АВРААМ ТА ЛОТ У КРАЇНІ ПУРПУРУ – Частина 3

В. Ф. Лінч, морський офіцер та керівник експедиції, наказав принести з корабля, що стояв на якорі, два металевих човни на сушу, які тепер чіпляють до візків з великими колесами. Буксир, запряжений великою кількістю коней, вирушає. Через три повні невимовних труднощів тижні, транспорт вдається перевезти через гори південної Галілеї. У Тиверіяді обидва човни знову спускають на воду. Зроблені Лінчем на Генезаретському озері вимірювання висоти є першими несподіванками в цій подорожі. Спершу він гадає, що помилився, однак контрольні вимірювання підтверджують результат. Поверхня відомого з історії з Ісусом озера лежить на 208 м нижче від рівня моря. На якій же висоті починається Йордан, який тут протікає?

Малюнок 9. Зображення Йорданської западини.

Кілька днів після цього Лінч стоїть на схолі покритого снігом Хермону. Із залишків колон та розбитих воріт виринає маленьке село Баніяс. Араби-провідники ведуть його через густі зарості олеандру до напівзасипаної камінням печери в прямовисній вапняковій стіні Хермону. Дзюркочучи біжить з її темряви на волю чиста вода. Це одне із трьох джерел Йордану. Араби називають Йордан “Шері’ат ель Кебіре” – “Велика ріка”. Тут лежав давній Паніум – тут Ірод на честь імператора Августа збудував храм бога Пана. Біля печери Йордану в скелі видовбано мушлеподібні ніші. Ще чітко можна відчитати в грецькому написі “жерці Пана”. Біля цього джерела Йордану в часи Ісуса вшановували грецького бога пастухів Пана – Пан з баранячими ногами приклав до губ флейту, немов хотів заграти Йорданові пісню на його далеку дорогу. Лише 5 км на захід від цього джерела лежав біблійний Дан – часто згадуване найпівнічніше поселення краю. Там теж, із південного схилу Хермону, б’ють чисті джерельні води. Третє джерело витікає з вище розташованої долини. Підніжжя долини лежить трохи вище Дану, 500 м над рівнем моря.

Там, де Йордан на 20 км південніше досягає маленького озера Гуле, його русло опустилося вже на позначку 2 м над рівнем моря. Тоді річка трохи більш, ніж через 10 км стрімко спадає до Генезаретського озера. Вздовж своєї течії від схилів Хермону сюди він долає відстань 40 км з різницею висоти 700 м.

З Тиверіяди учасники американської експедиції пливуть у двох металевих човнах вниз по Йордану, з його незліченними поворотами. Поволі рослинність стає біднішою, лише на узбережжі буяють ще густі кущі. Під тропічним сонцем праворуч виринає оаза – Єрихон. Незабаром вони досягнуть своєї мети. Між майже прямовисно спадаючих скель перед ними лежить велетенське плесо Мертвого моря. Спершу – прийняти ванну. Чоловікам, що стрибають у воду, здається, що їх знову виштовхують, немов вони одягли повітряні жилети. Отже, розповіді не брехали. У цьому морі неможливо втопитися. Палюче сонце висушує тіла чоловіків майже миттєво. Кристалики соли, які на них залишила вода, роблять їх цілком білими. Тут немає жодних молюсків, жодної риби, ніяких водоростей, жодних коралів – на ньому ніколи не гойдався човен рибалки. Тут немає ані дарів моря, ані дарів землі. Бо невтішно лисими є і його береги. Потужні відкладення кристалізованих солей утворюють берег, а скелясті стіни блищать над ним на сонці, немов діяманти. Повітря сповнене разючими, гострими запахами. Пахне бензином та сіркою. На хвилях гойдаються масні плями асфальту – Біблія називає його “ропою”, “земляною смолою” (див. Буття 14:10). Навіть ясне блакитне небо та всемогутнє сонце не можуть вдихнути життя в цей вороже настовбурчений ландшафт.

Двадцять два дні пливуть човни з американцями по Мертвому морю. Вони беруть проби води, роблять аналізи, а лот знову й знову опускається на глибину. Там, де в нього впадає Йордан, Мертве море лежить 394 м нижче рівня моря. Якби було сполучення із Середземним морем, то Йордан та віддалене на 105 км Генезаретське озеро зникли б, а майже до берегів озера Гуле розкинулося б велике внутрішнє море.

Малюнок 10. Середземне море та Йорданська западина.

“Коли через цю заглибину в скелях пролітає вітер – зауважує Лінч, – хвилі б’ють до стін човна, наче молоти, однак коли вітер затихає, через важкість води вони за короткий час влягаються.”

З повідомлень експедиції світ уперше дізнається дві вражаючі новини. По-перше те, що Мертве море сягає 400 м у глибину, отже дно його лежить на 800 м нижче від рівня моря. А по-друге, що вода Мертвого моря містить 30% постійних сполук, переважно хлориду натрію, тобто кухонної соли. Тоді як світові моря містять лише від 3,3 до 4% соли. Йордан та багато менших річок впадають у заглибину довжиною 76 та шириною 17 км, відтоків з якого не виявлено. Під палючим сонцем з поверхні моря щодня випаровується 8 мільйонів кубічних метрів води. Ті хімічні речовини, які притоки приносять із собою, залишаються в цьому заглибленні площею 1292 квадратних кілометри.

* * *

Лише на початку XX ст., з розкопками на решті територій Палестини, прокидається інтерес до Содому та Гомори. Дослідники вирушають на пошук зниклих міст, які в біблійні часи мали лежати в долині Сіддім. На крайньому південно-східному кінці Мертвого моря знаходять залишки більшого поселення. Досьогодні це місце називається Цоар. Дослідники радіють, бо Цоар було одним із п’яти багатих міст у долині Сіддім, які відмовилися платити данину чотирьом чужим царям. Однак проведені одразу пробні розкопки розчаровують.

Датування знайдених руїн показує, що це рештки міста, яке процвітало тут у ранньому Середньовіччі. Від давнього Цоару царя Белаю (див. Буття 14:2) та його сусідніх резиденцій не знайдено жодного сліду. При цьому деякі знаки в околицях середньовічного Цоару вказують на густе заселення цього краю в дуже ранні часи.

Сьогодні ми можемо з певністю сказати, що і в майбутньому всі пошуки Содому і Гомори на березі Мертвого моря не будуть плідними. Бо загадку про зникнення обох міст змогли розгадати.

Немов язик заходить на південному березі Мертвого моря далеко у воду півострів “ель Лісан”. “Ель Лісан” означає арабською “язик”. Біблія згадує саме його при поділі землі після завоювання. Чітко визначаються кордони коліна Юди. При цьому Ісус Навин дає надзвичайно чіткий опис кордону на півдні. “І була їм південна границя від кінця Солоного моря, від затоки, зверненої на південь” (Ісуса Навина 15:2).

Одне римське повідомлення розповідає про цей язик історію, яку постійно сприймали дуже скептично. Двоє дезертирів утекло на цей півострів. Легіонери, що їх переслідували довго даремно обшукували територію. Коли вони нарешті вислідили втікачів, було вже запізно. Дезертири спиналися на скелю на протилежному березі – вони перебрели через воду!

Малюнок 11. Мертве море: А. У 2000 р. до Р. Х., перед загибеллю Содому і Гомори.
Б. Бл. 1900 р. до Р. Х., після катастрофи.

Невидима під водою, тут великим згином проходить довга смужка землі, яка наче розділяє море на дві частини. Праворуч від півострова ґрунт стрімко йде в глибину на майже 400 м. Ліворуч від язика море залишається на диво мілким. Вимірювання останніх років показали тут глибину лише 15-20 м.

Попередній запис

АВРААМ ТА ЛОТ У КРАЇНІ ПУРПУРУ – Частина 2

Наступний запис

АВРААМ ТА ЛОТ У КРАЇНІ ПУРПУРУ – Частина 4