Переходячи до молитви про звільнення від злого духа, необхідно сказати, що всі молитви добрі, особливо молитви вшанування і прослави Бога, тобто, як каже святий Павло: «псалми й гімни та духовні пісні». Молитву можна придумати й самому, адже призвичаєння до спонтанної молитви – це прекрасна річ. Якщо молитва спільна, необхідно, щоб її провадила відповідальна особа, священик чи мирянин, щоб забезпечити її належний перебіг.
Останнім часом молитви про звільнення від злого духа отримали потужний поштовх та розвиток завдяки групам Віднови[1]. Враховуючи брак досвіду, виникла необхідність особливих вказівок[2]. Я особливо вдячний молитовним групам цього руху за чутливість до цього типу страждань та за допомогу, яку вони надали потребуючим. Їхня підтримка набуває особливої цінности та поваги, якщо врахувати, що дуже складно віднайти розуміння в інших середовищах.
Але речі потрібно робити добре. Саме тому необхідно завжди пам’ятати Лист Конгрегації в справах доктрини віри, який було надіслано єпископам 29 вересня 1985 року. Спочатку я спробую окреслити певні речі, яких робити не варто. Все інше я додам згодом.
Для початку: не можна звершувати офіційних екзорцизмів, зарезервованих за екзорцистами. Також необхідно уникати безпосереднього звернення до духа, щоб дізнатися його ім’я. Я б додав, що цього звернення треба уникати і для отримання відповіді на будь-яке інше запитання. Безпосередній діялог зі злим духом може бути небезпечним для того, хто звершує екзорцизм без відповідного благословення, тобто без підтримки Церкви.
Документ закінчується нагадуванням про важливість молитви, святих таїнств, звернення про заступництво до Пресвятої Богородиці, ангелів та святих.
Вважаю, що варто додати ще кілька елементів.
Молитви про звільнення від злого духа мають різні форми: хтось молиться самостійно; деколи молиться ціла родина або ж друзі; деколи моляться молитовні групи, часто не одна, а кілька разом. Важливо, щоб у кожному з цих випадків зберігалася атмосфера стриманості та зосередженості, що сприяє молитві.
Можна використовувати такі загальноприйняті засоби, як благословення освяченою водою при наявності розп’яття. Вважаю доречним, щоб благословення водою проводив священик, якщо йдеться про групову молитву, або ж батько чи матір родини, які робитимуть знак хреста рукою, змоченою освяченою водою. І все це незалежно від самої молитви про звільнення.
Важливо, щоб у групах уникали всього того, що може викликати цікавість, а не зосередженість на молитві. Наприклад, якщо одержима особа починає кричати під час молитви, то її повинні стримувати лише родичі чи призначені особи; якщо до групи входять непідготовлені особи, то молитву треба проводити в окремому приміщенні, де перебуватимуть лише підготовлені особи. Той, хто бере участь у молитві лише з цікавости, а не для того, щоб допомагати щирою молитвою, може завдати значної шкоди.
Я раджу також максимально стримуватись у жестах. У деяких групах люди мають манію класти руки на голову чи плечі особи, за яку моляться. Покладання рук – це біблійний жест, але його варто довірити священикові або відповідальній за групу особі. Інші ж, якщо мають таку звичку, нехай просто тримають руку простягнутою в напрямку цієї особи, але не торкаючись її. Можна молитися різними мовами, але дотримуючись певного порядку, а не створюючи ефекту молитовної екстази. Як я уже наголошував, найефективніші молитви прослави.
Особлива допомога з боку молитовних груп і з точки зору проведення молитви про звільнення, і щодо допомоги екзорцистам – це супровід уражених осіб на шляху молитви та катехези. Я звертаюся передусім до груп, оскільки парохії дуже рідко спроможні надати таку допомогу, яка все ж таки належить до їхньої компетенції. Часто постраждалі від дії злого духа повинні багато молитися, але не можуть, якщо не отримають допомоги ззовні. Вони повинні ходити до церкви, але хтось повинен їх супроводжувати, оскільки вони весь час намагатимуться вийти з храму. Їх потрібно підводити до Причастя, оскільки самотужки вони на це не спроможні. Окрім того, такі особи повинні пройти шлях релігійного виховання. Дуже часто ми зустрічаємо осіб, які не мають такої підготовки. Це і є те, на чому наголошує Святіший Отець: «нова євангелізація», яка повинна здійснюватися і спільними, і індивідуальними зусиллями.
Додам також, що існує суттєва відмінність між поведінкою під час молитов про звільнення від злого духа та поведінкою під час обряду екзорцизму. Молитва про звільнення не регламентована строгими приписами, тож достатньо, щоб люди поводилися згідно з наведеними вище порадами. Вистачає віри, порядку й уважного слідування за особою, яка проводить молитву. Деколи трапляється, що осіб, які призвичаєні до молитви про звільнення від злого духа, запрошують на екзорцизм, адже вони можуть допомогти своєю молитвою, а також асистувати особі, над якою звершують обряд. У такому випадку головним рушієм є екзорцист, який звершує обряд, згідно з приписами требнику. Якщо присутні інші священики, вони можуть відмовляти ті самі молитви з требнику під проводом екзорциста. Миряни повинні молитися мовчки або ж пошепки, уникаючи будь-якого жесту (покладання рук тощо) чи ініціятиви, яка не відповідає офіційному приписові Церкви щодо цього обряду. Їхня присутність може стати в нагоді екзорцистові, аби вони тільки стояли на своєму місці.
«У Ім’я Моє демонів будуть вигонити»: влада, яку надав Христос віруючим у Нього, неймовірна; але її практичне використання потребує міцної віри, великої покори та повного забуття про себе. Нагадую, що одного разу отець Йозо молився про звільнення від злих духів у своїй парафіяльній церкві. Молитва тривала практично всю ніч; церква була переповнена людьми, особливо прочанами, які намагалися зробити внесок своєю молитвою. Наприкінці отець Йозо, який уже мав достатній досвід у цій галузі, сказав, що особу не було зцілено, оскільки забагато присутніх керувалися цікавістю, залишаючись у церкві тільки для того, щоб побачити, що відбувається. Мушу додати, що на власному досвіді переконався, що достатньо присутности однієї лише невідповідної особи, щоб позбавити ефективности увесь обряд.
[1] Йдеться про католицький харизматичний рух Віднови у Святому Дусі (Прим. перекл.).
[2] 3 цією метою побачили світ дві книжки, які досі актуальні: L. J. Suenens, Rinnovamento е Potenza delle tenebre (Віднова і сила темряви), вступ до якої написав кард. Й. Ратцінґер, Раоline 1982; Matteo La Grua, La preghiera di liberazione (Молитва про звільнення), Herbita, Palermo 1985.