Що це таке?
Гомосексуалізм – це спрямування сексуального потягу на осіб тієї самої статі. Є різні типи і групи гомосексуалістів.
Згідно з даними американської та деяких європейських статистик, до групи справжніх гомосексуалістів, які мають глибокі й тривалі схильності до осіб тієї ж статі, належить 2-4% чоловіків. Згідно зі статистикою, у середовищі гомосексуалістів кількість змін сексуального партнера сягає кількадесят або навіть кількасот разів.
Також є група чоловіків, сексуальний потяг котрих, більшою чи меншою мірою, спрямований і на жінок, і на чоловіків. Інші практикували гомосексуалізм лише протягом року або кількох років, наприклад, хлопці, які в період дозрівання займаються сексуальними забавами або взаємною мастурбацією.
Причини
Причини гомосексуалізму ще не достатньо досліджені. Сучасна наука заперечує генетичну спадковість гомосексуалізму. Його причини потрібно шукати в середовищі та неналежному родинному вихованні в період дитинства. Якщо йдеться про хлопців, то причиною може бути відсутність батька або його байдужість, а також «захланна», загарбницька любов матері.
До переліку причин також належить спокушання хлопця або чоловіка іншим чоловіком. Тому гомосексуалізм частіше трапляється в закритих чоловічих середовищах (інтернати, гуртожитки, в’язниці), ніж там, де перебувають також жінки.
Жіночий гомосексуалізм, або лесбійське кохання, менше досліджений, ніж чоловічий. Вважається, що він менш поширений і менш агресивний, ніж чоловічий. Жінки менш агресивно борються за свої права і більшу увагу звертають на почуттєвий, а не фізичний бік стосунків.
Лікування і боротьба
До 70-х років XX століття психіятри лікували гомосексуалістів, вважаючи їхній стан ненормальним і хворобливим. У 1968-1970 роках відбулася революція ліберальної молоді та людей середнього віку, яка вплинула на різні сфери (також сексуальну) життя.
У цей час гомосексуалісти утворюють різні організації та виступають проти загальноприйнятого погляду, що гомосексуалізм – це збочення чи хвороба. Вимагають його визнати нормальним явищем. Завдяки підтримці лібералів вони виграють боротьбу з психіатрами. З підручників психіатрії та з енциклопедій вилучають визначення гомосексуалізму як хвороби, яку необхідно лікувати. Згодом ведеться боротьба за визнання одностатевих шлюбів і можливість усиновлення дітей. У деяких країнах ця боротьба закінчилася перемогою.
Ставлення Церкви до гомосексуалістів
Згідно з навчанням Церкви, здоровий сексуальний потяг повинен бути спрямований на особу протилежної статі; про це також свідчить будова статевих органів. Сексуальний потяг веде до подружжя, де чоловіче й жіноче себе взаємодоповнюють, збагачуючи одне одного і народжуючи дітей. Церква навчає, що гомосексуальні стосунки суперечать і Святому Письму, і закону природи. Водночас Церква зауважує, що до особи з гомосексуальними схильностями треба ставитися «з повагою, співчуттям та делікатністю». Осудження вчинків таких осіб має залежати від того, наскільки в них ще збережена свобідна воля і здорова оцінка людської сексуальности.
Натомість Церква рішуче виступає проти гомосексуальних подружжів, тим паче проти усиновлення ними дітей. Складно уявити собі виховання малої дитини без участи жінки, особливо якщо чоловіки-вихователі відрізняються від оточення своєю сексуальною орієнтацією.
Тому Церква підтримує психіатрів, які вважають, що гомосексуалізм потрібно лікувати. Адже з виховного процесу можна усунути ті помилки, які спричиняють гомосексуальну схильність. Якщо ж виявиться, що гомосексуалізм зумовлений також генетично, то генетика, розвиваючись, знайде засоби для зміни генів. Якщо ж визнати гомосексуалізм нормальним станом, то це унеможливлює лікування.