Не противитись злому

Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього. (Мт. 5:38-42).

І знову теза і антитеза. Теза зі Старого Заповіту; антитеза – те, що говорить Ісус. Око за око, зуб за зуб – це так зване ius talions – тобто закон помсти: «А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу, око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу, опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка» (Вих. 21:23-25). Перший раз це формулювання знаходимо в т. зв. Законі Хамураппі – 1700 років до Христа. Ісус відбирає від Своїх учнів закон помсти як правило поведінки перед іншою людиною. Це не означає, що вина залишається без кари – кара є в руках Бога. Докладніше нам пояснює апостол Павло: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову» (Рим. 12:19,20), – саме такий християнський спосіб помсти. Нагодуй голодного, напій його, навіть, якщо не є твоїм приятелем, а Господу Богу залиш те розпечене вугілля, яке нагромаджується над його головою.

Дуже суперечливі й важкі слова: не противитись злому. Чи означає це, що ми маємо бути цілковито беззахисними і безпорадними перед злом? Складне питання, але, як я вже сказав, засадою інтерпретації всіх фрагментів Нагірної проповіді є життя Ісуса Христа. Чи Ісус не противився Лихому, коли той спокушав Його? Вчинив йому опір: «Відійди, сатано!» (Мт. 4:10). Тут ідеться не про наївну беззахисність, а про зміну стратегії розв’язування конфліктів між людьми – не відплата, а відмова від помсти. Краще перетерпіти несправедливість, ніж чинити несправедливість. Краще вийти поза заклятий круг насильства, яке породжує насильство.

І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу! Як зіставити ці радикальні слова Нагірної проповіді з тим, що сталося під час Страстей? Коли Ісус відповідав первосвященику, один зі слуг, що стояли там, ударив Його в щоку. «Якщо зле Я сказав, покажи, що то зле; коли ж добре, за що Мене б’єш?» (Ів. 18:23). Немає пасивної реакції, є питання: «За що Мене б’єш?»

А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому! Сорочка, про яку тут йде мова – це туніка, лляна сорочка, те, що носять на тілі. За законами, чинними в Ізраїлі, навіть від найубогішого не можна було відібрати такої одежі, ані плаща. У певному сенсі, можна сказати, що заклик віддати плащ позбавлений здорового глузду. З одного боку, це можна зрозуміти так: ось настало вже царство, яке розбиває вщент усі людські опори. Можливо, йдеться про приготування до духовної наготи перед Богом. Але ж з Ісуса також обдерли одежу перед розп’яттям. Може, власне та готовність віддати навіть плащ має означати готовність піти за Господом аж до самого кінця?

Святий Августин говорить: «Усі ці поради Христа необхідно розуміти як настанову серця, а не зовнішні учинки». Який це має стосунок до життя? Чи маємо тут справу з якимсь ідеалістичним посланням, яке є високо понад нашими головами і понад нашими можливостями? Один мудрий німецький соціолог сказав, що етика переконань, в якій роздумуємо, як повинно бути, є чимось іншим, ніж етика відповідальности, – що можна, що є реальним. І ми приречені на ту напругу. Нам не можна відкинути цих слів, а тільки вистояти в тому іноді нестерпному усвідомленні, що повинно бути так, що люди не б’ють одне одного по обличчі, що діляться всім… Так не є, але так повинно бути. І в цьому світі маємо бути хоч малими свідками того, що може бути інакше.

Попередній запис

Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні

Наступний запис

Любіть ворогів своїх і моліться за тих, хто вас переслідує