Коли ми віддаємо себе Ісусові, відбувається ще одна річ. Силою Його Духа, Він виходить із сторінок Євангелій. Він стає нашим особистим другом. Неймовірним чином ми починаємо довідуватися, як Він може бути нашим живим другом сьогодні, таким, яким був для тих, що покинули свої сіті і пішли за Ним біля Галілейського моря. Коли ми йдемо за Ним пліч-о-пліч з іншими, Він показує нам Своє бачення нашого життя і дає нам силу йти цим шляхом. Ми довідуємося, що ярмо Його любе і тягар Його легкий. А найдивовижніше те, що ми пізнаємо, що ніколи не залишаємося самотні, хай що долаємо.
Мільйони людей, незалежно від походження чи культури, можуть підтвердити це. Одне зі свідчень, що зворушило мене особисто, належить Джозефу Гірзону. Коротко розповім про нього. Багато років тому він, католицький священик, був змушений піти на пенсію через стан здоров’я. Він вирішив відмовитися від компенсації від своєї Церкви, попри те, що не мав жодного прибутку. Вперше у своєму житті він опинився майже без копійки. Йому ледь вистачало на прожиття. Він не мав грошей на одяг. Він зробив собі меблі з якихось дощечок, куплених задешево. Уперше у своєму житті він довідався, як це по-справжньому бути “бідним” у світському значенні цього слова.
Він також почав практикувати те, чого навчав Ісус і чого ніколи раніше не робив.
У своїй автобіографії “Ніколи не самотній” (“Never alone”) він розповідає про один особливий випадок. Якось він прогулювався, міркуючи про те, що приготувати на вечерю, оскільки не мав ні копійки. Проходячи узбіччям дороги, він запримітив щось у канаві. Це були гроші. Він здивувався, як вони могли туди потрапити, так далеко від найближчого людного місця. Він підійшов ближче, нахилився і виявилося, що в канаві таки лежали акуратно складені купюри, яких вистачило рівно на вечерю. В цей момент він майже почув, як сам Ісус промовив до нього: “Я ж сказав тобі ні про що не турбуватися, Я подбаю про тебе”.
Невдовзі його життєві обставини змінилися кардинально. Він почав писати оповідання про чоловіка на ім’я Джошуа. Так він хотів познайомити людей з Ісусом та Його вченням. Невдовзі було продано мільйони примірників його книг по цілому світі. Тепер гроші стали в його житті болючим тягарем. Користати з них мудро було непросто. Свою книгу “Ніколи не самотній” Гірзон починає прекрасною присвятою Ісусові. Він чудово описує, як ми можемо пізнати Ісуса як нашого особистого друга, коли повністю довіримо себе Йому. Ось ця присвята.
“Я присвячую цю книгу своєму Другові, який завжди поруч зі мною і перебуває в моєму серці, який ніколи не віддаляється, коли мені самотньо, коли я збентежений чи потрапив у критичну ситуацію, який завжди дарує мир моїй душі, коли стикаюся з проблемами, коли наляканий чи переживаю за своє майбутнє. Я ділюся з Ним своїми найпотаємнішими таємницями, радощами, смутком і жалями, своїми досягненнями, своїм соромом. Він завжди розуміє. Він ніколи не звинувачує, не критикує, але часто пропонує інший спосіб поведінки. Коли так стається, Він неодмінно готує шлях, тому це вже не видається таким неможливим, як я собі гадав. Упродовж років я навчився довіряти Йому. Це було нелегко. Я думав, що коли піду за Ним, буду змушений зректися всіх радощів життя, однак виявилося, що Він – Джерело всякої радости і пригод у хвилини, коли мені здавалося, що вже кінець. Я хотів би, щоб Він міг стати також і вашим Другом, якщо б ви цього бажали. Не бійтеся! Він поважатиме вашу свободу і вашу незалежність більше, ніж будь-хто, з ким ви мали справу в цьому житті, бо Він створив вас бути вільними. Понад усе на світі Він би хотів, щоб ви прийняли Його за свого Друга. Якщо це зробите, я можу обіцяти, ви ніколи не будете самотніми”.
Відповідь на запитання Бога
А ви за кого Мене маєте? Запитання Ісуса відлунює із коридорів часу аж до сьогодення. Вже пора і вам з’ясувати, якою є ваша відповідь на це запитання.
Ким є Ісус для вас? Міт, створений кмітливою уявою авторів Євангелія? Великою людиною-вчителем і пророком? Тим, хто зцілює і був спроможний творити чуда десь там у минулому? Якась надлюдина чи супермен, що міг раптом прийти і визволити вас з усіх можливих труднощів? Або ж Хтось інший, Хтось більший, Хтось, хто є уповні і цілковито людиною, і водночас Хто весь цей час є Богом, що об’являє нам самого Бога? Як би ви відповіли?
Як ми вже бачили, найкращий спосіб шукати відповіді на запитання полягає в читанні Євангелій. Знайдіть час для читання Євангелія, як в описаній вище вправі. Попросіть Бога допомогти вам побачити Ісуса уповні, яким Він є насправді. Також попросіть побачити Його не лише таким, як Він описаний у Євангеліях, але й таким, яким Він був упродовж історії в житті Його послідовників у цілому всесвіті. Часто ми можемо вловити Його красу і велич у тих, хто віддав себе Йому.
Поряд з цим пошуком буде також важливо особисто взаємодіяти з Ісусом. Пізнати Його якомога глибше. Це передбачає також віддати себе Йому, Тому, кого ви прагнете пізнати. Пам’ятайте, що є два види пізнання. Не існує іншого способу пізнати Ісуса, окрім як уповні довіритися Йому і якомога глибше пізнати Його. Цей ризикований крок передбачає просту віру, що Ісус живий і присутній серед нас просто зараз і що Він хоче, аби Його пізнали усі, хто справді Його шукає. Що ви думаєте про такий крок і що відчуваєте? Поділіться своїми думками і почуттями з Богом.
Як завжди, важливо бути цілковито чесним. Наше розуміння Ісуса зазвичай розвивається і поглиблюється з плином часу. Коли Петро відповів на запитання Ісуса і сказав Йому: “Ти – Христос”, – він усе ще перебував на шляху пізнання того, ким насправді є Ісус. Те, що він назвав Ісуса Христом, зовсім не означало, що Петро називає його “Божественним” або “Другою Особою Пресвятої Тройці” чи “Богом”. Повніше розуміння ідентичности Ісуса прийшло до Петра згодом. Подібно і ми боремося із цим запитанням, і мине немало часу, поки ми впадемо на коліна біля стіп Ісуса і вигукнемо: “Ти – Господь і Бог мій”.
Це запитання і відповідь Петра ознаменувала переломний момент у Євангелії від Марка. Нехай ваша відповідь стане переломним моментом вашого власного життя.