Тих, хто говорить після виходу з коми, можна пов’язати з тими, – щоправда, вони трапляються рідше, – хто в стані неспання каже, що щось бачить. Це ніби передчуття вічного життя. Однак це не означає, що вони насправді мертві. Пригадаймо свідчення апостола Павла: «…чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог – був узятий до третього неба … і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити» (2 Кор. 12:2-4). Після Павла такого типу досвід знаходимо в деяких містиків. Вони перебували в стані, коли бачили відчинене небо. Те саме каже святий Степан під час тортур: «Ось я бачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!…» (Дії 7:56). Він бачив відчинене небо ще до того, як у нього кинули камінь. Деякі мученики перших століть заявляли, що перед муками бачили Божу славу. Деякі очевидці навертаються в таку мить, бо також бачать Божу славу й приєднуються до мучеників.
Розповідають також про інші таємничі явища, наприклад, про мучеників, які, здавалося, не страждали від тортур, яких їм завдавали. Пригадаймо дуже гарне тому пояснення, яке знаходимо в історії святих Перпетуї і Феліцитати, двох мучениць з Картагену. Одна з них була вагітна, і перед тим, як її вбити, чекали, поки вона народить дитину. Вона народила у в’язниці, і коли, народжуючи, кричала від болю, її кати насміхалися з неї: «Якщо ти кричиш нині, то що буде завтра, коли тебе кинуть хижим звірам?» Тоді вона їм відповіла: «Завтра інша страждатиме в мені».
З отцем Кольбе, святим Максиміліяном Кольбе, якого запроторили в бункер голоду в Аушвіці, було щось подібне. У цьому бункері вмирали зі спраги в муках, які передбачає така смерть: дегідратація, тетанія, мускульні корчі… Отцеві Кольбе вдалося домогтися, щоб в’язні тієї групи, в якій він був, співали. А тим часом в інших бункерах лунали жахливі крики. Він передав своїм побратимам цю силу Христа. Він залишався живим, коли інші вже повмирали. Щоб його умертвити, «медбрат» табору мусив зробити йому укол фенолу. Пізніше той чоловік свідчив, що його вразив передсмертний погляд отця Кольбе – погляд надзвичайної любови, миру і прощення. Отож він здобув цілковиту перемогу над смертю і силами пекла. Своїм поглядом він створював враження, що не страждав, або що хтось інший страждав у ньому.