Аборт – це найважчий, найстрашніший гріх

Щоразу, коли проливається кров дитини – невинної дитини – приносимо дияволові цілопальну жертву і його сила у світі збільшується. Душа волає рятунку, але ніхто її не чує, бо, власне, не хоче чути. Наголошую вкотре: душа завжди доросла і дозріла, навіть якщо не має сформованого тіла. Як у насінині яблука міститься повна інформація про велике, розлоге дерево, але потрібен час, щоб воно виросло – так сформована, дозріла душа чекає на ріст і розвиток тіла. Але коли його зародок вбивають, душа кричить так, що від її крику здригається Небо. Відлунює цей крик і в пеклі, але це вже не сигнал про порятунок, а звістка про перемогу диявола, оте переможне “ура!”, яке чуємо на стадіонах, коли у ворота супротивника влітає м’яч. Пекло, власне, і є таким неозорим стадіоном, в якому безліч демонів, отримавши перемогу, вітають її божевільним криком.

Там, у потойбіччі, демони вилили на мене кров моєї страченої дитини, а також кров дітей тих жінок, яких я заохочувала до абортів. Моя, така колись світла і чиста душа, стала після цього непроглядно темною. І ось що цікаво: стративши дитину, я втратила будь-яке відчуття гріха. Була переконана, що ніякого гріха не маю. Але Господь показав мені ще більше. Зокрема те, як через так зване “планування сім’ї” були вчинені інші аборти. Тут треба сказати, що після першого аборту в стінку матки мені була введена мідна спіраль, яку я носила в собі від 16 років до того часу, коли мене вразила блискавка. Виймала її лише тоді, коли сама вирішувала завагітніти.

Хочу, щоб знали всі жінки: наслідком застосування спіралі також є аборт. Запліднена яйцеклітина не може загніздитися, тож гине. Знаю, що жінки дітородного віку часто зауважують в крові згустки м’язевої тканини і відчувають тоді значно сильніший біль, аніж під час звичайної менструації. Звертаються по допомогу до лікарів, а ті за звичкою призначають знеболюючі засоби: таблетки чи ін’єкції (коли біль стає нестерпним).

А знаєте, чим насправді є спіраль? Це мініаборт: запліднена яйцеклітина хоче загніздитися в матці – і не може. Я вже вам розповідала про це, але ви ще не знаєте, що запліднені яйцеклітини – це люди, кожна з яких наділена розвинутою, сформованою душею. А ми їх не впускаємо в життя. Там, у потойбіччі, страшно було дивитися скільки таких запліднених яйцеклітин, а отже спроможних до життя людей, ми знищуємо. Я бачила, як згасали божественні “іскри-сонця”, а від криків закатованих дітей здригалося Небо.

Але найгіршим для мене було те, що я навіть не могла виправдатися своїм невіглаством: чула про це в проповіді одного священика, але не прийняла його застороги серйозно. Зрештою, ніколи уважно не прислухалася до того, що говорилося під час проповідей, а коли мене запитували, який фрагмент і з якого Євангелія зачитувався, не могла відповісти…

Як це не дивно, але демони є і в церкві. Це вони розпорошують нашу увагу або й присипляють нас. На одному з таких Богослужінь мій Ангел-Охоронець змушений був дати мені стусана, аби я прокинулася і почула, що каже священик про використання контрацептивної спіралі. А говорив він про те, що спіраль є причиною мініаборту, і що кожна жінка, котра носить у собі спіраль, не може приступати до Святого Причастя. Я слухала того священика й обурювалась: яким правом він втручається в чуже життя? Не дивно, що до церкви приходить все менше людей, бо Церква не йде в ногу з часом, не зважає на поступ у науці. Та й взагалі, що ці священики собі думають? Хіба то їхній клопіт – прогодувати усіх дітей, які просяться на світ?! Роздратована й обурена вийшла я тоді з церкви, не дочекавшись закінчення Богослужіння.

Але там, у потойбіччі, не могла виправдатись на своєму суді тим, що не знала, не чула. Більше того – я зовсім не зважала на почуте в церкві, тож і надалі носила спіраль. Скільки дітей знищила в такий спосіб у своєму лоні! Моє лоно, замість того, аби стати джерелом життя, стало місцем страти і кладовищем для моїх ненароджених дітей. Уявіть собі: мати убиває рідну дитину! Жінка, якій Бог дав велику ласку продовжувати життя, народжувати й оберігати від зла дитину, ця жінка стає убивцею власної дитини! Завдяки своїй підступній стратегії демон спричиняється до того, що людство знищує своїх дітей, руйнуючи цим своє майбутнє.

Лише там, у потойбіччі, я зрозуміла, чому завжди була така незадоволена, пригнічена, роздратована, непривітна… Та я ж стала машиною для вбивання ненароджених дітей! І це затягувало мене все глибше, аж на краєчок прірви, яка вела до пекла. Запам’ятайте: добровільний аборт є найважчим гріхом, оскільки знищення в лоні матері безневинної дитини означає служіння дияволові, запродування йому своєї душі. У такий спосіб демон веде нас просто в прірву, бо проливаємо невинну кров. Дитина стає приреченою на заклання, “невинною вівцею” – як Ісус, “Агнець Божий”, що за нас був розп’ятий на Хресті. Такий гріх означає глибокий зв’язок з темрявою, оскільки мати вбиває рідну, безневинну дитину. Саме через цей гріх все більше демонів покидають пекло і заполонюють землю, щоб знищити все людство.

Ми знаємо, що сатанізм набирає сили. Відчиняються століттями зачинені брами, розпадаються Божі печаті, з пекельних воріт виходять демони, своїми сатанинськими відходами засмічуючи землю, винищуючи людство. Чіпляються до нас, переслідують і, врешті-решт, перетворюють на невільників тіла, піддатливих на зло. І зло набирає ваги, бо ми самі даємо демонам у руки ключі, які відмикають ворота пекла. І виходять з них демони сатанізму, атеїзму, проституції, збочень, самогубства, збайдужіння і всілякого зла, яке бачимо в світі щодня. З кожним днем світ стає все гіршим. Перемогою пекла є щоденне вбивство багатьох і багатьох дітей. Через їхню невинну кров все більше демонів виходять з пекла, аби нас спокушати і зводити нанівець.

Зауважте: грішимо бездумно, часто несвідомо чи байдуже, бо заглушили голос сумління в душі. А наше життя поступово перетворюється на пекло з проблемами, хворобами та іншим злом, якого уникнути вже неможливо. За допомогою демонів ми успішно культивуємо смерть, але відповідатимемо за це самі, бо своїми гріхами нарозстіж відчиняємо демонам ворота пекла, даємо їм свободу і дозвіл робити з нами все, що заманеться. Але коли нас починають переслідувати хвороби, страждання чи біди, в усьому звинувачуємо Бога, хоч люблячий Бог у Своєму нескінченному милосерді дає нам Тайну покаяння, тож завдяки сповіді можемо очиститись від гріхів і розірвати тенета диявола, заборонивши йому втручатися в наше життя. На жаль, свого часу я цього не зробила.

Не розуміла і те, що бути причетним до вбивства ненародженої дитини можна і не безпосередньо. Так влада і гроші, якими я володіла, спричинилися не до одного, а до кількох убивств. Я завжди була переконана, що кожна жінка має право сама вирішувати вагітніти їй чи ні, бо її лоно належить тільки їй, тож своїм впливом і своїми грошима допомагала іншим жінкам позбуватися небажаної вагітності.

Там, у потойбічні, у Книзі свого життя я побачила чотирнадцятилітню дівчину, свою ученицю, яку намовила зробити аборт. І ще трьох молоденьких доньок моїх сестер та наречену сина мого брата. Їхні батьки самі посилали дівчат до мене, бо я могла все влаштувати і мала “добре серце”. Я була тією доброю тітонькою, котра зналася на нових віяннях моди, тож могла навчити дівчат, що треба робити, аби завжди залишатись привабливими, сучасними і сексуальними.

Уявіть собі: мої сестри повністю довіряли мені, тож часто залишали в мене своїх дітей. А я, сама того не усвідомлюючи, псувала їх. Казала: “Любі мої дівчатка, те, що розповідають вам ваші матері про цінність цноти, скромності і чистоти, сьогодні не має жодної ціни. У ваших матерів застарілі погляди на життя, вони живуть вчорашнім днем, але ви повинні їх зрозуміти. Вони розмовляють з вами про Біблію, якій уже дві тисячі років. Священики, до яких вони вас приводять, також не живуть у дусі часу. Вони пропагують тільки те, що наказує їм Папа. Але Папа вже давно вийшов з моди, він також не вписується в сучасність. Тож кожна сучасна людина, яка його слухає, не вирізняється особливим розумом і сама винна в тому, що не може якомога вільніше і зручніше, на власний розсуд влаштувати своє життя.

Бачите, скільки отрути влила я в серця тих молодих дівчат! Зрештою, коли людина носить у собі отруту, вона неминуче заражатиме цією отрутою інших. Пригадую, якось прийшла до мене наречена сина мого брата і, плачучи, сказала, що, попри усі мої поради, завагітніла. Згодом у Книзі життя я побачила, що Господь прислав її до мене, щоб вберегти від аборту, адже досвід мого власного життя міг підказати мені, який важкий ланцюг накладає на шию жінки перший аборт. Але замість того, аби відмовити дівчину від гріха, я дала їй цілу пачку банкнотів, яких мало вистачити не лише на те, аби зробити аборт, але й щоб запобігти його можливим негативним наслідкам. Згодом, без жодних докорів сумління я профінансувала ще кілька таких абортів. А сьогодні мені страшно навіть згадати про це, бо знаю: щоразу, коли проливається кров ненародженої дитини, здійснюється цілопальна жертва дияволові, готується для нього учта, тож він святкує перемогу. А Господь наш Ісус Христос страждає так, як під час Своєї мученицької смерті на Хресті, і здригається щоразу, коли ненароджену дитину прирікають на смерть.

Там, у потойбіччі, мені показали, як зароджується життя. Я побачила, як під час запліднення, коли сперматозоїд з’єднується з яйцеклітиною, між них пробігає світлоносна іскра, і лоно майбутньої матері осяюється світлом Бога Отця. Коли ж ця майбутня матір вирішує позбутися дитини, вся спільнота Святих, все потойбіччя чують крики і зойки створеної Богом і катованої людиною душі. Усі небеса здригаються від цього крику – протяжного, як відлуння в горах. А демони в пеклі святкують перемогу, відчиняються пекельні брами і жахливі потвори виходять з пекла на землю, щоб знову спокушати і зводити на манівці людей. Внаслідок цього люди втрачають здатність опиратися спокусам, шукають насолоди в тілесних пожаданнях і збоченнях, які, здебільшого, закінчуються важкими злочинами, про які чуємо щодня і думаємо, що вже гірше бути не може. Але наступного дня кримінальні новини переконують нас у зворотному.

Чи можемо уявити собі скільки ненароджених дітей гине щодня в усьому світі? Внаслідок тривалого, масового вбивства ходимо, занурені в кров невинних дітей, хоч цього зовсім не помічаємо. Для нас це звичні, звичайні речі, і коли хтось рішуче протестує проти абортів, сприймаємо його як старомодного консерватора, фанатика, або й божевільного.

Але ж я бачила в своїй Книзі життя, як поступово занурювалася в кров невинно убитих дітей, а моя душа через це ставала все темнішою і темнішою. Я вже не розуміла, що грішу. Поняття гріха для мене вже взагалі не існувало. Все мені було дозволено, і я чинила згідно своїх переконань, тож допомагала іншим… потрапити до пекла.

Там, у потойбіччі, я побачила “кредитну картку” диявола, в якій були зазначені усі мої борги. Бачила, скільки яйцеклітин було запліднено і скільки променистих іскор пробігло під час втілення душ моїх майбутніх дітей. Чула також крики цих душ, коли я позбавляла їх права на життя. Зрозуміла, чому завжди була роздратована, незадоволена, неприступна; чому часто впадала в депресію. Наче полуда спала з моїх очей: та я ж перетворилася на машину для вбивства власних дітей! Все глибше поринала в баговиння гріха. Та ще й була переконана, що ніколи не порушувала п’ятої заповіді: “Не вбивай!”. Нехтувала кожним, хто, на моє переконання був нетактовним чи неприємним, відчувала до нього відразу і викреслювала зі свого життя. А сама ж була підступною вбивцею!

Там, у потойбіччі, показали мені також, що людину можна вбити не лише пострілом з пістолета чи ударом ножа. Іноді достатньо просто сильно когось ненавидіти і бажати цій людині зла. Існує також вбивство доброго імені людини. На жаль, ми не завжди можемо розпізнати, з чого починається вбивство – і в родині, і в суспільстві, тож свою неадекватну поведінку вважаємо нешкідливою.

Попередній запис

“Не вбивай!”. Аборти

Наступний запис

“Не чужолож!”, “Не пожадай жінки ближнього твого”