ВТОРГНЕННЯ ІЗРАЇЛЯ – Частина 3

Єрихон був першою твердинею, що закривала шлях до Обіцяної Землі. Подальший завойовницький похід ізраїльтян через Ханаан археологи змогли точно прослідкувати на инших місцях.

Приблизно за двадцять кілометрів на південний захід від Хеврону лежав біблійний Девір. Захищений навколо сильними мурами, він панував над Негевом. Американські археологи під керівництвом В. Ф. Олбрайта та М. Дж. Кайла наштовхуються тут з 1926 р. у телі Бейт Мірсім на шар попелу та сильні руйнування. Шар попелу містить черепки, які безсумнівно походять з кінця XIII ст. до Р. Х. Безпосередньо над шаром попелу лежать сліди нового поселення Ізраїля. “І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру, і воював із ним” (Ісуса Навина 10:38).

Сорок п’ять кілометрів на південний захід від Єрусалиму ідентифікують біблійний Лахіш, який мусив бути незвичайно міцною твердинею для Ханаану. У телі ед-Дувейр англійська експедиція під керівництвом Джеймса Леслі Стеркі в тридцятих роках XX ст. визначає площу забудови в 24 морґи, які колись були захищені міцною фортецею. Це місто також впало жертвою нищівної пожежі. Одна посудина, яку дістали з руїн, має напис, який називає “рік 4” фараона Меренптаха. Це відповідає 1230 р. до Р. Х.! “І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш” (Ісуса Навина 10:32).

У музеї в Каїрі стоїть пам’ятний камінь з одного храму мертвих біля Фів, на якому оспівується та відзначається перемогу фараона Меренптаха над лівійцями. Щоб побільшити славу, згадуються також инші великі діла, які правитель мав звершити. У кінці пісні сказано: “Здобуто Ханаан з усім поганим. Полонено Ашкалон, взято Гезер, знищено Єноам. Народ Ізраїля невтішний, він не має потомків; Палестина стала вдовою для Єгипту”. Цей тріюмфальний вірш, написаний 1229 р. до Р. Х., цінний і промовистий з багатьох поглядів. Тут ми перший раз в історії людства бачимо увічненою назву Ізраїль”, до того ж іноземцем та сучасником подій. Ізраїль ясно названо “народом” і крім того – у зв’язку з іменами палестинських міст – певний доказ, якому не можуть опертися навіть найзатятіші скептики, а саме доказ того, що на 1229 р. до Р. Х. Ізраїль таки справді осів у Ханаані і вже не був цілком невідомим.

Малюнок 21. Завоювання Ханаану. Похід Ісуса Навина бл. 1230р. до Р. Х.

Ізраїль осягнув довгождану мету незадовго перед 1200 р. до Р. Х. – він у Ханаані, однак ще не опанував цієї землі. Найсильніших укріплень Гезеру та Єрусалиму Ісус Навин уникав. Очевидно, він керувався принципом найменшого опору. Та й родючі рівнини і долини річок є в руках ханаанян і залишатимуться в них ще багато поколінь. Ізраїлю бракує зброї, щоб протистояти страшним бойовим колісницям, бракує техніки та досвіду в боротьбі за сильно укріплені міста. Однак у менш заселених районах він закріпився, горбиста місцевість з обох сторін Йордану належать йому.

У його руки потрапив і розташований 14 км на північ від Генезаретського озера сильний і могутній Хацор. “І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств” (Ісуса Навина 11:10).

Віднайдення саме цієї резиденції може бути зараховане до найщасливіших несподіванок біблійної археології недавнього часу. Вже англійський археолог Джон Ґарстенґ ідентифікував великий пагорб руїн, тел ель-Кедах, який здіймається між озером Гуле та Галілейським морем на західному боці Йордану, з давнім Хацором. Однак лише багаторічні розкопки, які проходили на замовлення Єврейського Університету в Єрусалимі в 1953 р. під керівництвом археолога Їґаела Ядіна з експедиції Джеймса-А. де-Ротшільда вирвали в непорушно дрімаючого доти телу таємниці, які він беріг. Його шари почали розповідати вченим довгу і захоплюючу історію про перемінну долю Хацору.

Всього разом тут можна вирізнити двадцять одну фазу розвитку, двадцять одне місто, що виросло одне над одним, кожне збудоване на руїнах попередніх поколінь і знову занепале, знищене війною, пожежею чи природними катастрофами. Від розташованого вгорі акрополю з його фортецею нижнє місто простягалося аж ген у рівнину. Міська система відведення води з глиняних труб забезпечувала гігієну.

Вражаючі знахідки підтверджують таким чином розповідь Біблії про велике, могутнє становище Хацору в Ханаані в час ізраїльського завоювання. Він справді був не лише одним з найбільших поселень країни, але водночас і одним з найміцніших укріплень. У XIII ст. до Р. Х. він був зруйнований, так, як розповідає книга Ісуса Навина. Шар попелу говорить про велику пожежу в той час – це було завоювання загонами Ісуса Навина!

З цими завоюваннями та обіцяним заселенням землі велике завдання Навина сповнено. У поважному віці він помирає і похований “у Тімнат-Серахові, що в Єфремових горах, на північ від гори Ґааш” (Ісуса Навина 24:30). Грецький текст (LХХ 24,30б) містить до цього ще одне дуже суттєве зауваження: “Разом із ним у гріб, який для нього там вирубали, поклали й ножі з каменю, якими він був обрізав ізраїльтян у Ґілґалі…” У Ґілґалі, на шляху між Йорданом та Єрихоном, за переданням, над синами Ізраїля було проведено обряд обрізання “кам’яними ножами”. “Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували” (Ісуса Навина 5:5). Віддалений від Бетелу на 15 км лежить “Кефр Ішу-а”, “село Ісуса”. У скелях навколо нього розміщені поховальні печери. У 1870 р. в одному з цих поховань знайшли багато кам’яних ножів…

Попередній запис

ВТОРГНЕННЯ ІЗРАЇЛЯ – Частина 2

Наступний запис

ЗА ДЕВОРИ ТА ГЕДЕОНА – Частина 1