З самих початків свого існування Біблія була предметом інтенсивного вивчання, молитовного читання і навіть гарячих дискусій.
Можна скачати, що Біблія утворилася в контексті молитви і розважання. Автори різних біблійних книг розважали над основними подіями історії Ізраїлю, життям Ісуса і первісної Церкви. Це їхнє відкриття присутности Бога, що діє в історії, і надає Біблії сили. Для християн усіх віровизнань Біблія має унікальний авторитет, тому що вона є зібранням текстів, натхнених Святим Божим Духом, що діє в спільноті Ізраїлю і в Церкві і спонукав біблійних авторів висловити людськими словами їхнє бачення віри.
В юдаїзмі збереглося багате передання розважань про Святе Письмо. Рабини дбайливо й уважно вивчали кожну деталь біблійного тексту і відкрили можливість його застосування до щоденного життя. Святе Письмо почиталося як Боже Слово і тим самим клалося в центр синагогальної молитви. Християнське передання пішло їхніми слідами. Аж до Пізнього Середньовіччя майже все богослов’я Церкви і її доктрина були нічим іншим, як певним розвитком біблійного тексту.
Біблію можна розглядати з різних точок зору.
Історичний підхід. Однією із цілей, яку можна поставити перед собою, читаючи Біблію, є визначити в книгах координати історичного контексту якоїсь окремої доби або специфічної культури. Хоча це дозволена дія з історичної точки зору, все ж таки вона не відповідає релігійному характеру Біблії. Біблія має велику історичну вартість, але її метою не є просто інформувати читача стосовно історії.
Богословський підхід. Інший спосіб проникнути в біблійний світ – це шукати те, що Біблія (або якась окрема біблійна книга) каже стосовно певної доктринальної або моральної проблеми. Наприклад, що каже Біблія стосовно жорстокости? Або що в ній говориться про справедливість? Оскільки Біблія є багатою збіркою різноманітних текстів, вона містить різні варіянти відповідей на ті самі важливі питання. Зрідка можемо віднайти ту саму точку зору на певний доктринальний або моральний аргументи. Лише коли зрозуміти контекст кожного періоду і біблійної книги, а відтак порівняти різні підходи Біблії стосовно основних питань віри, можемо визначити головні пункти біблійного богослов’я.
Підхід того, хто шукає в Біблії натхнення, щоб жити відповідно до власної віри. Для численних християн читання Біблії має більш скромну мету, хоча не менш важливу. Вони звертаються до Святого Письма, щоб підтримати своє життя віри, а поживу до нього можна отримати різними способами.
Для декого Писання є важливим заохоченням до молитви. Слова псалмів, пророцтва пророків, післанництво Ісуса, сповнене милосердя, величні слова Павла надають форму і вислів биттю наших сердець, коли шукаємо Боже обличчя. Дуже часто словам Біблії вдається висловити в надзвичайний спосіб почуття, страхи і надії, які ми самі не можемо сформулювати. Крім того, користуючись Біблією, ми пов’язуємося з вірою численних поколінь християн, які у Святому Письмі віднайшли те саме полегшення і ту саму силу.
Для інших дослідження Святого Письма як особисте, так і в християнській спільноті, допомагає зорієнтувати й освітити щоденне життя. Вивчання біблійного тексту й обговорення його значення з іншими християнами може допомогти нам зрозуміти наш досвід віри і розширити наші погляди для того, щоб ліпше усвідомлювати, що означає бути віруючими в сучасному світі. Цей підхід до біблійного тексту видається дуже корисним, якщо ті, котрі беруть у ньому участь, не бояться роздумувати над власним досвідом, а відтак порівнювати це розважання з ідеями й образами, що нам їх подає Біблія. У багатьох випадках Біблія відкриває свої скарби, коли ми ставимо їй питання, і надії, які випливають з нашого життя віри. Отож біблійна вістка може подати нові заохочення і силу нашому досвідові віруючих.
Наприклад, глибоке відчуття болю або розгублення може спонукати віруючого до того, щоб новими очима і в новому горизонті розуміння читати прохальні псалми, або псалми плачу, або страсті Ісуса. Ці уривки, своєю чергою, можуть надати нову силу тим, хто страждає.
Хай яким би був підхід до читання і молитви з Біблією, важливим є, з християнської точки зору, щоб він не відбувався в індивідуалістичний спосіб. Біблія – це книга Церкви, а не приватна бібліотека. Лише в контексті віри і передання Церкви в його цілості, можна відкрити повне значення Біблії. Деякі християни, що ізолюються і протистоять спільній інтерпретації й автентичній мудрості церковної спільноти, можуть пояснювати Біблію в неправильний або навіть небезпечний спосіб. Ось чому найліпший спосіб інтегрувати Біблію в наше життя – це розуміти текст у його контексті, досліджувати його можливе значення разом з іншими християнами, готовими роздумувати і відкритими до проводу й навчання Церкви.