Ми вже перерахували основні причини одержимости чи впливу злих духів. У цьому розділі я спробую поглибити цю тематику, зауваживши одразу, що дуже часто причини невідомі. Священні книги в цьому питанні нам мало чим можуть допомогти. У багатьох випадках Христос та апостоли виганяли бісів, але нічого не відомо про причини біснуватости.
Також і в житіях святих ми натрапляємо на численні випадки вигнання бісів, але, зазвичай, не вказується, чим була зумовлена сама одержимість. Окрім того, усі ці випадки, які відбуваються неймовірно швидко, не можуть нам допомогти навіть при діягностиці. Біси просто кидаються в ноги Христа, або ж Він зауважував їхню присутність. Подібні випадки можна прочитати і в житіях святих.
Однак у нас екзорцистів не все так просто. Так, бувають випадки, коли одержимі починають кричати, щойно нас побачать (хоча таке буває і при звичайній істериці чи самонавіюванні). Або ж реагують на перший дотик до їхнього чола. Але переважно такого не трапляється. Демон намагається заховатися під маскою фізичного чи психічного розладу, стараючись ніяк не видати своєї присутности. Врешті-решт він буде змушений поступитися, адже не може протистояти молитві й обряду екзорциста. Деколи трапляється, що він виказує себе ще до того, як за справу візьметься екзорцист, завдяки молитві родичів, священиків чи завдяки благословенню водою. Він просто змушений чітко об’явити свою особу.
Та навіть тоді, коли вже немає жодних сумнівів щодо бісівської присутности, залишається безліч запитань: про яку саме одержимість йдеться? Чим вона зумовлена? Чому вона не минає? Ці запитання екзорцисти часто ставлять собі, оскільки складається враження, що часу, потрібного на звільнення особи, потрібно набагато більше, аніж колись. Звичайно, час належить Богові, і ми не можемо передбачити, скільки триватиме екзорцизм, але це не означає, що ми не повинні робити всього можливого, щоб полегшити страждання тих, хто до нас звертається. Ось чому кожен екзорцист із часом набуває своєрідного оригінального досвіду та методики. Він використовує особливі жести чи методи дослідження, деколи звертається по допомогу до інших осіб, в ефективності молитви яких пересвідчився, або ж які мають особливі харизми чи інтуїцію, що можуть допомогти екзорцистові.
Це дуже складна тематика, в якій хтозна чи колись запанує одностайність думок, оскільки йдеться про особливий та особистий досвід, який у кожного екзорциста свій. І все ж від цього дослідження неможливо абстрагуватися, попри приховані загрози. Першою з них є суто людський підхід, неначе звільнення залежить від нашого професіоналізму, а не від сили імени Христового та трьох вказаних Спасителем умов: віра, піст, молитва. Інша загроза, якої не можна замовчувати, це те, що певні методи та використання певних жестів, які вважаються дієвими, часто «перетворюють» екзорциста на своєрідного чарівника, який починає використовувати певні форми обряду, які черпають силу не з віри в Христа, а із зовсім інших джерел… Я знайомий із екзорцистами, які вирішили послуговуватися гіпнотичним маятником, щоб пересвідчитися в присутності злого духа. Дехто вважає, що особливу ефективність мають кілька крапель єлею, пролиті в повну тарілку води. Є й інші форми. Я не зупиняюся на тому, що вважаю підозрілим, тож опишу лише те, що випробуване часом.
1) Що тривалішим є екзорцизм, то більше дізнаємось нової інформації, набагато глибшої, аніж при попередньому опитуванні. Зазвичай найбільшу підозру, особливо у випадку відсутности прогресу, викликає те, чи існує якась перешкода Божій благодаті. У більшості випадків йдеться про аспект прощення. Можливо, любов до ворогів – найскладніша євангельська заповідь. Прощати від щирого серця, не прагнути помсти, молитися за тих, хто чинить нам зло, вміти зробити перший крок на шляху до примирення тощо, все це потребує неабияких зусиль.
Деколи перешкода може бути зумовлена життям, що не відповідає Божим заповідям. На практиці я часто зустрічався з одруженими особами, які лише згодом зізнавалися в тому, що їхнє подружнє життя не повністю відповідає церковним приписам. Сучасний менталітет ввів в оману багатьох осіб з цього приводу. Деколи може йтися про важкі провини минулого, за які не було щирого покаяння чи належного відшкодування провини, навіть у випадку висповіданих гріхів (як наприклад, аборт). Бувають й інші випадки, але факт залишається фактом: неможливо продовжувати звільнення від злого духа, якщо існує перешкода Божій благодаті. Коли ця перешкода зникає, одразу ж спостерігається прогрес.
2) Поглинання. Деколи видається, що вражені особи нагадують губку або промокальний папір: вони легко поглинають те негативне, що їх оточує, і страждають через це. Джерелом негативних емоцій можуть бути особи, місця чи речі. Переважно, звичайно ж, йдеться про осіб: дехто відчуває, що перебування поруч із якоюсь особою (чи перебування в її домі, чи просто жити по сусідству з нею), зумовлює страждання, що тривають декілька днів. Часто особа, яка є носієм негативу, не усвідомлює цього і не має жодного поганого наміру; наприклад, коли така особа сама є жертвою певних негативних обставин. У таких випадках необхідно намагатися уникати, наскільки це можливо (а це можливо якраз не завжди), контактів із такою особою, оскільки біль, що зумовлює страждання, не приносить жодної користи. Часто це боляче, але необхідно, адже доводиться обривати зв’язки з ріднею чи друзями, зводячи спілкування до мінімуму.
Негатив поглинається і з деяких місць: будинки, офіси, крамниці… Окрім того, що буде сказано щодо диявольських нападів, цілком можливо, що певні «поглинаючі» особи, коли йдуть до конкретного дому чи крамниці, чи навіть до церкви, страждають уже тільки від необхідности туди йти. Правило залишається таким: уникати зайвих страждань, наскільки це можливо. Коли такої можливости немає (дуже часто неможливо уникати навіть найнеприємніших осіб), необхідно використовувати ті форми захисту, які здаються найдієвішими: освячені образки, предмети та, передусім, молитва.
Буває, що деякі предмети передають негатив; коли хтось це усвідомлює, то, зазвичай, легко уникати контакту з цією річчю чи навіть знищити її. Наприкінці додам, що чим ближчим є повне зцілення одержимої особи, тим меншим є поглинальний ефект. Я в таких випадках кажу, що людина перетворюється з промокального на водонепроникний папір.
3) Особливі дари. Досить часто трапляється, що при одержимості проявляються особливі здібності: передбачення майбутнього, знання певних невідомих біографічних даних інших осіб та щодо присутности в них надприродних сил, особливо йдеться про те, щоб чути голоси та мати видіння. Це можуть бути звичайні нав’язливі думки, але часто ці думки мають певну спрямованість: кажуть, як поводитися чи не поводитися, викривлені молитви, богохульства, дивні розповіді про знайомих і близьких, або ж взагалі певні ірраціональні речі.
У будь-якому випадку необхідно відштовхувати всі ці «дари», які деколи вважають надзвичайними, особливо якщо йдеться про певні зручні підказки. Адже це можуть виявитися «дари диявола». Щодо голосів, необхідно відганяти їх і в жодному разі не прислухатися до них: кожен має діяти так, як вважає за потрібне, незалежно від того, що з цього приводу думає якийсь голос. Дуже часто така боротьба допомагає при оздоровленні особи, а всі голоси та видіння зникають разом із повним звільненням. Якщо ж хтось дуже захоплюється такими речами, то оздоровлення триває набагато довше.