«Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться»[1]. Ісус каже: «Коли ви дізнаєтесь чудову новину, що Я відданий вам, потіштеся хвилю цією правдою, а тоді проявіть свою відданість Мені. Насправді, я хочу, щоб це було пріоритетом у вашому житті, найбільшою і найголовнішою відданістю. Я буду вашим Богом, але ви повинні мати щирий намір бути Моїм сином чи дочкою».
Ніде така відданість не виглядала настільки очевидно, як у житті апостола Павла. Після розмови з Павлом на дорозі до Дамаска Бог покликав його до абсолютної відданости. До зустрічі з Ісусом Павло, на думку загалу, досягав неабияких успіхів у кар’єрі. Однак охоче все це покинув і розпочав місійну діяльність, яка змінила не лише курс його життя, а й увесь хід історії людства.
Готові до змін
Ісус сказав: «Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми»[2]. Тут Ісус говорить: «Колись ви жили по-іншому, без бажання змінюватись, а зараз ви повинні погодитись стати Моїми агентами в цьому світі».
Бажання Павла змінити світ було надзвичайно великим, і вороги звинуватили Його та інших апостолів у тому, що вони «світ сколотили»[3]. У віці, коли подорожі морем і землею були небезпечними через грабіжників, корабельні аварії, подорожі Павла вражають. Він подолав понад дві тисячі миль землею і не менше морем. Він заснував безліч Церков, написав об’ємні послання (які складають значну частину Нового Заповіту) і зніс багато образ у своїх спробах донести віру в Христа невіруючим і часто ворожим натовпам. Його спроби змінити людські життя мали значний вплив на історію Церкви.
Апостол Павло радикально змінив цей світ. До Павлового навернення християнство обмежувалося лише декількома містами навколо Єрусалима. До Павлової смерти в цивілізованому світі з’явилися невеликі осередки віруючих людей – і більшість із них виникли саме завдяки Павлові.
Бог закликає нас бути відданими Йому, бути готовими до змін і примирення.
Готові до примирення
В Євангелії від Матвія 5:23-24 Ісус говорить про ще один важливий аспект у житті Його послідовників. Справді, Ісус каже: «Дехто з вас був дуже неуважним у своїх стосунках із приятелями. Якщо хтось починав втрачати контроль, ви відкидали приятеля як вчорашню газету. Настав час усе це змінити. Я хочу, щоб ви примирились з кожною людиною у вашому житті, наскільки це у ваших силах».
Апостол Павло прийняв виклик Ісуса. Павло часто наражав своє життя на небезпеку, наполягаючи на руйнуванні релігійних, соціяльних і культурних стін, які розділяли євреїв та поган. До багатьох звинувачень Павла євреї часто додавали, що він «у храм упровадив і гелленів, і занечистив це місце святе!»[4] Апостол Павло діяв так, адже прийняв повчання Ісуса про примирення. Він прагнув зруйнувати будь-який прояв упередження, написавши про це в одному з найпромовистіших і найзворушливіших віршів: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!»[5]
Коли Ісус кличе Павла – і нас – до примирення, то не лише посилює нашу віру, але й виявляє милосердя. Жоден із нас не хоче подивитися в кінці життя в дзеркало заднього огляду і побачити величезне кладовище стосунків, яке виникло через впертість і небажання забути про гордість для відновлення зіпсованих стосунків.
Бог засмучується через недотримання нами обіцянок
Як душпастир я добре знаю, що багатьох людей ранить і духовно знищує недотримана обіцянка. На одному бенкеті я познайомився з жінкою, і вона розповіла, що після двадцяти п’яти років шлюбу чоловік сказав: «Я повинен повідомити дві речі: я безліч разів протягом нашого подружнього життя тобі зраджував і зараз закоханий в іншу жінку».
Все ще шокована обманом, жінка спробувала взяти себе в руки, аж раптом чоловік додав: «І ще одне, я за твоєю спиною зробив декілька невдалих інвестицій. Тепер ми офіційно банкрути». Після цього він сказав, що переїжджає, і вона залишилася сама.
Після довгої павзи я запитав: «Як Ви з цим справилися?»
«Не дуже добре», – тихо відповіла жінка. Зі слізьми на очах вона прошепотіла: «Здається, я ніколи не оправлюся».
Завдяки таким розмовам я починаю добре розуміти людський біль, якого зазнають через недотримання обіцянок. Але мене дивує ще більше (і усвідомлення цього зростає) засмучення Бога в разі недотримання наших обіцянок. А Ви хочете засмутити Бога? Якщо так, то існує простий рецепт: просто не дотримайте свого слова.
[1] Матвія 6:33
[2] Матвія 5:13
[3] Дії 17:6
[4] Дії 21:28
[5] Галатів 3:28