«Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства! Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, то нема вам тоді жадної користи від Христа. І свідкую я знову всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він виконати ввесь Закон. Ви, що Законом виправдуєтесь, полишилися без Христа, відпали від благодаті! Бо ми в дусі з віри чекаємо надії праведности. Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов’ю.»
Озеро, розташоване на північ від Монреаля, взимку замерзає на чотири місяці, покриваючись майже триметровою товщею льоду. Люди можуть їздити по ньому не лише на снігоходах, але також на легкових автомобілях і вантажівках. Це так захоплююче і так зручно: їхати прямо по замерзлій воді в селище на іншому кінці озера!
Але настає час, зазвичай це відбувається наприкінці березня або початку квітня, коли в околиці Монреаля приходить весна. Лід втрачає свою колишню міцність. Рідко хто з водіїв ризикне їхати прямо через озеро. Місцеві жителі зазвичай залишають старий автомобіль стояти на середині озера; коли він починає занурюватися у воду, для місцевих жителів це служить знаком того, що їздити по озеру більше не можна. Незабаром озеро повністю скидає крижані окови, і по ньому знову починають плавати човни. Якщо ж комусь захочеться переправитися на той берег автомобілем, то йому доведеться скористатися поромом.
У цій частині послання Павло проголошує: до народу Божого прийшла весна. Більше тисячі років їх дружба з Богом знаходила своє вираження в Законі. Але то був час зими, час очікування. Взимку люди використовують інші засоби пересування, ніж влітку. Але якщо ви прив’яжетеся до зимових засобів настільки, що не захочете залишити їх навіть навесні, то на краю озера вам все ж доведеться відмовитися від свого задуму, якщо звичайно ж ви не збираєтеся відкрити купальний сезон у березні.
Павлові опоненти, якщо розвивати далі аналогію з озером, наполягають на тому, щоб перебиратися через водну перешкоду виключно машиною. Для цього вони розробили велику кількість правил руху. Для усіх чоловіків, бажаючих вступити в єврейське товариство Заповіту, головною умовою було обрізання. Це в певному розумінні відповідало запуску двигуна автомобіля; без дотримання цієї дорожньої ознаки подальший шлях був неможливий.
Але Павло хоче показати, що самого маршруту більше не існує. Адже настала весна, лід розтанув, з’явилися нові способи перебратися через озеро. Весна – це добре. Нова Божа ера увірвалася у світ, і зими більше не буде! Христос підготував цілу флотилію човнів, які переправлять на інший берег усіх, хто згоден відкинути свої колишні колісні засоби.
Отже, якщо галати, що навернулися в християн з язичників, наполягають на обрізанні, то вони уподібнюються людям, що заводять машини, щоб їхати по льоду, який от-от розтане. Так на інший берег не перебратися. Якщо ви зробите обрізання, то присвятите себе виконанню Закону, усієї Тори. Адже це не просто якась дріб’язкова обрядова вимога, яка не перешкодить присвятити себе Христові, – хоча саме це давали зрозуміти агітатори, які прибули в Галатію. Фарисейське минуле Павла дає йому можливість ясно бачити, що це тільки початок. Обрізання має сенс тільки в тому випадку, якщо ти хочеш цілком підкоритися усім правилам юдейської синагоги. Заводити машину має сенс тільки тоді, коли збираєшся їхати нею.
Для Павла існує лише два можливі варіанти вибору. Не можна мати і одне, і друге. Якщо ти хочеш бути з Христом – що насправді є єдиним способом переправитися на інший берег, – то не можна чіплятися за Закон. Якщо ти тримаєшся Закону, то проголошуєш тим самим, що ти – не з народу Христового. У двох великих формулах Павло підсумовує всю суть християнства. Перша – це 5-й вірш: «Бо ми в дусі з віри чекаємо надії праведности». Друга – 6-й вірш: «Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрізання, ані необрізання, але віра, що чинна любов’ю.». Це типові для Павла формули, змістовні і лаконічні. Кожна з цих фраз вимагає пояснення.
Перша націлена в майбутнє. Павло говорить про той час, коли Бог привселюдно проголосить, що тільки ті, хто в Христі – дійсно народ Божий. У цьому і є «надія праведності» – очікування того дня, коли усі дізнаються, що Бог захистив і виправдав усіх Своїх вірних дітей. Це буде час нового створіння (Гал. 6:15). Павло каже, що ми духом (тобто, за допомогою Духа) чекаємо великої події, що приносить із собою новий стан світу. За допомогою Духа – значить, не через «тіло», не через знак обрізання, що залишається на людському тілі. Іншими словами, якщо ви хочете тут і зараз свідчити про те, що ваша надія не марна, то довести це ви можете не завдяки фізичній особливості в результаті невеликої хірургічної операції, але тільки завдяки новому життю, набутому в дусі. Можна сказати так: дух – це ваш квиток, що гарантує місце в човні, який, на відміну від автомобіля, може переправити вас через озеро.
Це якоюсь мірою пояснює і 6-й вірш. Не має жодного значення, обрізаний ти або не обрізаний. Павло повторює це і в 15-му вірші 6-го розділу. Він дуже хоче, щоб галати це зрозуміли. Наявність або відсутність фізичного знаку приналежності до сім’ї Авраамової – не важливо. Важлива віра (Павло не втомлюється повторювати це).
Але це не порожня віра, тобто така, яка є лише набором переконань. Ця віра дієва, яка чинить справи – але не за допомогою «учинків Закону». Не можна перебратися через озеро частково човном, а частково автомобілем. Віра діє за допомогою любові. Любов відкрита для усіх, для неї не важлива національність. Але, крім того, любов – ще сила, яка спонукає і за допомогою якої сам Бог запрошує вірних у Свою сім’ю. Та ж сама сила спонукає усіх членів сім’ї приймати один одного.