Юність – захоплива і божевільна пора життя. Вона дещо нагадує мені про ранні космічні зонди, що стартували з мису Канаверал у Флориді. Я пригадую своє хвилювання, коли полковник Джон Ґленн та інші астронавти вирушали в небезпечну космічну подорож. Тоді нас пронизувала радість від того, що ми американці.
Люди, які жили в ті роки, пригадують період максимальної небезпеки в ту мить, коли кожен космічний корабель повертався в земну атмосферу. Пілот цілковито залежав від теплового щита на дні капсули, який захищав його від температури понад тисячу градусів за Фаренґейтом. Якби корабель зайшов в атмосферу під неправильним кутом, то астронавт згорів би на попіл. Саме в цей тривожний момент негативні іони нагромаджувалися навколо капсули і перешкоджали будь-якому спілкуванню з Землею впродовж приблизно 7 хвилин. Світ, затамувавши дух, чекав на звістку про безпеку астронавтів. Трохи згодом лунав заспокійливий голос Кріса Крафта: «Говорить Центр управління польотом. Ми налагодили зв’язок з «Френдшіп-7». Усе гаразд. Незабаром приводнення». У ресторанах, банках, аеропортах і мільйонах осель по всій країні було чути плескання й вигуки радости.
Аналогія з життям підлітка має бути очевидна. Коли закінчаться дитячі приготування і наука, дитина, що досягла статевої зрілости, виходить на стартовий майданчик. Її батьки пильно спостерігають, як вона вилазить на капсулу, що зветься підліткові літа, і чекає на запуск ракети. Її батько і матір хотіли би полетіти з нею, однак у кораблі є місце тільки для однієї людини. Крім того, ніхто не запрошував їх. Раптово могутні двигуни ракети починають ревти і відривається «пуповина».
– Старт! Маємо старт! – кричить батько хлопця.
Джуніор, який ще зовсім недавно був дитиною, вирушає в подорож на край всесвіту. За кілька тижнів його батьки змушені пережити найстрашніші хвилини в житті. Несподівано вони втрачають будь-який контакт з капсулою. «Негативні іони» перешкоджають спілкуванню в саме в той час, коли вони найбільше переживають про безпеку свого сина. Чому він не хоче розмовляти з ними?
Цей період мовчанки триває не кілька хвилин, як у випадку з полковником Ґленном та його друзями. Він може тривати роками. Та сама дитина, яка не змовкала ні на хвилину і ставила мільйон питань, тепер зменшила свій словник до дев’яти коротких фраз. Ось вони: «Не буду», «Можливо», «Я забув», «Га?», «Ні!», «Анітрохи», «Так», «Хто – я?» і «Це все він». Усе інше – статичний шум у динаміках: стогони, бурчання, гарчання та бурмотіння. Який же неспокійний це час для тих, хто чекає на землі!
За багато років, коли Центр управління польотом повірить, що корабель зазнав катастрофи, з далекого передавача раптом прилетить кілька хрипких сигналів. Батьки тішаться, припадаючи вухом до радіоприймача. Чи це справді його голос? Він глибший і набагато мужніший, ніж вони сподівалися. Його чути знову. Тепер годі помилитися щодо його наміру. Їхній космічний син докладає свідомих зусиль, щоб спілкуватися з ними! Йому минуло чотирнадцять, коли він полетів у космос, а тепер йому майже двадцять. Чи могло статися так, що негативне середовище щезло, і спілкування знову тепер можливе? Так. У більшости сімей трапляється саме це. Після років тихої тривоги, батьки полегшено дізнаються, що все добре на борту космічного корабля. «Приводнення», що відбувається у двадцятилітньому віці, може виявитися чудовою порою в житті обох поколінь.
Чи існує спосіб уникнути цього періоду мовчання та інших стресів, пов’язаних із підлітковими мандрами? Цього годі досягти з деякими підлітками, мабуть, з більшістю. Це відбувається в найбільш люблячих та інтелігентних сім’ях. Чому? Через дві могутні сили, які опановують і підкоряють собі хлопців та дівчат у ранній період статевого дозрівання. Поговорімо про них.
Перша й найважливіша сила має гормональну природу. Я переконаний і навіть психологи поведінки недооцінювали вплив біохімічних сил, що відбуваються з настанням зрілости. Ми бачимо вплив цих гормонів на фізичне тіло, але щось не менш динамічне відбувається у свідомості. Як же інакше можемо пояснити, що щаслива, задоволена, слухняна дванадцятирічна дитина раптом перетворюється на понуру, гнівливу, пригнічену тринадцятирічну? Деякі авторитетні фахівці запевняють, що цю трансформацію пояснює лише соціяльний тиск. Я просто не вірю в це.
Емоційні риси несподіваного бунтарства в підлітковому віці радше нагадують передменструальний синдром і важку менопавзу в жінок або бурхливу кризу середніх літ у чоловіків. Очевидно, що кардинальні зміни відбуваються всередині! Навіть більше, якби сум’яття спричиняли б тільки фактори середовища, то його настання не було б таким передбачуваним із настанням статевої зрілости. Емоційні зміни, які я описав, настають саме впору, щоби цілком збігатися з настанням фізичного дозрівання. Я стверджую, що обидві ці події спричиняє один гормональний штурм. Очевидно, що кілька років хімічні процеси в людському тілі шалено нуртують, впливаючи і на розум, і на тіло.
Якщо таке пояснення правильне, то які наслідки воно має для батьків ранніх підлітків? По-перше, розуміння цього гормонального струсу допомагає зносити й долати неминучі емоційні наслідки. Упродовж кількох років деякі діти поводяться не зовсім раціонально! Як і жінка в розпалі менопавзи може звинуватити свого невинного і спантеличеного чоловіка в невірності, гормонально пригнічений підліток також не зовсім правильно тлумачить свій світ. Його соціяльний зір затуплений. Тому батьки не мають занепадати духом, коли їм здається, що все, чого вони навчали своїх дітей, раптом забулося. Дитина перебуває метаморфозу, яка все переверне догори ногами. Але майте терпіння. Вона знову зіпнеться на ноги!
Я дуже рекомендую, щоби батьки вольових і бунтівливих дітей жіночої статі непомітно записували собі подробиці менструальних циклів дочки. Ви не тільки мусите щомісяця занотовувати, коли ці цикли починаються і закінчуються, але й коментувати її настрій. Думаю, ви переконаєтеся, що емоційні вибухи, які розривають сім’ю, циклічні за природою. Передменструальне напруження може здіймати шквал емоцій що 28 днів. Знаючи, що він наближаються, ви можете сховатися в підземному сховищі, коли подує вітер. Ці записи ви зможете також використати, щоб навчати молодих дівчат про передменструальний синдром і як зарадити йому. На щастя, багато батьків ніколи не звертають уваги на передбачуваність і регулярність важких конфліктів з дочкою. Повторюю, я рекомендую, щоб ви дивилися на календар. Він багато розповість вам про ваших дівчат.
Емоційна рівновага в хлопців-підлітків не така циклічна, однак на їхню поведінку гормони впливають не менше. Усе від сексуальної пристрасти до агресивности мотивують нові хімічні речовини, які гуляють в їхніх венах.
Я згадував, що існують дві великі сили, які спільно створюють хаос у пору юности, і перша з них має гормональне походження. Друга ж має соціяльну природу. Загальновідомо, що дванадцяти- чи тринадцятирічна дитина раптом відкриває для себе цілком новий світ, неначе очі її розплющуються уперше. Цей світ населяють однолітки, які лякають її до смерти. Її найбільшою тривогою, яка набагато перевершує страх смерти, є можливість зазнати зневаги чи приниження в очах ровесників. Ця найвища небезпека роками ходитиме услід, наче тінь, спонукаючи її чинити речі, які видаються цілковито безглуздими дорослим, що спостерігають за нею. Без розуміння трепету, який викликає група ровесників, годі зрозуміти душу підлітка.
Я ніколи не забуду вразливу дівчину Лізу, яка вчилася в середній школі, коли я був старшокласником. Вона відвідувала класи сучасного танцю, і її запросили виступити в програмі після загальношкільних зборів. Ліза вчилася в дев’ятому класі, і ще не почала розвиватися сексуально. Коли вона кружляла на сцені того вечора, трапилося немислиме! Верх її легкої блузки раптом розв’язався (він не мав до чого триматися) і опустився на талію. Учні роззявили роти від подиву і голосно зареготали. Це було жахливо! Ліза на мить завмерла, обіймаючи своє оголене тіло, а тоді втекла зі сцени в сльозах. І за багато років вона ще не отямилася після цієї трагедії. І можна побитися об заклад, що її «друзі» доклали всіх зусиль, щоби вона запам’ятала її на ціле життя.
Звісно, така ситуація принизила би й дорослого, однак для підлітка на взір Лізи вона означає щось набагато гірше. Дуже великий сором здатен позбавити бажання жити, і тисячі підлітків таки вбивають себе щороку. Ми мусимо запитати себе: «Чому?» Як можна пояснити цей паралізуючий соціяльний страх у віці, коли усілякі небезпеки сприймаються з холодною байдужістю? Добре відомо, що підлітки полюбляють ризик. Вони водять свої авто, як маніяки, і в бойових лавах їхня мужність одна з найкращих. Чому вісімнадцятирічний юнак може навчитися атакувати ворожу кулеметну точку чи бігти через мінне поле, однак починає панікувати в галасливому середовищі ровесників? Звідки приходить така вразливість?