Стало звичним говорити про те, що ми живемо у швидкому, стрімкоплинному світі, тому ми не будемо нагадувати про це. Але ви знаєте, що це справді так. Подружжя працює зараз на тисячу годин на рік більше, ніж тридцять років тому. Люди просто не мають часу, щоб перейматися всім, чим треба, та ще менше часу, щоб перейматися тим, чим вони хочуть. Найпростіший вихід полягає в тому, щоб зосередитися на тому, що потрібно зробити негайно, а інші речі, які не потребують термінового втручання, залишити на потім.
Найчастіше ми урізаємо час, призначений для нашої сім’ї. Вас може вразити той факт, наскільки мало часу батьки проводять зі своїми дітьми. Дослідження, про яке я прочитав кілька років тому, вказувало, що шістдесят шість відсотків молодих людей, які відвідують церкву, проводять зі своїм батьком чотири з половиною хвилини на день, а шістдесят два відсотки проводять вісім з половиною хвилин разом зі своєю матір’ю. Ця ж сама статистика вказує на те, що підлітки проводять мінімум чотири години на день разом із різними засобами масової інформації. Важко довести нашим дітям, що вони важливі для нас, якщо ми дозволяємо засобам масової інформації займати в їхньому житті у двадцять шість чи в сорок вісім разів більше часу, ніж ми самі. Дійсно правда, що сьогодні важко знайти час. Він став однією з найбільших цінностей, яку ми намагаємося берегти і захищати. Але якщо ми хочемо, щоб наші діти знали про те, що їх люблять і піклуються про них, немає іншого виходу, як жертвувати їм більше часу.
Без сумніву, вам доводилося чути від людей: „Я не можу проводити стільки часу з Дженні, скільки б мені хотілося, але я певний, що цей час ми проводимо змістовно”. Але під „змістовним проведенням” часу батьки більш ніж напевне мають на увазі заплановані особливі заходи, як похід до парку атракціонів чи вечір на пляжі. Ці великі події падають як краплі в пустелю неуваги, і вони не можуть компенсувати брак часу, так само як один вечір у буфеті „з’їж, скільки зможеш” не компенсує тижня голодування. Звичайно, всі ми хочемо проводити наш час із дітьми змістовно, але для цього необов’язково складати розклад. Близькість, яка й означає змістовність, не з’являється в запланований час, якщо її не підтримувати, регулярно беручи участь у житті дітей. Змістовності не буває без близькості, яка розвивається з часом. А змістовний час часто непередбачуваний. Змістовні моменти приходять несподівано. Ви не знаєте, коли настане такий момент.
У нас (у Тома) в сім’ї ми частіше спонтанно сміялися та жартували, просто коли сиділи разом за столом після вечері, ніж коли я водив їх у кіно чи в театр на комедію. Моя донька зрозуміла набагато більше про „пташок та бджілок”, коли несподівано стала свідком появи на світ цуценят у нашого собаки, ніж вона б навчилася на розпланованих за медичним довідником уроках моєї дружини.
Якщо ви скористаєтесь перевагами несподіваних моментів та побудуєте змістовні, тривалі стосунки, вам це вдасться. Участь у щоденних маленьких моментах приводить до люблячих стосунків. Якщо батьки не беруть участі в житті своїх дітей день за днем, дітям буде важко зрозуміти, що батьки справді щиро люблять їх. Але коли для ваших дітей буде очевидним, що ви відкладаєте вбік свої потреби чи навіть уподобання, щоб бути з ними чи робити щось для них, вони зрозуміють, що є важливими для вас.
Ловіть момент!
Звичайно, нам слід бути реалістами. Нам треба працювати не лише для того, щоб підтримувати своє життя, але і щоб вести своє господарство. Ви не можете буквально бути з вашими дітьми весь час чи навіть більшу частину часу. Але ви можете зробити їх невід’ємною та постійною частиною свого життя. Більшість із нас може знайти більше часу, і ми можемо навчитися використовувати той час, який у нас є, з більшою ефективністю. Ми можемо включити їх у своє життя настільки, наскільки це можливо, та виробити відповідний спосіб мислення, перебуваючи з ними. Ми можемо ставитися до них з позитивної християнської точки зору під час спілкування, під час спільних занять, до яких ми будемо їх залучати, та під час їх діяльності, яку вони захочуть представити нам. Це не так уже й важко. Вірш із книги Повторення Закону дає нам ключ. Говорячи з ізраїльтянами на Сінаї, Бог казав про це так: „І ви будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходитимеш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш” (Повторення Закону 11:19, Ог.). Іншими словами, зробіть своїх дітей важливою та постійною частиною свого життя і будьте завжди готові вчити та наставляти їх.
Як каже відома латинська приказка – Carpe Diem (ловіть момент)! Розвивайте в собі здатність ловити момент, залучати ваших дітей до щоденних справ, щоб поглибити стосунки з ними. Беріть одного чи кількох із них з собою, вирушаючи в справах чи на коротку прогулянку, і говоріть з ними дорогою. Працюйте з ними над їхніми проектами та запрошуйте їх працювати над вашими. Дозвольте їм допомагати, коли ви садите квіти, будуєте альтанку, печете пиріг чи фарбуєте стіну. Візьміть собі за правило вечеряти разом, наскільки це можливо. Зберігайте цей час та утримуйтесь від винесення доган, критики чи суперечок. Будьте разом з вашими дітьми, коли вони переживають успіх чи невдачу, святкуйте їхні особливі моменти та залучайте їх до своїх особливих моментів. Я знаю одного батька, який бере свого чотирирічного сина з собою на кафедру, коли говорить проповідь чи коментує Біблію у своїй церкві. Я бачив одну молоду матір у магазині, яка пояснювала своїй юній доньці, як розбирати ціну та вагу на пакунках з їжею. Я знав одного служителя, який завжди брав когось із підлітків зі своєї церкви в недільні місіонерські поїздки. Коротше кажучи, зробіть вашу молодь невід’ємною частиною свого життя і станьте невід’ємною частиною їхнього життя. Їм потрібно щось більше, ніж великі особливі події – їм потрібні постійні стосунки, подібні до тих стосунків, які Бог має з нами. Такі стосунки з вами мають привести їх до бажання пізнати вашого Бога.
Дорослі завжди мають справу з дітьми. Вони – батьки, дідусі і бабусі, наставники молоді або вчителі – не можуть відсторонитися від дітей на більшу частину часу, а потім очікувати міцного зв’язку, якщо раптом надумають зробити щось разом. Стосунки – це процес. Він не може йти сам по собі; щоб залишатися особливим та змістовним, він повинен бути тривалим – заснованим та підтримуваним на постійній основі.