Дружина має розповідати чоловікові про свої емоційні потреби, бо він сам не здогадається про них.
| Чоловічій натурі притаманна не менш глибока почуттєвість, аніж жіночій. Але, на жаль, моделі й канони сучасної культури часто придушують або навіть нищать у ньому ці потенційні можливості. |
Почуття жінки й чоловіка є різними та відіграють різну роль в їхньому житті. Це, однак, не означає, що почуття жінки ліпші чи глибші, а чоловікові гірші й поверховіші. Хлопцям, на жаль, надто часто наказують бути “мужніми”, розуміючи під цим, що вони мають демонструвати невразливість, безпощадність, а навіть, цинізм і брутальність. Чоловік, який проявляє почуття, наприклад, плаче, стає посміховиськом на форумі нашої “сучасної” культури. Природну хлоп’ячу вразливість доволі успішно вбивають і за допомогою жорстоких кінообразів, які є героями так званих чоловічих, жорстких фільмів.
Сучасний чоловік нерідко буває емоційно покаліченим, бо його потребу й уміння проявляти свої почуття паралізовано. Внаслідок деструктивного впливу оточення чоловіча почуттєвість не розвивається настільки, наскільки це можливо з огляду на її потенціял.
Потрібна турбота
Те, як жінка оцінює певну ситуацію чи реагує на неї, значно більшою мірою, ніж у чоловіка, залежить від актуального стану її почуттів. Саме внутрішній стан почуттів має вирішальний уплив на зовнішній настрій жінки, а навіть, на її ставлення до життя та його сенсу. Тож чоловікові дуже важливо знати: якщо він хоче поліпшити стосунки з жінкою, йому слід подбати про її почуття, а не доводити їй, наприклад, що вона поводиться нелогічно, просити, щоби пояснила, чому плаче, й вимагати, аби негайно змінила свою поведінку. Хто має ознайомити чоловіка з цією важливою інформацією? Звичайно ж, жінка!
Учителька
Жінки повинні наполегливо шукати способу й нагоди, врешті-решт, розповісти чоловікові правду про свої почуття та їхню цінність для них. Це нелегке завдання, але жінкам воно під силу (знаю приклади), й ця праця стократ їм оплатиться.
Жінка, працюючи вчителькою в школі, часто використовує всі свої можливості, щоби пояснити дитині якесь важке питання чи тему. Тоді вона проявляє вигадливість, жертовність і ангельську терплячість. Використовує найрізноманітніші прийоми й методи ілюстрування, демонстрації, аби досягти результату, й тішиться успіхами дітей. То чому ж ця природжена вчителька так легко відмовляється від того, щоби навчити розуміти її саму і її почуття найважливішого учня, найважливішого чоловіка на світі – свого чоловіка? Чимало жінок навіть не беруться за цю працю, а лише постійно гніваються, висувають претензії та нарікають. Але така поведінка не змінює (крім тимчасового поліпшення самопочуття) ситуації на ліпше, ба більше, зазвичай, погіршує і так уже погані, напружені стосунки.
Він не здогадається
Багато жінок пасивно чекають (нерідко все життя), що чоловік про все здогадається сам. І тут я хочу переконати вас: спокійно погодитися з тим, що він ніколи не здогадається. Можливо, це було б навіть романтичніше, якби чоловік сам зрозумів потреби дружини, але якщо це практично нереально, то не варто гаяти часу й марно обманювати себе.
Безглуздо повторювати: “Адже кожен повинен знати; я би на його місці…” – бо ці слова – що найгірше – у жодному разі не допоможуть досягти позитивного результату. Дорогі жінки, з усією повагою до вас, хочу сказати, що ніколи ніхто з вас не опиниться на місці жодного чоловіка, не зрозуміє його способу мислення й сприйняття світу, його почуттів і емоцій, урешті-решт, його обмежень і комплексів. Щонайбільше можете стати ногами на те місце на підлозі, де хвилину тому стояв він, але й тоді не будете “на його місці”. Треба цілком відмовитися від загальноприйнятого міту, який твердить, що якщо хтось мене любить, то, тим самим, так добре знає мене і повинен розуміти, якими є мої прагнення, потреби й страхи. Тимчасом як лише Бог так глибоко знає нас. Натомість, працюючи над налагодженням любовних стосунків, дуже важливо говорити, розмовляти про свої прагнення, потреби й, передусім, почуття.
Думаю, що ключовим досягненням у сфері почуттів, яке відкриває дорогу до багатьох успіхів і радощів, було б якнайбільше поширення ідеї про те, що дружина має бути для свого чоловіка вчителькою, яка передає йому знання про свої почуття. А кожна жінка знає про саму себе найбільше у світі. Тільки би не забракло їй педагогічного вміння, а чоловікові-учневі – терплячости й бажання навчатися. Це, останнє, він обов’язково повинен пообіцяти дружині ще до шлюбу. Якщо бути конкретнішим, то не лише слід розпочати “уроки”, а й провести попередню “перевірку досягнутих успіхів”. Позитивні результати перевірки “елементарних знань” дають реальну надію на те, що учень впорається й під час засвоєння “складнішого курсу”.