Небагато знайдеться християн, які не стикалися б у своєму житті із викликом щодо істинності та достовірності Біблії. Можливо, це тихий шепіт, що суперечить вчителю недільної школи чи викладачеві університету, або начальнику, або якомусь іншому авторитету, який висміює таких наївних простачків, що вірять Біблії. Звичайно, кожен студент світського університету чув гори аргументів, які наводили професори в суперечці з студентами-християнами. Більшість із нас, – якщо ми достатньо чесні, щоб визнати це, – може пригадати, як серед тиші в нашому мозку виникали самі собою незручні питання щодо того, чи можна цілковито покладатися на Писання.
Ще перш ніж зустрітися з цим викликом, першим імпульсом багатьох християн буде відкинути ці питання. Вони почувають вину та сором, відчуваючи хоча б легкий сумнів щодо авторства та авторитету Біблії. На жаль, дехто так ніколи і не шукає адекватних відповідей, даючи таким чином своїм сумнівам укріплюватися та зростати, поки вони просто не зруйнують їхню віру. Інші стають плідними членами біблійних церков і тримаються за звичкою, а іноді й з відчаєм за свою віру, проте не мають міцного фундаменту для увірування. Їхня особиста віра залишається міцною, але не підготовленою для того, щоб переконати інших повірити в істину.
Як би сильно ми не бажали, щоб наша молодь уникнула виклику в своїй вірі, це все одно чекає на них. Під час навчання в університеті більшість християнських юнаків та дівчат відчуває на собі вплив постмодерністських уявлень про те, що жодна істина не є абсолютною (тобто істинною для кожного). І не уникнути того, що студенти коледжу чують ствердження, нібито біблійні тексти є значно перебільшеними або повністю сфабрикованими.
Такий виклик вимагає правильної відповіді, якщо наші молоді люди хочуть виробити глибокі, міцні та тривалі християнські переконання. Як ми вже говорили, наша віра істотно похитнеться, якщо виявиться, що Біблія не є достовірною. Близькі стосунки з Христом, які ми хочемо прищепити нашій молоді, не можуть стати реальністю, якщо Він не є Той, ким Біблія називає Його. Це означає, що їхня віра повинна мати міцне підґрунтя, щоб вони мали переконання в тому, що все, що говорить Біблія, є істина. Це розуміння потрібне для віри, яка утримає їх прямо та міцно серед стрімко зростаючої безбожної культури. Коли намагаємося з’ясувати, що таке істина, то згідно з визначенням, з точки зору цього світу, вона є „ідеальною або фундаментальною реальністю, окремим та трансцендентно сприйнятим досвідом”. Це все, що сказано про істину. Ми не хочемо мати справу з уявленнями, які базуються на суб’єктивному досвіді, ми хочемо мати справу з реальністю.
Перевірка фактів
Християни вважають, що Біблія є натхненною; це означає, що, коли люди писали слова, Бог Сам надихав чи спрямовував їхній зміст. Хоча таке розуміння є важливим для нас як для віруючих, воно не є адекватною висхідною точкою для переконання інших у тому, що Писання є достовірним. Для об’єктивного доказу його правдивості нам слід піддати Писання трьом випробовуванням, які застосовують учені щодо будь-якої історичної літератури:
- Перевірка на внутрішні докази: Чи може книга витримати перевірку на внутрішню достовірність?
- Перевірка бібліографічна: Чи були списки твору чітко відтворені?
- Перевірка на зовнішні докази: Чи має книга підтвердження ззовні щодо викладених фактів?
У нас є безліч доказів, які показують, що Біблія легко проходить усі три перевірки. У цьому розділі ми звернемо нашу увагу на внутрішні докази. Я не можу на цих кількох сторінках викласти вам усі наявні докази, щоб довести внутрішню достовірність Біблії, але кілька важливих доказів ми розглянемо.
Перевірка на внутрішні докази
Перевірка на внутрішні докази має на меті пересвідчитися, чи книга сама по собі цілісна та чи заслуговують її автори на те, щоб вважати їх правдивими. Чи наповнена книга суперечностями? Чи є докази того, що авторам зраджує об’єктивність та вони перекручують факти? Давайте перевіримо історичну вартість Біблії за трьома тестами, прийнятими при перевірці внутрішньої достовірності всіх історичних документів:
- користь від сумніву;
- відсутність протиріч;
- користування першоджерелами.