Боже Слово
Боже Слово є живе і таким його представляє усе Святе Письмо. Воно теж діє: І сказав Бог… і сталося (Бут. 1:3).
Боже Слово творить життя, а не тільки його дає.
Слово є, отже, вічне, незмінне, існує споконвіку. І це всемогутнє Слово сходить з престолу; це Слово, що було на початку, «Слово, що є Богом» – скаже Іван. Це Слово звернене до Отця, це Слово в Отці, це Слово Отця.
Коли кажемо «Боже Слово», ми не звертаємось до якоїсь ідеї чи вигаданої дійсности, але до самої живої і діючої дійсности Бога. Перш ніж бути Словом життя, Словом, що несе життя, Слово є життя! Це Боже Слово стає «Ти» Отця, «Ти», що Отець промовляє у Своїй вічності й, отже, Сином: Бог від Бога, Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного (Символ віри). Слово, що не є створене, але споконвіку роджене від Отця – це Син. Ось таїнство триєдности Бога, що для нас залишається незрозумілим.
Говорячи, що в триєдності Бога є Отець, є Син, що є Його родженим Словом, ми кажемо, що Отець є той, що народжує, а Син – народжений, що Отець є той, що говорить, а Син – Слово. Ось чому Боже Слово знаходиться в Його лоні. Це Слово є життям, світлом. Це Слово стало Тілом і замешкало між нами та дало змогу тим, що прийняли його, побачити славу, славу Єдинородного, що в Отці.
Фактом є теж, що Бога ніхто ніколи не бачив. Син єдинородний об’явив (розповів) Його (Бога), але ніхто Його не бачив, ніхто не може бачити. Слово Отця показало нам Отця в Ісусі Христі. І зробило це в найбільш зрозумілій для людини формі, проте не поставило нас перед прямим баченням Бога-Отця. Людина СЗ не зустріла Бога віч-на-віч, як теж і людина НЗ не зустрілася з Богом безпосередньо. У СЗ (Втор. 5:24; Вих. 20:18) знаходимо чудовий образ: коли Бог говорить до нас, Він говорить до нас у громах, блискавках і грубних звуках. Такою є і проповідь. Там є Боже Слово, але до нас воно доходить тільки в такий спосіб.
Мойсей не бачив Божої Слави ані Слова Божого безпосередньо. Дуже цікавим є «Богоявлення» в 1 книзі Царів: Бог об’явився не в сильному вітрі, ані у вогні, ані в землетрусі, а в тихесенькому, лагідному подуві вітру (див. 1Цар. 19). Текст не стверджує, що Бог був у ньому, але неначе дозволяє зробити такий висновок. У НЗ Іван пише, що він чув, бачив своїми очима, доторкався руками Слова життя – Іван чув, бачив, доторкався Слова життя, але в тілі Ісуса з Назарету. Отже, він доторкався Слова життя у вірі, а не в прямому видінні. Залишається правдою, що він разом з іншими перед воскресінням і зісланням Святого Духа нічого не розумів і не бачив. Тільки тоді, коли Ісус воскрес із мертвих, учні зрозуміли. А що бачив Іван? Він бачив тіло, тіло слова, не Бога і не Боже Слово прямо.
Це дуже важливо, насамперед, тому, що сьогодні існує велике замішання і багато спрощень, коли йдеться про Боже Слово. По-друге, часто говориться, що Ісус, будучи Словом, що стало Тілом, є дійсністю, а не Писання. Ті, хто так вважає, забувають, що Ісус вознісся на небо і є з нами не інакше, як лише завдяки Святому Письму і святим таїнствам. Тобто, у дійсностях, які свідчать про Його відсутність. Дехто твердить, що з воплоченням центром християнства є Христос, а не Святе Письмо. Це правда, але з пересторогою, що існує тісний зв’язок між Христом і Словом, між Христом і Святим Письмом. Ісус не помер звичайною смертю: Він помер «згідно з Писанням»; Він воскрес «згідно з Писанням». Врешті-решт, аж поки Він не прийде, ми пізнаємо Його тільки через Святе Письмо і святі таїнства, до яких веде Святе Письмо.
Боже Слово і Святе Письмо
Святе Письмо не є безпосереднім Божим Словом, отож неправильне твердження, що Біблія – це Боже Слово. На жаль, деякі передання призводять до замішання. Біблія і Боже Слово не збігаються в християнському переданні. Це передусім стосується фундаменталістичних напрямків протестантизму. В Ісламі Коран Мухамедові диктував архангел Гавриїл. Отже, Коран – «слово боже». Проте в єврейській і християнській релігіях не так. Равини кажуть, що Боже Слово міститься в Святому Письмі, як вогонь у ковадлі. Тільки якщо бити по ньому, воно дасть іскри. Але ковадло – це не вогонь. Християнське передання стверджує, що Слово міститься в Писаннях, але прямого збігу між Писанням і Божим Словом немає. Святе Письмо є Божим Словом, оскільки натхнене Богом. Отже, воно є радше дією Божого мовлення, як сам ефект результат говорення. Автором Біблії залишається людина й, отже, Боже Слово міститься у Святому Письмі. Писання є опосередковано Божим Словом. Писання це видимий знак, в якому Боже Слово дається людині, чи, радше, таїнство, в якому Боже Слово можна почути. Писання містять у собі Боже Слово. Бог і далі говорить через Святе Письмо, що є місцем, в якому Бог хотів, щоб зберігалося його Слово (див. Євр 1:1).
Святе Письмо містить вогонь, якого помістити не можна (див. Єр 20:9). Слова Божого зв’язати неможливо (див. 2Тим 2:9). Отже, Біблія містить це Слово і, завдяки Святому Духові, подає Боже Слово нам. Для того, хто не вірить, хто не вміє закликати Святого Духа і не має Його в собі, Біблія залишається маленькою бібліотекою. Натомість людині, яка вірує, Біблія може дати Боже Слово. Отже, Писання є свідченням Божого Слова. Так само чотири Євангелія наближаються до Слова, але не вичерпують його. Слово набагато більше від усього, що міститься у Святому Письмі, і тому Святий Дух має пояснити те, що у Святому Письмі говориться про Сина, про Отця…
Біблія містить Боже Слово
2Тим. 3:15-17. У цьому текст і знаходимо деякі уточнення щодо Святого Письма. Письмо має «силу»; воно не дає знання, інформації, але має силу спасіння.
Часто в нас існує певне інструментальне наставлення стосовно Святого Письма, тому що воно служить нам для проповіді, для катехизації і т. д. Однак Святе Письмо містить силу для спасіння. А ця сила спирається на натхненні Святого Духа, що Своєю силою супроводжує Святе Письмо. Ця сила не є жодною магією. Все залежить від того, як читати Святе Письмо, все залежить від того, хто його читає, але без цього ніхто не може осягнути силу-мудрість, що веде до спасіння, Однак потрібно віри ти, що Боже Слово має силу.
2Пет 1:19-20. Святий Петро каже, що християни мають дивитися на Святе Письмо як на світильник. Немає, от же, приватного пояснення, а тільки пояснення в Дусі і з Духом. Зауважмо: Святе Письмо є тому, що нема Бога. Якщо б Ісус залишився з нами, нам не було б потрібне Святе Письмо. Ось чому існує Старий і Новий Завіт.
Ів. 20:30-31. Євангеліє написано для того, щоб той, хто читає, увірував і мав життя. Святе, отже, має силу вести до Бога, тому що воно приходить від Бога.
1Сол 2:13. Павло каже: ви отримали від нас Боже Слово, тобто через проповідь. Солуняни чули Павла, але в слові Павла для тих, котрі вірили, містилося Боже Слово. Отже, те, що Павло говорив і проповідував, містило Боже Слово.
Павло робить розрізнення (див. 1Кор. 7:12), яке стосується того, що часом він каже своє слово, а часом Боже Слово. Це Святий Дух надихає його. Усі Божі Слова, що містяться в Писаннях, є повні Святого Духа. Завдяки Духові Боже Слово міститься в Писаннях.
Біблія – слово людське
Як зрозуміти те, що Писання мають Бога за автора? Для чотирьох євангелистів Бог є правдивим автором. Отже, щоб краще зрозуміти Святе Письмо, потрібно розуміти прикмети і слабкості авторів та їх писань. Потрібно зауважити різницю між авторами. Біблія не є Божим диктантом. Бог є автором через натхнення, але справжніми авторами є люди. Ми мусимо усвідомити, – і це водночас є парадоксом, але теж блаженством нашої віри – що Боже Слово міститься в людських словах. Отже, Біблія є цілістю людських слів, в яких міститься Боже Слово. Це Боже сходження. Бог зійшов до людини. Бог заговорив мовою людини, щоб звернутися до нас.
Потрібно уникнути дві небезпеки: не визнати, що в Біблії міститься Боже Слово, а з іншої сторони, вірити, що Біблія впала з неба.
Ми маємо зрозуміти людський вимір Святого Письма як вияв Божого сходження. Нас не повинен похитнути факт, що Святе Письмо є справою людини. Боже Слово стало людським словом у всіх його обмеженнях, у тому числі самого автора. Боже Слово настільки переплетене зі словом людським, що, видається, ним і є, тому що підлягає усім людським рисам. Однак хибним було б думати, що мусимо все зрозуміти.
Бог не диктує, але надихає. Бог говорив через людей і в людський спосіб. Це означає: щоб пізнати Боже Слово, ми повинні прочитати Марка, Івана і т. д., а потому ставити питання, хто, де, коли, як говорить у Святому Письмі. Отже, мусимо бути уважним до способу мовлення, до стилю, до літературного жанру. Так через обмеження і слабкості людського слова ми шукаємо Боже Слово.
Аналогія з втіленням
Вислову нашого Символу віри «і втілився» відповідає «що [Син] сходить і говорить через пророків». Слово стало тілом, Святий Дух став словом пророків. Боже Слово стало тілом за дією Святого Духа. Маємо кенозіс (сходження) Божого Сина, але так само маємо кенозіс і Божого Слова. Маємо сходження Слова в тіло, але так само маємо сходження Слова в людські слова.
Божі слова, висловлені людськими мовами, стали подібними до людською мовлення, оскільки Слово вічного Отця, прийнявши слабості людської природи, стало подібне до людини.
В об’явленні маємо сходження до людини, як і у воплоченні: немає прямих Божих слів, але Боже Слово в людських словах. Як у втіленні Слово прийняло слабості людського тіла, так само у Святому Письмі Він прийняв наше слабке і смертне слово. Натхнене слово і далі залишається слабким, як і тіло Ісуса Христа. І як тіло Ісуса Христа було у всьому людське, крім гріха, так само і Боже Слово є у всьому людське, проте воно не може бути брехнею або гріхом.
У Святому Письмі, отже, маємо нашу слабкість. Але в ньому немає ні гріха, ні обману стосовно тих речей, що говорять про Бога. Таким чином, можемо побачити, що існує аналогія між сприйняттям і відкиненням Ісуса, Божого Сина, і Святого Письма. Приклади: Мт. 16:17: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин…» та Ів. 6:41-42: «Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов…, що ми знаємо батька та матір Його?» Потрібно відкрити, як Петро, Боже Слово в людській слабкості, а можна відкинути Боже Слово, тому що воно занадто людське – згіршення втілення. Як може людське слово бути Словом Божим, як може бути Божим Сином отой Ісус? Ось чому тільки той, хто сприймає таїнство втілення, може теж прийняти таїнство Божого Слова у Святому Письмі – і навпаки. Боже Слово потрібно сприйняти в його недосконалостях і людськості, як Божі якості Сина потрібно сприйняти в слабкому і людському тілі Ісуса з Назарету.
Згіршення втілення є теж згіршенням хреста. Так само і згіршення Слова Божого. Святе Письмо перебуває на самих початках шляху віри. Досить пригадати два тексти: Лука 24: Ісус відкрив їм розуміння Писань… Ісус відкрив їхній розум до розуміння Святого Письма і тоді вони повірили. Інший текст: багач і Лазар; Мойсей і пророки. Ще раз підкреслено важливість Святого Письма в житті Церкви. Врешті-решт, Писання відкривають нас до віри і дають нам пізнання таїнства спасіння в Ісусі Христі. Інших доріг немає.
Отож Lectio divina (Божа наука) існує, тому що Святе Письмо містить у собі Боже Слово, але не є ним у прямий спосіб.