Чому нам потрібно мати достовірну Біблію

Після того, як ми провели вас через етапи Божого одкровення – від Біблії до особи Ісуса Христа, до Святого Духа, Який живе в нас, до тих змін, які відбуваються в нас і які спонукають нас відкривати іншим Бога, ми виявили, що ці кроки привели нас назад по колу – до висхідної точки. Можна легко дійти висновку, що оскільки Боже одкровення є поступовим і з кожним кроком стає більш близьким нам, то в кінці цього процесу Біблія стане зрозумілою для нас. Увібравши в себе біблійний спосіб життя та сприйнявши одкровення Боже через Ісуса Христа і Святого Духа і вступивши в стосунки з Ним, чи не можемо ми просто відкласти вбік книгу і жити у внутрішній силі Святого Духа? Ні, це буде згубним для нас. Вживаючи термін „поступове одкровення”, ми не маємо на увазі те, як ви поступово їдете дорогою на автомобілі і залишаєте позаду одне місто за іншим. Це скоріше нагадує конвеєр із збирання автомашин, коли на кожному етапі додається якась частина, доки весь автомобіль не буде зібраний. Зустрівши Христа та „додавши” до свого життя Святого Духа, ми не відкидаємо Біблію так, як відкидаємо інструкцію з експлуатації після того, як підключимо і навчимося користуватися новим електрогрилем. Біблія має для нас велику практичну цінність. Дозвольте коротко пояснити, чому саме.

Біблія відкриває нам правду Христову

У цій книзі ми підкреслили, що сутність християнства полягає не в правилах поведінки або точному дороговказі, який веде на небеса. Суть полягає в Особі. Без особи Христа, Який помер за наші гріхи і дав нам Духа Святого, щоб жив у нас, християнство б не мало смислу та було б поверховим. Воно було б просто іншою релігією, яка нічим не вища за інші релігії, подібні їй. Але оскільки смисл та ідентичність християнства полягає в Особі, то нам слід напевне знати, що ця Особа існувала, що Вона казала та що Вона робила і що Вона справді була Тим, ким Себе називала.

Якщо Христос – не Той, ким Він Себе називав, то християнство не має користі. Тоді це просто ще один міф, створений як спроба пояснити незрозумілу реальність або дати тимчасову ілюзію утішання, щоб утримати нас від розпачу, викликаного трагічністю життя.

Виховані в сучасних культурних традиціях, молоді люди вважають, що віри достатньо для того, щоб підтвердити чиюсь істину. Вибери свою версію істини, повір у неї достатньо сильно, і це буде діяти, а нікому іншому не слід питати, що ти вибрав предметом віри. Але цей прийом просто не працює. Будь-хто, хто тримається будь-якої власної віри, не заснованої на абсолютній істині, відчує себе порожнім. Жодна віра – немає значення, наскільки щира, – не може задовольнити наше людське прагнення чи потреби. Так само як телефонний дзвінок має сенс доти, доки на іншому кінці дроту хтось є, так само віра є дієвою, доки поза нею існує реальність, яка надає їй справжності. Коли наша віра поширюється назовні, вона повинна зустріти простягнуту їй назустріч руку. Скільки б добра нам не приносило християнство, воно все ж повинно бути чимось більшим, ніж просто продуктом побажань, які видають за віру. Воно повинне бути об’єктивною істиною. Тільки той Христос, Який здатен задовольнити наші потреби, є справжнім Христом – Христом, з Яким ми можемо утворити міцні зв’язки та побудувати стосунки.

Джерелом надійної інформації про Христа є Біблія. Без Біблії в нас не було б ясного одкровення про Нього; ми б не знали, як пристосувати своє життя до Його життя; ми б не знали про Його праведне життя, про Його жертву чи про Його заклик до нас стати з Ним єдиними. Біблія є найважливішою книгою для нашого знання про те, хто такий Ісус Христос, що Він зробив для нас і як побудувати стосунки з Ним через Святого Духа.

Як ми можемо знати, що Біблія є істинна

Якщо ми будемо дивитися на Біблію як на одкровення Христа і якщо ми хочемо бути певними в тому, що те, у що ми віримо, є істина, – нам треба дати відповідь на інше питання. Як ми знатимемо, що на Біблію можна покластися? Це питання, яке випливає з іншого питання: як ми знаємо, хто такий Христос? Біблія говорить нам про це. Але як ми знаємо, що можемо довіряти Біблії? Відповідь на це питання є важливим для нашої впевненості в абсолютній істинності того, у що ми віримо та чому навчаємо наших молодих людей про Христа та християнство. Ось чому я вирішив вмістити в цій книзі додаток про достовірну природу Слова разом із серйозними доказами, які допоможуть вам переконатися в тому, що на Писання можна покластися.

Пізнати Бога, жити в стосунках з Ним, ставати подібним до Нього та відображати це кожною гранню свого життя – усе це залежить від того, як ми сприймаємо та усвідомлюємо чітке одкровення від Нього. Без достовірної Біблії, яку використовуємо як дороговказ та як дзеркало, ми не будемо мати певності в тому, що ми зможемо пристосувати наше життя так, щоб уподібнитись Христу. І хоча Дух Святий постійно тут, щоб дати нам сили жити життям, подібним до Христового, як ми можемо бути впевненими в тому, що ми правильно розуміємо Його вказівки? Писання дане нам для того, щоб ми могли „випробовувати духів” та бачити, чи в Божому напрямку нас скеровують. Якби в нас не було точної та надійної Біблії для того, щоб перевіряти напрямок руху, нас би могло завести в темряві на манівці. Якби ми керувалися своїми власними думками та почуттями, то ніколи б не знали напевне, чи знайшли справжню істину.

Петро розумів, що немає справжньої альтернативи в пошуках істини, окрім як у самому Христі. Він сказав: „До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного” (від Івана 6:68, Ог.). Але що, коли речі, про які казав Ісус, – слова вічного життя, були змінені або перебільшені протягом років? А якщо ті слова, що Бог казав Мойсеєві, Давиду, Матвієві та Петру, були потім змінені або неналежно переписані, – як ми можемо бути впевнені в тому, що знаємо правду Божу? Як ми можемо бути впевненими в тім, що заповіді, яким ми підкоряємося, є точним відображенням природи та характеру Бога? Якщо ми сподіваємося насолоджуватися перевагами, які постають від знання Бога, нам слід упевнитися, чи наша Біблія достеменно передає саме те, на що Бог надихнув людей, щоб вони написали її. Бо інакше якщо ми не маємо такої певності, якщо Божа звістка не була точним чином записана та передана нам, тоді ми і наші діти не матимемо об’єктивних стандартів, за якими знатимемо, якими насправді є Бог та Його Син.

Але тут представлено переконливі докази, які переконають нас у тому, що написане в Біблії було 1) точним чином нам передане (бібліографічний доказ); 2) правильно записане (внутрішній доказ); 3) підсилене ззовні (зовнішній доказ). Далі ми розглянемо детально всі ці докази.

У наступних пунктах я поділюся з вами інформацією, яку сам здобув під час пошуків істини про Біблію, щоб показати вам, чому ми можемо напевне знати, що Біблія є істинна, що втілення справді відбулося, і що Христос є тим, ким Він Себе називав. Ці факти не є безпідставною заявою. Факт втілення має історичне підтвердження. Ісус не просто сказав: „Я надто сильно вас люблю, тож не можу покинути вас напризволяще”. Він прийшов у належний час у певній географічній місцевості на цій планеті, щоб показати, що саме Він мав на увазі. І вчинок цей не було зроблено таємно або приховано, але його спостерігали і записали свідки. Власне, Біблія сама є документом, найбільш переповненим доказами, які є найкращим чином задокументовані та засвідчені, що вирізняє її з усіх існуючих старовинних рукописів. Ми дослідимо ці докази в наступному розділі, щоб нагадати нашій молоді докази істинності християнських обітниць.

Попередній запис

Підлітковий вік

Наступний запис

Біблія є достовірною: внутрішній доказ