Віддати перевагу текстові над сумнівом
Усі ми можемо пригадати ситуації, коли до нас недружньо ставилися наділені владою особи – учитель, начальник чи батьки. Ця особа наперед засудила нас і вирішила, що незалежно від того, що ми зробили, усе це було неправильно. Нас визнали винними раніше, ніж перевірили нашу невинність.
Чимало критиків з таким упередженням підходять до деяких книг і особливо до Біблії. Вони підходять до книги, наперед засуджуючи можливість чудес, або опираючись заяві Біблії про свою авторитетність. Вони ставляться до кожної незрозумілої деталі як до помилки та знаходять розбіжності там, де їх не існує. Читачі повинні перевіряти будь-яку книгу, і включно Писання, будучи об’єктивно відкритими до тверджень автора. Якщо комусь не подобається чи є незрозумілою доктрина, якийсь історичний факт або правдива заява, то це не означає, що до них слід ставитися як до хибних. Джон Ворвік Монтгомері, один із найвідоміших на сьогодні християнських апологетів, підкреслює принцип, уперше сформульований Аристотелем, що звучить так: „Слід прислухатися до заяв документа, який аналізуєш, і не вважати їх за обман чи помилку, поки автор сам не скомпрометує себе суперечністю або відомою фактичною невідповідністю”. Досліджуючи Біблію чи будь-яку іншу книгу, ми зобов’язані бути чесними. Якщо текст книги є „невинним, поки не доведене протилежне”, то купа доказів покаже нам, що труднощі в розумінні Біблії є справжньою помилкою.