Деякі випадки звільнення від злого духа

Мені здається, що варто навести декілька випадків, обраних серед інших власне через певну типовість: не існує двох однакових випадків, але бувають ситуації, коли вони повторюються за певною аналогією.

Звільнення самих себе. Розпочнемо з того, що слова Ісуса Христа про надання влади всім, хто увірує в Нього: «У Ім’я Моє демонів будуть вигонити» (Мр. 16:27), означає можливість виганяти їх не тільки з інших, але й… зі себе самих. Насамперед нагадаю, що жити в стані Божої благодаті, молитися, приступати до сповіді та Причастя, звертатися до Пресвятої Богородиці, ангелів та святих про заступництво, все це є найкращим запобіжним заходом. Але деколи цього недостатньо. Як ми вже бачили, цілком можливим є випадок, коли злий дух опановує когось без жодної провини з боку цієї особи; і цілком можливо, що Бог допустив – для очищення та апостоляту цієї душі – що напад злого духа виявляється успішним.

Це біблійний випадок Йова; це випадок багатьох святих та багатьох добрих душ, яким Бог допускає такі випробування, так само, як Він допускає для кожного випробування стражданням. Тут я повинен наголосити на тому, що практично в усіх таких випадках ці душі долають таке випробування і повністю звільняються від демонічної присутности без жодних молитов про звільнення і тим паче без обряду екзорцизму. Я б сказав, що вони самі за себе молилися. Достатньо звичних засобів благодаті та використання трьох основних засобів, про які говорив Ісус Христос, коли оздоровив юнака, якого апостоли не змогли зцілити: у батька юнака Він вимагав віри, а апостолам Він каже, що для звільнення від певних злих духів потрібні молитва і піст. При цьому варто сприймати піст настільки ж важливо, як і попередні засоби, адже про нього чимало говориться в багатьох біблійних епізодах.

Мені по-особливому подобаються два відносно недавніх приклади:

У життєписі святого Івана Боско, який протягом двох років зазнавав особливих нападів диявола. Нам точно не відомо, як саме він звільнився. Сам він нічого про це не говорив, що, на мою думку, зумовлено його скромністю, яка не дозволяла йому розповісти іншим про особливі умертвлення, що він пережив.

Однозначно, він упорався самостійно, тобто він не потребував, щоб інші молилися про його звільнення чи звершували над ним обряд екзорцизму.

Іншим, ближчим до нас по часу, випадком є історія отця Джованні Калабрії з Верони. В останні роки життя отець Калабрія мав кілька періодів, коли Господь допустив, щоб він пережив справжню одержимість. Мета очевидна: очищення і відкуплення. Читаючи офіційні документи канонізаційного процесу, ми переконуємося в тому, що цей священик зцілився самостійно завдяки своїй вірі, покорі та молитві. Він також не потребував молитов про звільнення чи екзорцизму. Я вважаю ці випадки визначними та життєствердними для всіх, хоча й не всім цього вистачить.

Звільнена завдяки одній монахині. Цей випадок я також вважаю цікавим, і він теж свідчить про те, як можуть розвиватися події. Одна монахиня з Італії, яка перебувала на місії в Бразилії, працювала в одному інституті в Сан-Паоло, при якому діяла гімназія, в якій вона і викладала. Школу відвідувало майже 600 учениць, практично всі місцеві, окрім вісімдесяти дівчат, які проживали в гуртожитку цих монахинь. Одна з них, Глорія, закінчувала педагогічні курси, які б надали їй можливість працювати вчителем молодших класів. Розумна, вихована, завжди готова допомогти, вона була старшою з шести дітей однієї родини, батько якої помер, а фінансову підтримку надавав дідусь, який сподівався, що одного дня майбутня вчителька допоможе своїй родині.

Сестра Марія-Тереза – монахиня, яка розповіла мені про цей випадок, – одного прекрасного дня зауважила, що багато викладачів почали скаржитись на Глорію, чого ніколи не траплялося за всі роки її навчання: деколи вона була відсутня на лекціях, а після канікул цілковито змінилася. Сестра знайшла причину, щоб викликати її до себе. Вона сказала, що її цікавить той розділ географії, над яким працювала Глорія, і попросила її розповісти останню лекцію. Дівчина розгорнула книгу, з якої випала маленька різнобарвна хустинка. Сестра спробувала спіймати її, але та просто щезла. Глорія вигукнула: «Горе мені, горе! Я не мала права загубити її!». Пролунав дзвінок на урок, тож сестра Марія-Тереза відправила її на урок, заспокоївши, що вона пошукає хустину.

Вона одразу ж пішла до особистого столу Глорії і почала перегортати всі підручники. Ця хустинка була на останній сторінці останньої книжки, але сестрі довелося докласти чимало зусиль, щоб висмикнути її, адже хустинка здавалася наелектризованою і намагалася сховатися. З певними сумнівами і навіть страхом сестра помолилася до Пресвятої Богородиці, після чого звернулася до хустинки так, неначе це був сам диявол: «Проклятий! Діва Марія вже розчавила тобі голову». Вона побігла на кухню і вкинула хустинку в добре розпалену піч. Після цього Глорія не могла їсти, а її здоров’я погіршувалося з дня на день. Сестра Марія-Тереза покликала її і переконала розповісти про те, що сталося на канікулах у неї вдома. Глорія розповіла спочатку, що вона не могла заснути вночі, оскільки постійно чула якийсь галас із подушки, який не давав їй спати. Потім вона розповіла, що вдома треба було багато працювати та доглядати за молодшими братами, щоб її мама могла працювати поза домом. Одного разу в дім прийшла якась жінка, яка сказала їй: «Коли ти отримаєш диплом, то вийдеш заміж за мого сина. А поки що бережи цю хустинку. Якщо ти її загубиш, то не зможеш більше вчитися, не зможеш скласти іспити і помреш».

Дівчина в сльозах розповіла, що послухалася через любов до матері та родини. Сестра заспокоїла її: «Довірся Богородиці і прислухайся до моєї поради». Передусім вона завела її до церкви, щоб дівчина змогла посповідатися; потім вона вибрала момент, коли в спальній кімнаті дівчат нікого не було, вона покликала Глорію, щоб перевірити її подушку. Коли вона наказала розпороти її, щоб подивитися, чи було щось всередині, дівчина тремтіла зі страху, але послухалася. Нескладно було знайти дивний важкий предмет, загорнутий в матерію. Коли вони розгорнули її, то Глорія вигукнула: «Це ж моє волосся!». Справді, там був локон волосся, а Глорія пригадала, як ця жінка відрізала локон від її довгого волосся під час розмови з нею. Але найбільша несподіванка – маленька хустина, яка була ідентичною до тієї, котру сестра спалила.

В одному кутку подвір’я стояв смітник для паперу. Його підпалили і вкинули туди все, що знайшли в подушці. Воно дуже швидко перетворилося на попіл, але кольорова хустинка згоріла лише тоді, коли в полум’я докинули ще паперу, щоб збільшити вогнище. Також вони молилися (це дуже важливо в подібних ситуаціях) і сестра сказала: «П’ята Пресвятої Богородиці продовжує розчавлювати тебе, проклятий сатано!». Незабаром здоров’я дівчини відновилося, вона добре їла, спокійно спала і відмінно вчилася. Тепер вона почувалася спокійною і вільною. Наприкінці своєї розповіді сестра Марія-Тереза сказала мені, що ніколи не вірила в прокляття чи чари, але тепер…

Попередній запис

Екзорцизм і молитви про звільнення від злого духа (закінчення)

Наступний запис

Деякі випадки звільнення від злого духа (закінчення)