«Через це я, Павло, є в’язень Ісуса Христа за вас, поган, якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана. Бо мені відкриттям об’явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище, з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової. А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам, що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію, якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його.»
Наомі затіяла невеликий бізнес з пошиття жіночих суконь. У неї завжди були спритні пальці і добрий смак на колір і фасон. Тепер вона зрозуміла, що може обернути свої здібності на користь справі і не лише шити одяг для себе і своєї сім’ї, але і заробити трохи грошей для сім’ї. Яскраві тканини, що робилися в тій частині Африки, де вона жила, мали попит не лише в найближчому районі, але також і, як вона чула, за кордоном. Хто міг сказати, у що це виллється?
Вона найняла двох місцевих жінок для допомоги в шитті і молодого чоловіка, що їздив у місто за купівлею необхідної фурнітури і продавав готову продукцію. Разом вони працювали не покладаючи рук, і зусилля їх увінчалися значним успіхом. Людям подобалася їх продукція, і вони стали користуватися довірою. Незабаром замовлень додалося настільки, що вони вже не могли справлятися самі. Наомі була вимушена найняти ще двох помічників, не бажаючи підвести замовників.
Маленька команда успішно працювала до тих пір, поки одного прекрасного дня одна молода жінка не сказала: «А чом би нам не спробувати робити ще щось, окрім жіночого одягу? Фіранки? Чохли для меблів? Чи щось у цьому роді?»
Усі з готовністю погодилися. Вони добре шили сукні, але готові були осмілитися зробити щось нове.
Наомі посміхнулася – нарешті настав її час.
Вона підійшла до свого письмового столу і відкрила шухляду, яка завжди була замкнена на ключ. Вона дістала чистий запечатаний конверт, на якому була написана дата, – той день, коли вона почала свій бізнес. Вона передала конверт жінці, яка поставила питання.
– Відкрий його, – сказала вона, – і прочитай вголос, що там написане.
Молода жінка розпечатала конверт, дістала єдиний листок з надрукованим текстом і прочитала. У ньому містився план великого підприємства з пошиття різного роду речей, які люди захочуть мати вдома.
– Весь цей час я тримала цей план у таємниці від вас, – посміхнулася Наомі. – Я знала, що, якби я із самого початку повідомила вам про нього, ви б сказали, що я витаю в хмарах, і самі перетворилися б на порожніх мрійників. Нам потрібно було спершу довести самим собі, що ми можемо робити сукні. Тепер же я можу поділитися з вами своїм секретом. Це те, що я замислила вже давно. Давайте ж приступимо до справи!
Молодий чоловік, що сидів у кутку і слухав ці слова, раптом усвідомив, що віднині його робота зміниться кардинальним чином і притому назавжди.
Образ Божий, намальований апостолом Павлом у цьому уривку, дещо нагадує історію Наомі. А себе Павло, ймовірно, бачить приблизно так само, як бачив себе в той момент молодий чоловік. Несподівано його посвятили у велику таємницю. Те, що нам здавалося дивним нововведенням, насправді Бог замислив задовго до нас.
Бог, схоже, спочатку накреслив детальний план для Своєї людської сім’ї. Він і раніше натякав, що стануться грандіозні події – мабуть, найсильніше ця думка звучить у пророків, зокрема в Ісаї. Проте більша частина Його народу вважала, що їх нинішнє покликання – бути Його обраним народом і виконувати Його закон – так і залишиться головним. Тепер же Він розкриває людям Свою таємницю, яка залишалася без уваги упродовж багатьох віків і поколінь. І самому апостолові Павлу належить передати цю новину людям по всьому світу.
Таємний задум полягає в тому, що Бог завжди мав намір привести до Себе необрізаних язичників, тобто всі інші народи світу, і зрівняти їх у правах по відношенню до Себе з древнім ізраїльським народом. І Блага звістка – Євангеліє – це і є те, що Бог тепер виконав через Ісуса, єврейського Месію, Який також є Істинний Бог усього всесвіту.
Апостол Павло у вірші 6 схвильованими, захопленими словами описує, які великі привілеї тепер отримують язичники. По-перше, вони отримують частину спадку. Уявіть собі: якась сім’я по сусідству раптом отримала величезний спадок, а тепер вам кажуть, що і ви теж члени цієї сім’ї і маєте ті ж права, що і інші! Саме в такій ситуації і виявилися нині християни з язичників. Бог обіцяв Своєму народу – Ізраїлю, що той наслідує весь світ (див. Рим. 4:13). Коли Бог відновить усе творіння, цей народ стане над ним царем і володарем. Віднині усі народи мають право на цей спадок (Рим. 5:17).
По-друге, вони стають членами одного тіла. Мабуть, Павло має на увазі образ церкви як «Тіла Христового» (1:23). Християни з язичників – зовсім не другосортні громадяни. Вони стали невід’ємними членами і органами Тіла Христового так само, як і християни з юдеїв.
По-третє, вони набувають рівної частини в обіцяннях. Усі обіцяння Божі були дані Аврааму і його сімейству. Тепер же виявляється, що це сімейство – увесь рід людський.
І апостол Павло обраний Богом, щоб стати першим з них. Стосовно Наомі та її швацькій майстерні, можна сказати, що він не чекав, що маленька сімейна справа (Ізраїль) розшириться до таких меж (вийде зовні і прийме в себе язичників як рівноправних партнерів). Але, якщо це із самого початку було передбачено таємним Божим задумом, а тепер власні божественні енергії допомагають йому здійснювати цей задум, він з радістю піде і відсвяткує цю подію. Так, у своєму окружному посланні до церков Ефеського району, які не були знайомі з ним особисто, він хоче упевнитися, що вони знають його місце в тисячолітньому задумі єдиного Істинного Бога. Він може бути ув’язнений (в. 1), але погляд його вільний, як вітер, і широкий, як горизонт. І він хоче, щоб усі, хто читає його послання, – і в той час, і зараз! – розділили його розуміння і приєдналися до його трудів.