письмом єгиптян. Щойно в минулому сторіччі вдалося знайти ключ до єгипетської ієрогліфічної азбуки. Наука археології відкрила та відчитала вже дуже багато отих ієрогліфів, навіть найстарішого походження, так що сьогодні можемо мати дуже детальні поняття про світогляд давніх єгиптян, зокрема ж погляди про початок світу. На їхню думку, спочатку існувала тільки вода, з якої постало все, навіть боги. Ці описи початків світу в єгиптян набувають подеколи дуже поетичних форм. «На початку, – читаємо в ієрогліфах, – коли не було ні неба, ні землі, ні навіть богів… з цих первісних і з яких виникло все без винятку, виринув найперше бог-сонце, немов квіт лотосу чи папірусу, коливаючись легенько на водах, розкриваючи ранком свій келих…». На думку єгиптян, з бога-сонця походять усі інші боги, люди та все, що живе на небі й на землі.
Ці прадавні тексти вавилонян та єгиптян дуже цікавлять учених, не менше ж і філософів та істориків. Можуть вони, в якійсь мірі, зосереджувати й нашу увагу, хоч їх зараз ніхто всерйоз не сприймає, вони бо належать до так званих мітів. Однак ще й сьогодні є такі люди, що і біблійне оповідання про початок світу і людини вважають тільки звичайним мітом давніх євреїв. Це правда, що євреї належать до групи старовинних східних народів. Але той, хто зводить до спільного знаменника оповідання давніх єгиптян-вавилонців і перші розділи Священної Книги Буття, не може не зауважити суттєвої різниці між тим та іншим. Коли читаємо перші вірші Книги Буття про початки Всесвіту, – а вони багатьом з нас відомі ще зі шкільної парти чи з оповідань батьків, – то перед нами появляється ось який образ біблійного виникнення світу: «На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: День, а темряву назвав: Ніч. І був вечір, і був ранок, день перший. І сказав Бог: Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою. І Бог твердь учинив, і відділив воду, що під твердю вона, і воду, що над твердю вона. І сталося так. І назвав Бог твердь Небо. І був вечір, і був ранок день другий. І сказав Бог: Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний. І сталося так. І назвав Бог суходіл: Земля, а місце зібрання води назвав: Море. І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І сталося так. І земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І Бог побачив, що добре воно. І був вечір, і був ранок, день третій. І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею. І сталося так. І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, також зорі. І Бог умістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. І Бог побачив, що це добре. І був вечір, і був ранок, день четвертий. І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі! І був вечір, і був ранок, день п’ятий. І сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її. І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його. І бачив Бог, що добре воно.
І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх. І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі! І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталося так. І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.» (Бут. 1:1-31).
«І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив. Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю» (Бут. 2:1-4).
Так говорять про створення та походження світу перші сторінки Священного Писання. Однак між цим і вавилонсько-єгипетськими текстами – величезна різниця. В останніх ідеться про те, що з хаосу, немов з якоїсь первісної вічної матерії, яку вважали за воду, постало все, навіть божки, яких вони почитали та боялись. Усе це мало суто матеріяльне походження. Ці оповідання повні фантазій та суперечностей. Тим-то вони для нас сьогодні хіба що звичайні східні розповіді, так звані міти. Тим часом з першого вже слова Святого Письма проглядає, без жодного сумніву чи вагання, незмінна правда: існування вічного Бога і єдиного Творця неба і землі. Текст Святого Письма короткий, ясний, простий, але такий глибокий, що й після тисячоліть, сьогодні є він духовним кормом найкращих представників думаючого людства. Бо цей текст був написаний під Божим надхненням, тож відповідає незмінній істині про світ та людину. Та до цього ми повернемося в наступних наших роздумах.