Людське життя знаходить повноту рівноваги і свою красу лише тоді, коли Бог є його центром. «Бог першим став слугою», – казала Жанна д’Арк. Постійність у молитві дозволяє конкретно і ефективно гарантувати, що Бог є основою. Без неї пріоритет, який ми надаємо Богові, може стати лише добрим наміром, навіть ілюзією. Той, хто не молиться, непомітно, але неодмінно, поставить у центр свого життя власне «я», а не живу Божу особу. Його розпорошать безліч бажань, поривань, страхів. Той же, хто молиться, навпаки, навіть якщо стикнеться з тягарем власного «я», із силою замкнености в самому собі та з егоїзмом, що живуть у кожному з нас, намагатиметься змістити центр із себе на Бога, поволі дозволяючи Творцеві зайняти (чи поновити) Його властиве місце у своєму житті – тобто перше. Таким чином він знайде цілісність і послідовність у житті. «…хто не збирає зо Мною, той розкидає», – каже Ісус (Лк. 11:23). Коли Бог перебуває в центрі, усе знаходить своє властиве місце.
Надати Богові абсолютну першість перед будь-якою іншою реальністю (робота, людські взаємини тощо) – це єдиний спосіб встановити правильне ставлення до речей, зі справжньою інвестицією та здоровою дистанцією, яка дозволяє зберегти внутрішню свободу і цілісність свого життя. У протилежному випадку людина впадає в байдужість, недбальство чи, навпаки, її опановують прив’язаність, поневолення, розпорошеність, непотрібні страхи.
Зв’язок з Богом, який народжується в молитві, також є фундаментальним елементом стабільности нашого життя. Бог є Скелею, тим, чия любов непохитна, Отцем «світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни» (Як. 1:17). У такому нестабільному світі, в якому ми живемо, який стрімко розвивається, в якому електронні апарати за рік після появи на ринку старіють, тим більше важливо знайти в Богові нашу внутрішню опору. Молитва вчить нас заглиблюватися в Бога, «перебувати в Його любові» (див. Ів. 15:9), дозволяє нам також стати міцною підпорою для інших.
Додаймо, що Бог є єдиним джерелом невичерпної енергії. Завдяки молитві, «хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній», – повторюємо вислів святого апостола Павла (2Кор. 4:16). Пригадаємо також слова пророка Ісаї: «…помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться» (Іс. 40:30-31).
Звичайно, ми переживатимемо в нашому житті часи випробувань і втоми, адже нам треба відчути нашу слабкість, зрозуміти, наскільки ми вбогі й малі. Втім, правдою залишається те, що Бог зуміє дати нам у молитві силу, якої ми потребуємо, щоб служити Йому і любити Його, зокрема іноді й фізичну міць.