Ангел – неангел!

За обвинуваченого Ісуса заступається ангел Господній, принаймні так подає більшість наших сучасних перекладів. Він захищає первосвященика і передає Божу волю стосовно нього. Але чи це справді ангел? Коли ми чуємо це слово, то очима своєї уяви бачимо крилату постать у білому вбранні, з довгим волоссям, стать якої ми не можемо встановити, або також гарненьке дитятко із золотими кучериками і круглим личком. Такий образ ангела формувався в християнській свідомості століттями, частково він був запозичений у Біблії, де ідеться про крилатих істот, які перебувають у присутності Господа, а частково – це плід уяви віруючих. Що ж докладно означає староєврейське слово малах, яке перекладається як «ангел»? Це ніщо інше як «посланець». Тут не ідеться про сутність описаної постаті. Увага зосереджена лише на довіреній їй функції. У наші переклади Біблії ангел увійшов через грецьку мову, де староєврейське слово малах було перекладене як ангелос. Утім, первісно це не була власна назва істоти, яка перебувала біля престолу Бога, передаючи Його волю, а окреслення функції, яку ця істота повинна була виконувати. Але для нас цей посланець став ангелом, тобто окресленням окремого «виду», а не ролі, яка йому випала. На превеликий жаль, у нашому перекладі ми втратили вказівку на місію того, хто так називається. Ангел у нашому розумінні нічого не говорить нам про те, чи повинен виконати якесь завдання, чи є лише нерухомою оздобою біблійного тексту. Та коли ми поглянемо на його староєврейський прототип, то зауважимо, що «посланець» одразу нагадує функцію, яка була йому довірена. Пригадаймо собі текст Святого Письма, щоб перевірити це. Візьмімо, до прикладу, Гедеона, перед яким, згідно з нашими перекладами, стає ангел. Він має місію, яку повинен виконати, він був посланий, щоб об’явити Гедеонові Боже послання, щоб скріпити його і повести на нову дорогу. Біблійний текст не говорить нам, що перед ним стала небесна істота, вкрита пір’ям, а говорить, що став посланець, той, хто був посланий, той, кого в цьому випадку посилає сам Бог. Погляньмо на сцену благовіщення: ми не знаємо, як виглядав той, який став перед Міріям з Назарету, але нам відомо, що сам Всевишній послав його до неї з незвичайною місією. Адже не ідеться про ідентифікацію особи, а про місію, яку вона повинна виконати. Це перша важлива річ, на яку ми повинні звернути увагу: там, де в наших перекладах знаходимо слово «ангел», староєврейський і грецький оригінали не називають істоту, а вказують на завдання, яке вона повинна виконати. Тож іще раз прочитаймо третю главу Книги пророка Захарії і замінімо слово «ангел» словом «посланець». Чи змінюється для нас контекст того, що читаємо? Чи звучить трохи інакше?

Але це ще не все. Якби ми взяли за мету знайти в текстах Старого Заповіту того, хто названий «Посланцем Ягве», то зауважили б щось таке, що могло б нас дуже здивувати. Нас це могло б дещо збити з пантелику: ангел Господній чи сам Бог? Як то? То хто ж, врешті-решт, зустрічається з біблійними персонажами? Чи це помилка перекладача, чи, може, автор самого оригіналу не знає, про кого мова? Посланець Всевишнього неодноразово розглядається як сам Бог. Пошана, з якою до нього ставляться, є пошаною, з якою ізраїльтянин ставиться тільки до Господа, а втім, він називається «Господнім ангелом». Чудовим прикладом цього може послужити описана в Книзі Буття історія зустрічі і боротьби Якова з ангелом (див. Бут. 32:25-32). На початку оповідання ми читаємо про те, як патріярх бореться з ангелом, однак далі в словах, які автор Книги Буття вкладає в його вуста, чуємо переконання Якова в тому, що він боровся із самим Богом (див. Бут. 32:31). Чи можливо однозначно прояснити цю неточність? Мені здається, що це один з тих біблійних фрагментів, який залишає деякий простір для таємниці, яку читач не може до кінця розгадати. Неточностей, пов’язаних з ангелами, у Святому Письмі знайдемо чимало. До таємниці належить також оповідь у Книзі Ісуса Навина. Головний її герой, права рука Мойсея, зустрічається з таємним провідником небесних сил (див. І. Н. 5:13-15). Отож, ким був той, з ким зустрівся Ісус Навин? Богом? Але чому він названий посланцем? І тут ми знову опиняємося перед таємницею, розгадку якої ми можемо ледь передчувати. Кожному, кого хоч трохи заінтригувало це питання, раджу чудову книжку месіянського єврея Ашера Інтратера «Хто обідав з Авраамом». Вона цілковито присвячена саме цій темі.

Однак те, що ми вже собі усвідомили, може бути достатньою основою, щоб у фрагменті з Книги пророка Захарії пошукати Святого Духа. Чи ми далі вперто наполягаємо, що Його там немає? Чи далі впевнені, що посланець, котрий стоїть поруч з Ісусом і сатаною, повинен бути ангелом у звичному для нас розумінні? А якщо це хтось інший? А якщо старозавітні герої в ангелі Ягве передчували щось таке, що є великою таємницею Пресвятої Тройці? Ще раз уважно погляньмо на те, що той Господній посланець робить у фрагменті, який нас зацікавив.

Попередній запис

Без справедливости нікуди!

Наступний запис

Таємничий захисник