Жінка проявляє свої почуття не лише за допомогою слів, а й усією своєю істотою. Часто навіть мимоволі.
| Доброзичливо й уважно вислухати те, що дружина хоче сказати, – це одне з найважчих і найвідповідальніших завдань чоловіка. |
Жінка має природну потребу розповідати про свої почуття. Коли чоловік уважно слухає те, що говорить йому дружина, він робить її щасливою. Це становить основу (хочеться навіть сказати – гарантію) її вірности. На жаль, чоловіки часто не належно виконують це важливе завдання й згодом самі починають відчувати болісні наслідки цього. Дружина знаходить собі іншу, ніж чоловік, довірену особу. Нею буває інша жінка, наприклад, мати, подруга, а, часом, також – інший чоловік. Чоловік, що стає довіреною особою жінки, становить велику загрозу, й нерідко все це закінчується розпадом подружжя. І тоді чоловік нерідко починає висловлювати претензії (на його думку, цілком обґрунтовані): “Ти про всі наші справи, навіть інтимні, розповідаєш іншим людям. Зі всім одразу ж біжиш до матері, подруги. Але ж це я є твоїм чоловіком. Чому ти не приходиш з тим усім до мене?” І справді, чому?
Важкий обов’язок слухати
А першопричиною цього було небажання чоловіка вислуховувати свою дружину. Я стільки разів чув ось такі щирі зізнання чоловіків: “Шановний пане, але я справді не маю потреби вислуховувати всі ті речі (у думках: дурниці), які розповідає мені дружина…”
Згода. Ти навіть не мусиш мати такої потреби, але вона має її. Натомість, ти, як чоловік, зобов’язаний піклуватися про те, щоб усі добропорядні, чесні потреби твоєї дружини були задоволені. Бажання дружини поділитися своїми почуттями не є чимось непорядним, а отже, його слід задовольнити. Якщо чоловіка не цікавить (зрештою, й не повинно) те, що розповідає дружина, то, все ж, його, безумовно, має цікавити особа дружини, яка має ті проблеми, про які розповідає. Тож я не вмовляю чоловіка прикидатися, що його цікавлять справи дружини, а гаряче переконую його по-справжньому, невдавано цікавитися особою дружини, бо це є вимогою любови. Дружина має право, ба більше, має очікувати на зацікавлення її справами й турботу з боку чоловіка, так само, зрештою, як чоловік має право очікувати того самого від неї.
Непотрібні підозри
Нерідко дружина, на жаль, помиляється, вимагаючи від чоловіка, щоби він так, як вона, розповідав їй про все. Такої потреби чоловік часто не відчуває й, чесно кажучи, не мусить відчувати. Багато жінок дуже страждають через те, що чоловік не хоче розповідати про своє внутрішнє життя. Чимало дружин на основі цього роблять безпідставні висновки такого типу: “Напевне, має що приховувати, якщо не хоче розповідати, що було на роботі”. А після цього починають мучити чоловіка й себе цілковито вигаданими, надуманими підозрами.
Якось я зіткнувся з ситуацією, коли дружина настільки сильно підозрювала чоловіка в зраді, постійно про це говорила й знаходила “докази”, що він, урешті, зізнався у своїй “провині”. Зізнався в зраді, якої не вчинив, щоби припинити зростання підозри своєї дружини. Але саме після цього зізнання вдома запанувало справжнє пекло, й, врешті-решт, подружжя, стан якого на той час був уже просто-таки жалюгідним, опинилося в психологічній порадні.
Він не мусить
Значно ліпше було би спокійно погодитися з тим, що чоловік не має такої потреби, щоб усім ділитися з дружиною, про все розповідати їй. Звичайно, він повинен розповідати про свою роботу, щоби задовольнити її потребу участи в його справах, але, насправді, не мусить почуватися винним чи гіршим, не знаходячи в собі внутрішнього стимулу розповідати про все. Особливо, коли має клопоти, переживає труднощі. Часто чоловік прагне сам впоратися зі своїми проблемами. А буває, що мовчить з дуже благородних мотивів, прагнучи захистити дружину від непотрібних переживань. Нерідко дружина трактує його наміри зовсім по-іншому.