Ще ви чули, що було стародавнім наказане: Не клянись неправдиво, але виконуй клятви свої перед Господом. А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого. (Мт. 5:33-37).
Наведений уривок зі Старого Заповіту – це фрагмент із Книги Левіту. Коментуючи це, Ісус каже: «Не клястися зовсім». Взагалі не взивай імени Божого у твоїй мові, нехай буде вона правдивою в кожному реченні, кожному слові. Це було дуже сильно висловлено: Так, так; Ні, ні. Безсумнівно, у цьому є несприйняття суто прагматичного розуміння відносин з Богом, вживання імени Бога задля якоїсь вигоди чи досягнення певного полегшення. Траплялося, що коли не було іншої можливости встановити те, що юридичною мовою називається «матеріяльною правдою», у судовому процесі від свідка вимагали присяги.
Чи справді нам не можна присягати? Чи справа лише в присязі, чи також в якійсь фундаментальній правдомовності? Замислімося, що означають ці слова: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні». Що промовляють нам ці слова про наш щоденний спосіб життя, про наші присяги, обітниці, які даємо іншим? Чи ми є правовірними людьми? Скільки недомовок і обману є поміж нас? Там, де з’являється недомовка чи обман, входить поміж нас якась тінь, майстром якої є власне лихий.
Тексти Старого Заповіту звертають увагу ще на одне питання: ім’я Боже – святе. Буває, що вживаємо ім’я Боже для своїх, а зовсім не для Божих цілей. Надзвичайно важливо, щоб ми були людьми, які з великим набожним страхом підходять до імени Божого. Однак чи насправді у своїй мові ми не можемо взивати Бога? Апостол Павло чинить це кілька разів: «А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер» (2 Кор. 1:23). Прикликати Бога свідком – це дуже урочисте формулювання. Таку присягу необхідно складати в згоді з правдою, а тому дуже тяжким гріхом є порушення клятви; крім того, присягу необхідно складати в ім’я справедливости – можеш прикликати Бога свідком, коли йдеться про правду, про справедливість і, зрештою, коли чиниш це розважливо, не легковажно. Трапляються часом такі драматичні ситуації, які вимагають від нас цього урочистого підтвердження, тому на думку Церкви та вчителів духовности, у тих дуже обмежених випадках маєш право прикликати Бога свідком того, що говориш правду, що ти є справедливий і чиниш це в розважливий спосіб.