Коли Тоду було п’ять років, він попросив мене переставити автомобіль, щоб забрати свій велосипед із гаража.
«Тату, перестав свій автомобіль!» – сказав він.
«Добре, Тоде», – погодився я.
За п’ять хвилин Тод підійшов до мене і сказав: «Тату, я тобі раджу забрати свій автомобіль, бо інакше в тебе буде велика проблема».
«Може, ти маєш на увазі дуже велика проблема, Тоде?»
«Немає значення».
Тод пам’ятав про мою обіцянку – «Добре, Тоде», – але хвилювався з приводу її дотримання.
Ми не повинні хвилюватися, якщо йдеться про Бога. Він любить виконувати обіцянки і радіє, дотримуючись їх.
У книзі Буття Бог дає приголомшливу обіцянку бездітному чоловіку на ім’я Аврам. «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням… І благословляться в тобі всі племена землі!»[1].
Аврам прожив щасливо з надією декілька років, але пори року змінювалися, на чолі з’явилося декілька зморщок, боліли кістки, і він почав думати інакше. Наступного разу під час появи Бога Авраму він скористався нагодою для нагадування про ще не виконану обіцянку. «Отож, Ти не дав нащадка мені…!»[2]
Замість словесного переконання у Своїй вірності Бог вчинив приголомшливо, якщо Ви знаєте суть обіцянки в дні Аврама. Щоб дати заново Свою обіцянку Авраму, Бог попросив його розсікти пополовині молоде теля, козу, барана, горлицю і голуба та покласти ці частини по обидві сторони стежки.
Це може звучати жорстоко, але Аврам чітко розумів, що робить Бог. У ті дні юристів ще не існувало. І коли двоє людей укладали угоду, вони інколи проходили між двома частинами поділеної тваринної туші, даючи один одному зрозуміти, що трапиться в разі недотримання обіцянки. «Подивися вліво і вправо. Якщо ти не дотримаєш слова, то будеш розрізаний на половини так само, як ці тварини».
Однак відмінністю цього випадку є те, що Бог зіслав на Аврама глибокий сон, а сам у вигляді палаючого вогню пройшов між цими частинами тварин. По суті Бог промовляв до Аврама: «Я обіцяю це виконати. Я зроблю цю обіцянку офіційною. Я дотримаюся слова. Ти можеш на Мене розраховувати».
Божа обіцянка Авраму (якого Він пізніше назвав Авраамом) була лише однією з багатьох. Бог пообіцяв Ною, що більше не буде світового потопу. Бог одного разу дав обіцянку Давиду, кажучи: «Я возвеличу Ізраїль на увесь світ». Він дотримався обіцянки, і Ізраїль став панівною країною. Бог також пообіцяв Соломону, сину Давида, що той перевершить свого батька: Соломон збудує Божий храм і стане провісником у найсприятливіший для Ізраїлю час перед приходом Месії. Бог дотримав слова, і Соломон збудував храм.
Бог також дав обіцянку Марії та Йосипу, батькам Ісуса: вони матимуть «незвичайну» Дитину. І кожного разу, коли ця Дитина робила щось неординарне, наприклад зосталась в Єрусалимі під час свята Пасхи, щоб у храмі дискутувати з юдейськими равинами, вони пригадували: ця Дитина справді виявилася незвичайною.
Бог Отець давав багато обіцянок Ісусу, і найважливішою було запевнення: Його розп’яття задовольнить вимоги справедливости і зробить спасення доступним для кожної недостойної людини, яка просить його.
Поміркуйте над цим хвилину. Ісус ризикнув усім (зверніть увагу: усім) – поміняв славу і втіху небес на тридцять три роки життя на цій планеті і смерть на хресті, щоб досягти однієї цілі: нашого спасення. Він ризикнув усім цим, довіряючи обіцянці Свого Отця, що Його дії і жертва будуть плодотворними. Ісус знав: Його Батько є відповідальним, тому охоче всім ризикнув.
Бог пообіцяв ранній Церкві в Єрусалимі стати початком Церков, які одного дня поширяться в усьому світі. Спочатку це здавалося смішним – таким самим смішним, як те, що бездітний чоловік стане батьком багатьох націй. Але Бог дотримався Свого слова, і сьогодні з цієї Церкви виникло багато громад у кожному місті та селі в цілому світі.
Бог давав ці обіцянки наперед. Він публічно оголошував їх, бо є відданим і вірним. Ви можете розраховувати на виконання Його обіцянок так само, як можете бути впевненими в сході та заході сонця кожного дня.
Божа відданість Своїм обіцянкам є для мене всім. Я можу не хвилюватися за своє майбутнє, адже Бог запевнив мене, що поведе мене через темні, ненадійні ліси завтрашнього дня[3]. Коли я роздумую над своїм життям після смерти, то переповнюють впевненість і вдячність, тому що Бог дав мені непохитну обіцянку взяти мене на небеса завдяки Ісусу Христу[4]. І в мене немає жодного сумніву, що милосердя є доступним для мене, навіть якщо я помиляюся[5].
Десятки мільйонів людей купують ощадні облігації Сполучених Штатів не через виплати більших сум, а через підтримання урядом Сполучених Штатів, що безпечніше. Отож, я «купую» обіцянки Святого Письма, тому що їх гарантує сам Бог, і нічого надійнішого за це не існує.
Якщо я глибше задумаюся над своїм життям сьогодні, то знайду спокій у душі. Цей спокій з’явився не від роздумування. Він не є наслідком старанного накопичення добрих вчинків протягом багатьох років. Він не з’являється від упевнености в собі чи особливої мудрости. Він був породжений у мені Богом, Який є відданим.
Я роздумував над тим спокоєм під час морської подорожі з трьома іншими чоловіками, що належали до нашої церковної спільноти. Коли ми відплили далеко від землі та інших човнів у відкритий океан і могли сподіватися лише на самих себе, то на повну потужність увімкнули церковні пісні. Один із наших улюблених записів лунав під шум хвиль: «Він не дасть тобі впасти, Він не дасть тобі впасти, Він ніколи не втомлюється і не дасть тобі впасти».
Жоден із нас не був артистом, але ми так голосно виспівували, ніби виступали виконавцями рок-н-ролу на великому фестивалі року. «Він не дасть тобі впасти, Він не дасть тобі впасти, Він ніколи не втомлюється і не дасть тобі впасти».
Решту уїк-енду, коли хтось із нас опинявся за штурвалом чи розгортав вітрило, інший вигукував: «Гей, хіба Він дасть тобі впасти?»
«Ні, – відповідав інший. – Він не дасть мені впасти!» Це стосується і Вас!
Коли ми говорили так, то не виявляли наївного оптимізму і не намагалися показати безглуздого самозаспокоєння. Наша впевненість базувалася на твердому характері Бога, Який зіслав спокій у найвіддаленіші глибини нашої душі.
Такий спокій виникає з досвіду, коли ми стаємо очевидцями Божого дотримання обіцянок. Кожного разу, коли в храмі співають гимн «Величною є Твоя відданість», я люблю озиратися довкола і спостерігати за сивоволосими людьми, які співають із такою впевненістю, що помітно їхні вени. Обличчя осяяні впевненими посмішками, і кожен проспіваний склад виділяється абсолютною вірою. Люди середнього віку співають ту саму пісню з цікавістю і надією. Натомість молоді та діти – з байдужістю і нудьгою.
Чому? Старші люди відчули Божу відданість і дотримання Ним обіцянок на собі та впевнені: те, що вони співають, є правдою. Як водій розповідає про свою вантажівку, так і ці люди проголошують Божу відданість, і ніхто не зможе їх переконати в іншому. Для них Божа відданість не є теорією чи богословською деталлю. Це історія їхнього життя: «Величною є Твоя відданість, Господи, мені». І чим старшим я стаю, тим більше задоволення відчуваю від виконання пісні.
Ця Божа відданість підводить нас до іншого питання. Оскільки ми були створені на подобу Божу, то Бог очікує від Його людей такої ж відданости.
[1] Буття 12:2-3
[2] Буття 15:3
[3] Див. Матвія 6:34
[4] Див. Римлян 3:24
[5] Див. 1Івана 1:9