(Догматичні – 1-4 і моральні – 5-8).
Під біблійними атрибутами Бога ми розуміємо якості, невід’ємні властивості, істотні ознаки та прикметні, характерні риси, що глибше й докладніше визначають Божу сутність, яскраво зображають Його єство й вичерпно пояснюють Його діяльність. Головнішими з них є всюдиприсутність, всезнання, всемогутність, незмінність, святість, праведність-справедливість, добрість і правда. Чотири останні атрибути мають морально-етичний характер.
1) ВСЮДИПРИСУТНІСТЬ (ПОВСЮДНІСТЬ, ВСЮДИСУЩІСТЬ, “OMNIPRESENCE”, “OMNIPRESENT”). Всюдиприсутність Бога означає Його повсюдну безмежність у відношенні до Його створіння та до Його творива. Бог має місце всюди та скрізь. Його сила, влада та авторитет всюдиприсутні й не є ані обмежені ніяким місцем, ані зумовлені простором і часом.
Бог перебуває не тільки на небі, на землі й у просторах, але й у почуттях, серцях і душах людей. Звідси шлях боговідчування, богопізнання й пережиття Його присутности можливий духовними очима віри та безпосереднім, внутрішнім, інтуїтивним досвідом-пережиттям.
Не слід змішувати Божої всюдиприсутности з політеїзмом, що визнає існування багато богів; та з пантеїзмом, що ототожнює Бога із всесвітом та з природою, навчаючи, що всесвіт є Самим Богом, що природа – це Бог, розлитий у ній; інакше кажучи – Бог у всьому, і все в Бозі. Ці твердження заперечують особового Бога й не мають нічого спільного з біблійною наукою. (1 Царів 8.27; Приповістей 15:3; Псальма 138:7-12; Єремії 23:23,24; Дії Ап. 17:27,28; Римлян 10:6-8).
Всюдиприсутність Бога являє собою джерело потіхи для віруючих людей. Свідомість Божої повсюдности скріпляє й підбадьорює їх за всіх умов життя. Крім цього, думка про Його всюдиприсутність не раз стримує грішників від злочинів і відіграє превенційну (запобіжну) ролю в їхньому житті (Євр. 4:13).
2) БОЖЕ ВСЕЗНАННЯ (ВСЕВІДАННЯ, “OMNISCIENCE”, “OMNISCIENT”). Бог – Усезнавець. Він обізнаний із усіма й усім у минулому, сучасному й майбутньому. Він посідає повноту всього знання (Дії Ап. 15:18; Євр. 4:13).
Бог передусім знає Самого Себе. Це досконале, оригінальне знання, що ним Бог перевищує знання всіх інших створінь. Ніяка людина повністю не знає себе, а тим більше – сутности й єства Бога. Це ствердив Сам Господь Ісус Христос та Його апостоли. “Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити” (Матвія 11:27). “Хто бо з людей знає людські речі, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й Божих речей, окрім Божого Духа” (1 Кор. 2:11).
Бог абсолютно обізнаний із усім, що дійсно існує. Він знає все неживе твориво (Псальма 146:4); всі живі істоти (Матвія 10:29); всіх людей і їхні діла (Пс. 32:13-15); людські думки та стан їхніх сердець (Псальма 138:1-4); людські бажання, потреби, пляни (Матвія 6:8,32; Івана 16:30); все можливе й дійсне (1 Самуїл. 23:11,12; Матвія 11:21,23,24).
Бог також наперед знає й передбачує майбутні події. Наприклад, Він заздалегідь наперед знав майбутню долю людства й поодиноких народів (Ісаї 46:9, 10; Даниїла, розділи 2 і 7; Матвія, розділи 24 і 25; Дії Ап. 15:18); майбутнє спроневірення Ізраїля та його хибний відступницький курс (5 Мойс. 31:20,21); майбутнє повернення євреїв на батьківщину завдяки гуманності Кира та його прихильному ставленню до них (Ісаї 44:26-45:7). Богові відомі були Христове народження, розп’яття, воскресення й т. д. (Михея 5:2; Об’явлення 13:8; Дії Ап. 2:23; 3:18),
Однак пам’ятаймо, що всезнання Бога майбутности й передбачування майбутніх подій не означає їхньої причиновости й нічим не зв’язане з предестинацією Божої волі. На підставі Святого Письма ми знаємо, що кінець-кінцем усі Божі діла в царині створення всесвіту (Псальма 18:1-6; 103; Приповістей 3:19, 20), утримування (Неем. 2:6; Об’явлення 4:11), провидіння (Псальма 32:10-14, Ефесян 1:11) та спасіння Господом і Спасителем Ісусом Христом (1 Кор. 2:7; Ефесян 3:10) будуть звеличувати Бога та приносити Йому належну честь, хвалу та славу.
3) ВСЕМОГУТНІСТЬ (ВСЕМОГУЧІСТЬ, ВСЕСИЛЬНІСТЬ, ВСЕВЛАДНІСТЬ, “OMNIPOTENCE”, “OMNIPOTENT”). Бог має необмежену владу, виняткову силу, нездоланний авторитет, глибоко переконливий вплив, необмежену могутність. Він підкоряє Собі всіх і все. У всесвіті все відбувається під Його контролею, Його всемогутня рука наочно помітна в історії. Бог вживає людей і народів, щоб досягти Своєї мети (1 Мойс. 17:1; Матвія 19:26; Об’явлення 19:6; Йова 42:2, Єремії 32:17, 27; Луки 1:37).
Бог може робити те, що Йому до вподоби. Проте Його воля зумовлена святістю й досконалістю Його єства. Тому Бог не чинить того, що є протилежне й не сумісне з Його божественною природою, як, наприклад, Він не може дивитися на насильство, беззаконня, несправедливість і зло (Авакума 1:13); не може заперечувати та зрекатися Себе (2 Тимофія 2.13); говорити неправди (Євр. 6:18), спокутувати (Якова 1:13) і т. д.
4) НЕЗМІННІСТЬ (НЕЗМІНЛИВІСТЬ, “IMMUTABILITY”). Бог, за Своєю сутністю, атрибутами, свідомістю й волею, ніколи не змінюється й не може змінюватися, цебто ставати кращим чи гіршим, бо Він абсолютно досконалий і завжди вірний Своїм принципам, заповітам, плянам і обітницям. Він той самий учора, сьогодні й навіки. Незмінність Бога випливає, як наслідок, із Його вічности. (1 Мойс. 18:25; 1 Царів 8:56; Псальма 32:11; 101:26-28; Ісаї 28:17; 46:10; Малахії 3:6; Римлян 11:29; 2 Кор. 1:20; Євр. 1:12; Якова 1:17; Псальма 102:17).
5) СВЯТІСТЬ. Святість Бога підносить Його понад усі створіння й абсолютно відокремлює Його від морального зла. Тільки один Бог абсолютно чистий і бездоганний, а всі люди згрішили й позбавлені Божої слави. Святість Бога показує Його споконвічне буття та стверджує Його волю. Бог закликає, щоб ми, люди, були святими, як і Він. (3 Мойс. 11:44,45; Ісуса Навина 24:19; 1 Самуїл. 6:20; Псальма 21:24; Книга Ісаї 6:3; Єзекіїля 39:7; Авакума 1:12; Івана 17:11; Євр. 12:10; 1 Петра 1:15, 16; Об’явлення 4:8).
Божа святість навчає нас трьох правд. Поперше, всі люди згрішили. В наслідок гріхопадіння Адама й Єви постала прогалина поміж Богом і людиною (Ісаї 59:1,2; Авакума 1:13). Гріх відокремив людину від Бога і спільність поміж ними була перервана. Подруге, до святого Бога не має доступу грішна людина. Щоб примиритися з Богом й мати доступ до Нього, потрібний був безгрішний Ісус Христос, Який віддав Себе, як відкупну заступницьку жертву, на голгофське розп’яття за гріхи світу. Інакше кажучи, всі люди згрішили й самі були неспроможні поєднатися з Богом (Римлян 5:2; Ефесян 2:18; Євр. 10:19,20). Таким чином у Божій святості лежить причина відкупної жертви Ісуса Христа на Голгофі. Те, що вимагала Божа святість, задовольнила Його любов (1 Петра 3:18). Потретє, ми маємо приступати до Бога з повним довір’ям, шанобливою “побожністю та страхом” (Євр. 12:28,29; Йова 40:3-5; Ісаї 6:5-7).
6) ПРАВЕДНІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Під праведністю і справедливістю Бога ми розуміємо ту фазу або стадію Його святости, яку бачимо в Його ставленні й трактуванні людей. Він діє й поступає з нами на підставі об’єктивних фактів, позбавлених будьякого упередження, обґрунтованих справедливістю й базованих на законно-правових вимогах і релігійно-моральних принципах (2 Хронік 12:6; Езри 9:15; Неем. 9:33; Пс. 17:26,27; 88:15; Ісаї 45:21,23; Даниїла 9:14; Івана 5:30; 17:25; Римлян 2:21-24; 2 Тимофія 4:8; Об’явлення 16:5).
Божа справедливість містить винагороду й кару, компенсаційну відплату і каральну відплату, компенсаційну заслугу й каральну заслугу. Людина заслужує собі за своїми вчинками або нагороду, або кару. Божа справедливість карає людину за її провини, переступи, беззаконня, та гріхи (1 Мойс. 2:17; 2 Мойс. 34:7; Єзекіїля 18:4-9; Римлян 1:32; 2:8,9; 2 Солунян 1:8). З другого боку, Божа справедливість високо оцінює сумлінну працю, віддане служіння, зразкову поведінку й винагороджує людину за її добрі вчинки й за її побожний спосіб життя (5 Мойс. 7:9, 12, 13; 2 Хронік 6:15; Псальма 57:11; Матвія 25:21; Римлян 2:5-11; Євр. 11:26).
7) ДОБРІСТЬ (ДОБРОТА, ДОБРОЯКІСНІСТЬ). Під добрість охоплює 4 якості: Божу любов (2 Кор. 13:11; 1 Івана 4:8, 16; Марка 10:18; Матвія 19:17; Івана 3:16; 14:23; 14:31; 5 Мойс. 7:6-8, 13; Псальма 10:7; Книга Ісаї 61:8); Божу доброзичливість (Книга Йова 38:41; Псальма 35:6; 144:9,15,16; Матвія 5:45; 6:23; Дії Ап. 14:17); Боже милосердя (Ефесян 2:4; Якова 5:11; Псальма 101:14; Римлян 11:30,31; 2 Мойс. 20:2,6; Луки 1:50; 1:72; Ісаї 55:7) та Божу ласку (2 Мойс. 34:6; Римлян 2:4,5; 3:24-26; 9:22,23; 1 Петра 3:20; 2 Петра 3:9; Ефесян 1:4-8; Римлян 5:21; Тита 2:11,12; 2 Кор. 12:9; Євр. 12:28; 1 Петра 1:13).
8) ПРАВДА. Під Божою правдою ми розуміємо, що Боже знання, Божі заяви й Божі символи вічно підтверджують дійсність й абсолютно відповідають їй. Божа правда є не тільки основою всіх релігій, але також усього знання. Переконання, що наших 5 органів чуття не обманюють нас, є вірогідне. Власне наше буття й існування всього видимого й невидимого доводять, що це не сон, а дійсність, обґрунтована Божою правдою. Святе Письмо, наше сумління, природа та закономірність і доцільність природного права стверджують, що Творець і Автор усього – це єдиний праведний Бог. (Івана 1:33; 17:3; 18:38; Єремії 10:10; Римлян 3:4; 1 Солунян 1:9; Об’явлення 6:10; 5 Мойс. 7:8,9; Псальма 30:6; 35:6,7; Ісаї 25:1; 1 Кор. 1:9; 5 Мойс. 1:19-33; Єремії 5:3; Івана 3:33; Римлян 3:4; Євр. 6:18).