Існує чимало прекрасних книг про молитву. Чи справді необхідна ще одна? Звичайно, ні. Я вже написав одну книгу на цю тему[1] декілька років тому і не мав на меті писати ще одну таку ж. Незважаючи на побоювання повторитися в деяких пунктах, нещодавно я відчув якийсь поштовх до написання цієї невеличкої праці, вважаючи, що вона зможе допомогти деяким людям бути наполегливими на шляху особистої молитви чи розпочати цей шлях. У мене є нагода часто подорожувати, щоб проповідувати в багатьох країнах, і мене вражає те прагнення молитви, яке сьогодні багато хто відчуває, у будь-якій життєвій ситуації і з будь-яким покликанням, а також наявність великої потреби в точках опори, які б запевнили наполегливість у молитовному житті та його плодотворність.
Сучасний світ найбільше потребує саме молитви. Саме з неї зродиться усіляка віднова, зцілення, глибинні й плідні перетворення, яких ми всі так прагнемо для нашого суспільства. Наша земля дуже хвора, і лише зв’язок із Небом зможе зцілити її. Для Церкви найдоцільніше сьогодні передати людям прагнення молитви та навчити їх молитися.
Дозволити комусь відчути смак молитви, допомогти йому витривати на цьому не завжди легкому шляху – ось найбільший подарунок, який можна йому зробити. Хто молиться, той має все, бо тоді Бог може вільно увійти в його життя і діяти в ньому та здійснювати чудеса Своєї благодаті. Я все більше переконуюсь, що все йде від молитви, і що серед закликів Святого Духа – цей найперший і найнагальніший, на який ми повинні відповідати. Відновити нашу молитву означає відновити всі аспекти нашого життя, віднайти нову молодість. Більше ніж коли-небудь Отець шукає тих, які поклоняються Йому в дусі та правді (див. Ів. 4:24).
У цьому питанні не всі ми, очевидно, маємо однакове покликання та однакові можливості. Та робімо те, що в наших силах, і Бог буде вірний нам. Я знаю мирян, в яких багато часу займають сімейні та професійні обов’язки, однак впродовж двадцяти хвилин щоденної молитви вони отримують стільки ж благодаті, скільки монахи, які моляться по п’ять годин на день. Бог так хоче відкритися нам, показати всім убогим і малим, якими ми є, Своє батьківське лице, щоб бути нашим світлом, нашим зціленням, нашим щастям. Тим більше, що ми живемо в такому важкому світі.
Коли ми говоримо про молитву, то це завжди приносить користь, адже тоді неодмінно пригадуємо найважливіші аспекти духовного життя, а також людського існування.
Отож, у цій книзі я хотів би дати декілька дуже простих і доступних усім вказівок, щоб підбадьорити людей, які хочуть відповісти на цей заклик, провадити їх в їхніх намаганнях, аби в їхньому молитовному житті здійснилася глибока особиста зустріч з Богом, що і є Його метою. Щоб вони справді змогли знайти у своїй постійній молитві світло, силу, мир, яких вони потребують, щоб їхнє життя принесло багаті плоди, як цього прагне Господь.
Я головним чином говоритиму про особисту молитву. Молитва в спільноті, зокрема участь у церковному богослуженні, є фундаментальним виміром християнського життя, і я не хочу її недооцінювати. Однак насамперед говоритиму про особисту молитву, оскільки саме в ній стикаємося з найбільшими труднощами. До того ж, без особистої молитви загальна молитва може стати поверхневою і втратити усю свою красу й цінність. Літургійне й обрядове життя, яке позбавлене особистої зустрічі з Богом і не сприяє їй, може стати нудним і надаремним. Світ переживає і, можливо, переживатиме ще складніші часи. Тому тим більше необхідно мати за основу молитву, і до цього нас закликає Ісус у Євангелії: «Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!» (Лк. 21:36).
[1] Філіп Ж. Час для Бога. Львів: Свічадо, 2008.