ВИКОНАННЯ ОБІТНИЦІ

2 книга Самуїлова 1:27, 2:1, 5:1-3

Після великої поразки ізраїльського війська до Давида прибіг юнак, який ледве вцілів у цій битві. Він сказав Давиду: «Народ Божий утік із бою, багато з воїнів загинули, серед них і Саул з Йонатаном». «Звідки ти знаєш, що цар із сином загинули?» – Давиду важко було прийняти таку звістку. Тоді воїн розповів усе, як було: «Випадково я натрапив на царя Саула, який впав на свого меча, але не помер відразу, а ще був живий і дуже мучився. Він покликав мене і сказав, щоб я добив його, прискоривши смерть, бо йому вже все одно не жити». Чи зрадів Давид тому, що Саул загинув? Адже тепер немає царя, який би ненавидів і переслідував Давида, і він може посісти трон, як йому обіцяв Бог.

На знак великого суму Давид роздер свій одяг і посипав голову попелом. Велика поразка народу Божого, смерть його улюбленого друга Йонатана і смерть царя сильним болем здавили серце Давида. Оскільки Саул був помазанцем Божим, то Давид мусив покарати його вбивцю. Він погукав слугу і наказав убити юнака, який своєю рукою добив Саула.

Давид дуже тужив за Саулом і Йонатаном. Ми вже знаємо, що Давид грав на гуслах і складав пісні. От і цього разу сум Давида вилився у величному гімні, складеному на честь Саула і Йонатана. У пісні оспівувалася мужність царя і його сина, їхня прудкість, мов в орлів, і сила, мов у левів.

Давид дуже сильно любив Йонатана, наче рідного брата. На його честь у пісні були такі рядки: «Сумую за тобою, брате мій, ти був дуже любий для мене». Зауважте, Давид не тримав зла на Саула, а згадував тільки про його мужність, про його лицарство і царювання, і ні слова про зло, яке Саул йому заподіяв.

Дітки, так повинен вчиняти кожен, хто любить Бога – прощати своїх ворогів, молитися за них, а якщо в них трапляється біда, то сумувати разом із ними, а не радіти з їхнього горя.

Коли минув час жалоби за Саулом і Йонатаном, Давид запитав у Господа: «Чи йти мені в одне з Юдиних міст?» Як вірний Божий слуга, Давид перед будь-яким своїм вчинком запитував у Господа, чи робити йому так чи ні. Бог сказав Давиду: «Так, іди до Хіврону».

Настав час Давиду посісти царський престол. Бог дав у серця ізраїльтян бажання прохати Давида стати їхнім царем. У Хевроні народ зібрався і проголосив Давида своїм царем.

Дітки, ми знову з вами переконуємося, що Бог виконує всі Свої обіцянки. Він пообіцяв Давиду царювання, і ось виконання обіцяного – Давид стає царем над Ізраїлем.

Як сумні події, так і радісні Давид відзначав піснею. Тепер він ушанував Бога за те, що Той виконав Свою обітницю: взяв Давида від отари овець і зробив його царем усієї землі ізраїльської. Давид бажав бути добрим царем, творити волю Божу і навчити весь народ любити Господа. Він твердо знав, що Бог благословить його і захистить від зла.

ЗАПИТАННЯ:

  1. Хто розповів Давиду про смерть Саула?
  2. Як відреагував Давид на таку звістку?
  3. Як він проявив свій смуток?
  4. Хто став царем після смерті Саула?
Попередній запис

СМЕРТЬ САУЛА

Наступний запис

ДАВИД В ЄРУСАЛИМІ