Дії 27:13-26
Не встигли подорожуючі далеко відплисти від Доброї Пристані, як здійнявся сильний вітер, і човен почало кидати на хвилях. Навіть досвідчені моряки не змогли впоратися з кермом і віддалися вітрові, а той поніс їх у відкрите море, далі від Кріту.
Раптом серед хвиль перед очима матросів виріс острівець, що називався Клавда. Корабель несло просто на нього. Завдяки неймовірним зусиллям та спритності екіпажеві вдалося опустити вітрила, і таким чином вони змогли оминути підводні камені та мілину довкола острова.
Наступного дня шторм лише посилився, і здавалося, що човен от-от потоне. Оскільки на судні, окрім в’язнів, конвою та екіпажу було багато вантажу, то довелося викидати все важке за борт, щоб посудина стала легшою і могла втриматися на морській поверхні. Це дозволило протриматися ще один день, але не вирішило проблеми.
Третього дня з корабля було викинуто різне знаряддя, щоб іще хоч трохи полегшити судно. Буря лютувала ще довгі дні так, що не видно було ані сонця, ані зірок. У людей, які пливли з Павлом, зникла будь-яка надія на порятунок, тому вони всі ці дні нічого не їли, перебуваючи в очікуванні найстрашнішого.
Але Павлові Бог ще раніше відкрив, що він має свідчити про Ісуса перед кесарем у Римі, тому всупереч видимим обставинам Божий слуга вірив Господнім словам. Однієї ночі Ангел з’явився Павлу вві сні і сказав: «Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе».
Вранці Павло став перед усіма, хто плив на кораблі, й промовив до них: «О, мужі! Якби ж ви послухалися моєї поради, то уникли б усіх цих поневірянь. Але не бійтеся, оскільки жодний із вас не загине, розіб’ється лише корабель. Бо цієї ночі Господь, Якому я служу, обіцяв, що збереже всім нам життя. Зміцніться духом, бо Господь сказав, що ми натрапимо на якийсь острів – я вірю Йому, бо Боже слово завжди справджується!»
На чотирнадцятий день за певними ознаками моряки зрозуміли, що наближаються до якоїсь землі. Вони поміряли глибину – показало двадцять сажнів. Почекавши трохи часу, знов виміряли – п’ятнадцять. Непокоячись, щоб не потрапити на скелясте дно, моряки почали кидати якоря. Оскільки море бушувало, то одного якоря було замало. З усіх боків намагалися моряки викинути по якорю, щоб хоч трохи затримати рух судна.
Відчувши, що десь поряд земля, екіпаж хотів непомітно втекти з корабля. Але Павло побачив їхні приготування до втечі. Він поспішив до сотника й сказав: «Зупини їх! Якщо вони втечуть, то загинуть. Господь сказав, щоб ми всі лишалися на судні, тільки за цієї умови Він нас урятує».
Дітки, у Господа часом є проста умова, щоб врятувати нас із якоїсь бурхливої неприємної ситуації. Давайте завжди слухатися Божого слова, щоб Він зберіг нам життя навіть у такий складний момент, коли нам здається, що немає ніякої надії.
За наказом Юлія воїни перекрили морякам шлях до відступу. Тоді Павло звернувся до всіх: «Благаю вас, поїжте. Всі ці дні ви нічого не їли, бо сум і страх огортав вас. А тепер прошу вас, поновіть свої сили, оскільки вони вам ще дуже знадобляться».
Бачачи, що ніхто не поворухнувся, Павло сам узяв хліб і, подякувавши Богу, почав його їсти. Приклад Божого служителя миттєво подіяв на подорожуючих – вони взяли хліб і почали їсти. На кораблі ж їх усіх разом пливло двісті сімдесят шість осіб.
Залишки провізії екіпаж почав викидати в море, щоб полегшити корабель і мати змогу підплисти якомога ближче до землі.
ЗАПИТАННЯ:
- Що трапилося з погодою, коли корабель вийшов у відкрите море?
- Що Господь відкрив Павлові вві сні?
- Як і чому Павло перешкодив втечі моряків?
- Скільки людей пливло на кораблі?