Недавно я отримав листа від двох студентів, які вирушили у свою першу місіонерську подорож. Виховані в християнських родинах, вони завжди були «добрими дітьми». І вони написали мені, що їхнє життя змінилося іще більше, тому що, мандруючи разом з іншими вірянами, побачили справжнє дієве служіння і що воно спроможне зробити. І саме перебування поряд з іншими християнами спрямувало їх до нового виміру життя, глибшого від усіх решта – до служіння іншим.
Біблія каже нам, щоб ми думали не лише про те, як «чинити добро» самотужки. Ми маємо заохочувати одні одних до добрих справ. Стосунки наснажують нас до життя, сповненого служіння. «І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той» (Євр. 10:24-25).
Ми маємо перебувати з людьми, які допомагають нам зростати, і стати такими, якими сотворив нас Бог.
Підбадьорення й опора
Ми з Денісом запланували в суботу зіграти в гольф, і я нетерпляче чекав цієї події. Мій телефон задзвонив напередодні ввечері.
«Вибач, що подзвонив тобі так пізно, – сказав Деніс, – але я мушу повідомити тобі, що не зможу зіграти гольф уранці».
«Чому ж ні? – запитав я. – Я не можу дочекатися цієї гри».
«Я не можу, тому що я – банкрут».
«Ні, чесно, чому ти не можеш грати?» – допитувався я, адже Деніс був досить багатою людиною.
«Я не жартую. Я – банкрут».
«Так, безперечно. А я – Санта-Клаус. Скажи таки, у чому річ?»
«Хтось привласнив увесь мій капітал, і мені зараз не до жартів. Приблизно рік я робив спільні інвестиції разом з фондовим менеджером, і він, здається, привласнив усю мою ліквідну готівку. Це дуже погано, бо тепер я не маю вільних коштів, щоб укласти кілька великих угод на важливі ділянки землі. Тепер я втрачу все, що вклав. Він зробив таке приблизно з двадцятьма людьми, і група інвесторів доручила мені завтра вилетіти до Німеччини, щоб якимось чином повернути вклади».
Я не вірив власним вухам. Це був один з найрозумніших бізнесменів, яких я знав, і тепер його обчистив якийсь пройдисвіт.
«Ось що я хотів би від тебе, – сказав Деніс. – Чи могли би ми наступного четверга зустрітися за ланчем у клубі?»
«Звісно, – відповів я. – Радо вислухаю тебе».
Він поклав слухавку, і мені стало направду шкода його. Він був чудовим хлопцем і одним з моїх найближчих друзів. На додачу до всіх цих проблем з грошима, якраз перед тим його покинула дружина, забравши з собою дітей. По суті, він позбувся майже всього, що мав: жінки, дітей і роботи! Моє серце стікало кров’ю за мого друга.
Настав четвер, і я з нетерпінням чекав, коли зможу почути його історію. Прийшовши, я здивувався, бо крім мене він запросив багатьох інших людей. Усі вони сиділи за столом.
«Друзі, – сказав він. – Мені кінець. Мабуть, я втратив усе. Становище важке. І я хотів би вас щось попросити. Якщо кожен з вас погодився б обідати зі мною в один із днів тижня, і я знатиму, що буду щодня бачити когось із вас, то швидше прийду до тями. Якщо спиратимуся на вашу підтримку, то зможу зробити це».
Він хотів знати, чи може покладатися на друзів, поки спробує навести лад у своєму житті. І приблизно за півтора року він таки це зробив. Він повернувся до свого попереднього фінансового й духовного стану.
То в чому полягала таємниця Деніса? – У його діловому чутті чи здатності витримувати стрес? Можливо. Але, крім того, він мав дещо інше, найважливіший елемент вагомого й успішного життя. Він знав, що може розраховувати на підтримку, що може знайти опору, оскільки в його житті не залишилося більше нічого. Усі конструкції, які надавали сенсу його буденному життю, раптом зникли. Однак він знав, що досі має Бога і друзів, на яких може покластися, і що в тих стосунках він знайде опору й стабільність, яких потребує, щоб повернути втрачене. Це саме такого роду опора, про яку молився Ісус в Івана 17:11,22: «Святий Отче, заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!.. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми» (виділення моє). Він знав, що спершу вони мають стати надійною підпорою один для одного, перш ніж виконати роботу, яку Він доручить їм.
Біблія називає тіло Христове таким, що «у любові поєднане» (див. Кол. 2:2), і саме з нього ми одержуємо підтримку, якої потребуємо, щоб зростати і витримувати життєві випробування. Ми мусимо спиратися на тіло Христове таким способом, щоб об’єднання додавало нам сили. Єдність – це перша річ, про яку Ісус молився за учнів, знаючи, що вона найважливіша. Коли ми будуємо своє життя, слухаючи Його слова, то хай падають зливи й дують вітри, а бурю ми витримаємо (див. Мт. 7:24-25).
Любов
У стосунках ми пізнаємо любов. Ми приймаємо любов, і так вчимося любити. Ми любимо, «бо Він перше нас полюбив» (1Ів. 4:19). Люблячі люди сповнені любови, тому що їх полюбили, і передають її далі. Це саме те, чого Ісус навчав нас: любити інших, як Він любив нас (див. Ів. 13:34).
Як ми побачили, одна з найважливіших доріг Його любови пролягає через Його Тіло, яке творять вірні. Вони є також знаряддями Його благодаті (див. 1Пет. 4:10). Коли ми опиняємося в стосунках, сповнених любови, і приймаємо цю любов, то потім віддаємо її іншим. Саме цього навчає нас Бог: любити інших, як Він полюбив нас.
У таких стосунках довідуємося, де саме ми не здатні на справжню любов. Тільки завдяки близьким взаєминам з іншими людьми в Христовому Тілі ми зможемо довідатися, яку нелюбов насправді здатні виявляти. Вони докоряють, ми просимо прощення, одержуємо його і намагаємося виправитися. Завдяки цим невдачам, прощенню і зростанню ми довідуємося, де і як саме повинні змінитися, щоб Бог мав змогу змінити нас.
Я б ніколи не виріс таким, як цього потребував, якби не мав настільки тісних зв’язків з людьми, щоб вони взяли мене на пробу. Позбавлені близьких стосунків, ми можемо перебувати в ілюзії, що здатні виявляти любов. І тільки в горнилі справжньої любови, а не уявних концепцій, ми можемо випробувати й перевірити себе.
Ми обговорили, що таке справжня надійність: перебування, благодать і правда. І всі ми потребуємо цієї надійности від інших людей. Бог сотворив нас для надійних людей, і тільки перебуваючи в такій родині, ми можемо наближатися до образу Його Сина, який був і є найбільшою Надійною Особою.