Виноградина та гілки

Саме в щоденному житті ми маємо продовжувати справи, які здійснював Ісус, коли ходив по цій землі. Господь Бог прагне віднайти нас у нашому звичайному житті, бо саме воно має вести нас до святости. Однак щоб бути святим, треба жити з Христом, дозволяючи, щоб Його життя, життя самого Бога, проявилося в нас настільки виразно, ніби Його кров тече нашими жилами (якщо можна вжити таке порівняння). Сам Ісус Христос дуже реалістично показує, який вигляд повинно мати Його життя в нашому єстві, у незвичайно чіткий спосіб говорячи про те, що християнин, щоб приносити добрі плоди, мусить бути поєднаний з Ним: «Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів. 15:5).

Наша віра проявляється у вчинках, та якщо ми не з’єднані з Христом, то не буде жодних вчинків. Однак щоденне життя, події, які супроводжують нас щодня, зазвичай нічим особливим не вирізняються. А це загрожує тим, що ми не зовсім цінуємо їхню величезну цінність.

Краса надприродного життя полягає в тому, щоб переживати його, співпрацюючи з Божою благодаттю. При цьому треба пам’ятати, що це надприродне життя є чимось, що можна і навіть треба переживати в цьому світі. А для того щоб Христос міг вести в нас Своє життя, ми не маємо віддалятися від світу, ані пасивно чекати смерти, яка мала б відкрити перед нами небесні брами.

«Бог закликає нас через події щоденного життя, у стражданні та радості осіб, з якими ми живемо, у людських стараннях наших знайомих, у деталях родинного життя» (св. Хосемарія Ескріва, Христос проходить поряд).

Якщо ми не отримали від Бога іншого покликання, то це означає, що маємо перебувати у виноградині, нероздільно пов’язані з нашою людською кондицією: через труди щоденности, буденні клопоти, виконання професійних обов’язків, під час відпочинку, через успіхи та поразки. Набрати води в долоні нелегко, однак це можна зробити. Так само благодать допомагає нам віднайти сенс у всьому. Завдяки їй праця, суспільні стосунки та тисячі інших дрібних справ, які є в нашому приватному або публічному житті, не віддаляють нас від Виноградини, а наближають до неї, поєднуючи тіснішими вузами.

«Отож, потрібно, щоб наша віра була живою, щоб діяльно підтримувала постійний діялог із Ним. Християнське життя має бути життям неустанної молитви, намаганням перебувати в присутності Господа з ранку й до вечора, і з вечора до ранку. Християнин ніколи не є самотньою людиною, оскільки живе в постійному спілкуванні з Богом, Який є біля нас і на небі.

Апостол Павло наказує: “Безперестанку моліться!” (1Сол. 5:17), а Климентій Олександрійський, нагадуючи цей апостольський наказ, пише: “Нам наказано прославляти й шанувати Слово, яке знаємо як спасителя й царя, а через нього – також і Отця. І не у вибрані дні, як це чинять інші, а неустанно, впродовж цілого життя й з допомогою всіляких можливих способів”. Серед щоденних занять, у момент перемоги схильности до егоїзму, відчуваючи радість приязні з іншими людьми – в усі ці моменти християнин повинен наново віднаходити Бога. Через Христа і в Святому Дусі християнин має доступ до близькости з Богом Отцем і проходить свій шлях у пошуку царства, яке є не від цього світу, але в цьому світі готується та розпочинається» (св. Хосемарія Ескріва, Христос проходить поряд).

Попередній запис

«Зробіть усе те, що Він вам скаже!»

Наступний запис

Труднощі?