Коли Святий Дух здійснює зцілення, передусім ідеться про знаки Божої ніжности й Божого милосердя! У знаку завжди міститься вказівка щодо того, в якому напрямі слід іти, або Господнє послання.
Яким є сьогоднішнє послання зцілень? Чи воно принципово відрізняється від послання 33 чи 1000 року нашої ери? Звичайно, що ні. Однак йому притаманні певні особливі акценти, пов’язані з початком третього тисячоліття, яке недавно розпочалося й відкриває перед нами чудові горизонти.
Свідчення
Знаки зцілення зорієнтовані на свідчення. Інакше кажучи, той, хто отримує від Господа благодать зцілення, не є її власником. Його запрошено стати свідком, причому свідчити не обов’язково означає виступати публічно, розповідаючи про отриманий дар. Публічне свідчення (складене перед великою громадою), звичайно ж, цінне, але не надто часто можливе. Натомість свідчення, яке складаємо перед своїм близьким або під час зустрічей з людьми, маючи на меті потішити чи підтримати їх, таємничим чином несе в собі силу, пов’язану з отриманою благодаттю зцілення.
Сьогодні світ більше, ніж будь-коли раніше, потребує справжніх свідків, до того ж не так свідків самого зцілення, як радше свідків Того, Який любить і зцілює, – живого Христа, котрий робить так, щоб ми, люди, могли Його “зустріли”, а отже, пізнати, за умови, що простягнемо Йому руку або відкриємо своє серце.
Живемо в час появи великої кількости свідків, свідчення яких дуже недостовірні, навіть якщо дехто з них і вміє привертати до себе увагу, граючи на вразливості й стражданнях своїх сучасників…
Звідки цей брак вірогідности? Отож, більшість з нинішніх свідків свідчать про самих себе, немовби їхній власний досвід є “нормативним” критерієм. Натомість християнина покликано свідчити не про себе, а про Того, кого зустрів і хто доручив йому бути джерелом світла у світі. Людина, яку зцілив Господь, має змогу стати справжнім свідком Христової любови за посередництвом отриманого оздоровлення. Складати свідчення, у християнському розумінні, означає євангелізувати, поширювати навколо себе якусь, часто дуже просту, правду, що має силу навертати людські серця до Бога, котрий є Правдою.
Благодать зцілення, серед інших дарів Святого Духа, слугує свідченню, оскільки виконує євангелізаційну роль. Ця благодать може торкатися тіл і сердець, немовби поширюючи сферу своєї дії, що стає можливим завдяки свідченню.
З огляду на численні неправдиві розповіді про зцілення, на які фактично можна натрапити всюди й котрі спричиняють хаос у головах багатьох людей, справжнє свідчення про зцілення, здійснене силою Христової любови, нагадує навколишньому світові, що наш Бог є живим Богом, Який присутній і діє в житті кожної людини, котра насмілюється звернутися до Нього.
Трапляється навіть, що з метою (зокрема) надання свідченню більшої сили Господь допускає певне різноманіття у сфері дії благодаті зцілення.
* * *
Одним з найпрекрасніших чудес зцілення, яке Христос здійснив за посередництвом служіння отця Реґімбала (про якого ми вже згадували), є оздоровлення Пауло. Цей шістдесятитрирічний чоловік, закоренілий курець, вже кілька місяців хворів на страшний бронхіт і безперестанку кашляв. Це занепокоїло його дружину Джасинту, й вона попросила його піти до лікаря. Лікарі діягностували “хронічну бронхопатію”, та все ж скерували його на контрольний рентген легенів. Результат виявився жахливим: у самому центрі правої легені була пухлина діяметром вісім сантиметрів. Чоловік мав пізню стадію раку!
Родина Пауло дуже зажурилася; Джасинта, яка була католичкою, що належала до харизматичної молитовної групи, зустрілася з отцем Реґімбалом і попросила його молитися за її чоловіка. Священик пообіцяв їй робити це щодня… Згодом лікарі прийняли рішення провести серйозне хірургічне втручання: вони мали намір видалити значну частину правої легені, не маючи при цьому жодної певности в тому, чи вдасться їм таким чином позбутися пухлини. Джасинта знову звернулася до отця Реґімбала й попросила його прийти до лікарні, щоб помолитися там за її чоловіка. Священик погодився, запевнивши жінку, що ціла група осіб у той самий час долучиться до його заступницької молитви. Отож, напередодні операції отець Реґімбал відвідав Пауло в лікарні й палко помолився за хворого, поклавши на нього руки. Саме тоді в серці священика з’явилася впевненість: фізичне зцілення відбулося, хоча наразі переконатися в цьому неможливо.
Вранці наступного дня Пауло почувався трохи краще й, перш ніж його перевезли в хірургічне відділення, повідомив про це хірурга. Здивований лікар попросив зробити контрольний знімок і разом зі своїми колегами виявив, що пухлина зменшилася й тепер має лише п’ять сантиметрів у діяметрі. Сповнений сумнівів, через півгодини попросив зробити ще одне фото: пухлина ще трохи зменшилася й уже мала тільки близько трьох сантиметрів у діяметрі!.. Ще через деякий час ціла команда хірургів остовпіло вдивлялася в черговий рентгенівський знімок: пухлина зникла!
Пауло промимрив кілька слів свідчення про вчорашню молитву. Знімки, однак, були промовистішими за його белькотіння. Велика група лікарів навернулася до Христа, а разом з ними ще й декілька медсестер, що дізналися цю новину. Ось така ілюстрація сили, з якою діє свідчення: “два в одному”!