Дії 27:1-12
Настав день, коли все було готове до відплиття в Італію. Під пильним наглядом римського сотника Юлія, Павло та ще декілька ув’язнених зійшли на човен і вирушили в довгу путь. Господь привернув серце сотника до Павла, і той дуже добре ставився до Божого служителя. Під час подорожі човен робив зупинки в різних містах вздовж узбережжя, і коли вони припливали до міста, де були християни, то Юлій відпускав Павла під опіку його друзів. Так було і в Сидоні, і на Кіпрі.
Навіть будучи ув’язненим, Павло мав іще багато щасливих митей, сповнених молитви, спілкування і взаємного підбадьорення вірити в Ісуса Христа аж до самої смерті й сміливо віддавати за Нього своє життя!
Човен, на якому плив Павло та інші в’язні, прямував лише до Лікійської Міри. Там Юлій зі своїми воїнами організували пересадку своїх підопічних на інший човен, який плив до Італії.
Подорож до Риму виявилася тривалою. Зустрічний вітер уповільнював рух і здіймав великі хвилі, які постійно відносили човен назад й ускладнювали просування вперед.
Пропливаючи біля острова Кріт, мандрівники причалили до одного місця, яке називалося Добра Пристань. Літо вже минало, тому плавання ставало дедалі більш небезпечним.
Тоді Павло підійшов до Юлія й сказав: «Я бачу, що плавання буде небезпечним не лише для човна і вантажу, але і для життя всіх пасажирів і команди». На жаль, сотник більше довіряв стерновому і начальнику корабля, ніж словам Павла.
Досвідчені моряки знали, що Добра Пристань не годиться для зимування, бо вона відкрита сильним західним вітрам. Тому вони радили ризикнути й доплисти до Фініка, щоб там зупинитися на зиму. Саме й вітер піднявся попутний. Зрадівши, що все сприяє їхній безпечній подорожі, екіпаж човна вирушив у плавання.
ЗАПИТАННЯ:
- Хто відплив із Павлом до Риму?
- Як ставився сотник до Павла і в чому це виявлялося?
- Де човен зробив вимушену зупинку?
- Чи прислухалися сотник із командою до слів Павла?