Вступ

Доля людини, яка хоче вповні прожити своє земне життя, полягає в диференціяції, тобто в поступовому відході від поверхневого сприйняття себе самого, і цей шлях стає дедалі вужчим.

Першим обов’язком кожного з нас мали би стати пошуки власної сутности, власної неповторности, розпізнаючи і зводячи до мінімуму рівень особистого неврозу, все те, що зумовлено родиною, групою, суспільством, в якому ми живемо, сягаючи поза видимість, зовнішні прояви, поверховість, які так радо сприймаються в нашому капіталістичному суспільстві.

Коли я на мить задумуюся про свою сутність, то усвідомлюю, що завжди більшого значення надавав вмісту, а не формі.

Сутності.

Уже змалку я ніколи не жив під диктовку можновладців, розуміючи, що вони аж ніяк не прагнуть, аби їхні підлеглі розуміли більше, аніж треба.

Сьогодні думка сильних цього світу вже не така чітка та видима, як колись, але вона потихеньку пролазить у повідомлення, які щодня нав’язливо поступають до нас завдяки засобам масової інформації; ці повідомлення, хоч самі по собі нейтральні, майстерно маскують їхню думку.

Поверховість, яка сіла на трон, аж ніяк не сприяє самопізнанню.

Той же психоаналіз і всі види психотерапії в сучасному розумінні цих термінів показали своє справжнє обличчя, виявившись недостатніми, невідповідними і неспроможними привести до правдивого особистого самопізнання.

Вони стали спрощеними, банальними та псевдонауковими засобами на служінні поверховості, які можуть лише применшити певні симптоми, які намагаються протистояти культурному, суспільному і політичному конформізму.

Незнання цієї епохи веде до стандартизації свідомости, нейтралізуючи віру в єдність і неповторність кожної людської особи.

І таким чином людина нашого часу вже не відчуває в собі жодної цінности, яка не зумовлена прийняттям домінуючої ідеології, заснованої на незнанні себе, на зовнішніх аспектах, на поверховості людського існування.

За таких обставин, які наукові дисципліни могли б претендувати на царську корону? Економіка, техніка, але аж ніяк не психодуховність.

Сучасний світ пронизаний економікою на всіх рівнях: мова, стиль життя та мислення.

І все це завдяки глобалізації поширилося по всьому світу.

Мешканці цього світу і справді стали економічними елементами, позначеними споживацтвом: споживання речей, благ, різних послуг, наданих багатими членами суспільства.

З іншого ж боку, сильні світу цього морять голодом половину цього світу, гойдаючи багатшу частину людства між фазами зросту та рецесії, щоб багатими не стало забагато людей.

Боротьба за економічне виживання, яку нам нав’язують щодня, поглинає всі життєві сили, позбавляє можливости досягнути особистого самопізнання, ускладнюючи будь-який шлях психодуховного зросту.

І не тільки.

Самопізнання на психодуховному рівні аж ніяк не є легкою справою, яку можна вирішити через поверховість або ж економічний світогляд, адже воно потребує страждання, самотности та тиші.

Саме тому пізнання, у моєму розумінні слова, можливе лише для деяких.

Існують особи, які виходять на цей шлях завдяки Божому дару, покликанню, але й вони повинні пройти через страждання, пошуки самотности та тиші.

Насправді ж усі люди страждають, перебувають на самоті, але проблема полягає в тому, що більшість з них не хоче прийняти цю істину, заперечуючи її та відсуваючи на задній план.

Тому що бояться.

Саме тому сильні світу цього плекають страх серед мас. Страх не дозволяє стати по-справжньому вільним, не сприяє зросту, не допомагає усвідомити істину, штовхаючи до підлеглого стану, стимулюючи пошук захисту поза собою, щоб не займати конкретну позицію, не розкриватися, сховатися, не свідчити, не почуватися винятковим, пасивно призвичаюючись до логіки можновладців.

Лише той, хто подолає страх, може стати вільним.

Попередній запис

Передмова

Наступний запис

Рішення жити