Кардинал Василь Х’юм, бенедиктинець, говорив, що Бог є любов’ю, і тому мусить благословляти, та Він може поблагословити лише те, що ти Йому даси. Бог може перемінити кожну пустелю, при умові, що ми Його туди запросимо. Така євхаристійна перспектива може дивувати, якщо ми зіставимо її з нашими бідами, слабкостями та проблемами. Чому? Бо якщо ти живишся тілом Ісуса, то кожен гріх і кожна слабкість можуть стати брамою, через яку в твоє життя увійде Ісус. Кожен гріх, слабкість та драма твого життя, якщо до них торкається Ісус, справді можуть стати брамою для Господа. Це може бути тісна і незручна щілина в мурах твого життя, та вона перетвориться в браму для Ісуса. Не зміцнюй у собі тих переконань, згідно з якими Бога цікавлять лише гарні, шляхетні і доброчесні справи. Дозволь, щоб Господь Бог дав тобі поживу в пустелі, якщо Він саме прагне тебе нагодувати. Дозволь Йому зробити це, чекай у пустелі, будь витривалим.
Ориген, геніяльний ранньохристиянський письменник, колись написав важливе твердження: «Поки хліб не розламають, ніхто не насититься, ніхто не отримає поживи». Під час Євхаристії є такий момент, коли священик розділяє приготовану просфору на частички, щоб потім цей хліб був переісточений на чесне тіло Христа і Бога нашого. Це також знак смерти та воскресіння Ісуса. Варто звернути увагу на те, що перші християни називали Євхаристію ламанням хліба. А тому не бійся прийти на Євхаристію зі своїми життєвими поламаннями, тому що Бог візьме їх на Свої плечі. І так як під час Євхаристії чесне тіло поєднується з чесною кров’ю і знову утворюють цілість (і це означає факт воскресіння), так само буде й з тобою. Під час Євхаристії твоє поламання з’єднується з Христом, і завдяки цьому твоє поламане життя може бути оздоровлене і перемінене. І тому, якщо Євхаристія – це ламання хліба, прийди, навіть, якщо ти почуваєшся зламаним. В Євхаристії Ісус говорить, що твої страждання і твоя смерть, заглиблені в Його страсті і смерть, можуть принести добрий плід. Це не абстракція: те, що здається нерозумним, непотрібним і зайвим у твоєму житті, може виявитися брамою, через котру увійде Ісус. Найбільше прокляття стане благословенням. Однак не дозволяй собі замкнутися в мурах проблем, драм і слабкостей. Не дозволяй собі затримуватися в пустелі і не приймати поживи.
Коли наближаєшся до євхаристійного столу, подумай про инших. Жити Євхаристією означає жити для инших. Жити Євхаристією – це дати поламати себе, щоб инші могли поживитися, тобто настільки наблизитися до твого життя, щоб взяти щось з нього для себе. Наші гідно сприйняті життєві поламання справді можуть нагодувати инших зголоднілих людей. Вони не мусять бути токсичні і псувати чиєсь життя. Наші проблеми і страждання не мусять постійно відлякувати ближніх. Існують такі люди, котрі розповідаючи про свої проблеми, стають настільки токсичними, що ми намагаємося їх обминати десятою дорогою. Та це не мусить бути закономірністю. Також існує багато людей, котрі вміють свідчити про Бога не лише словами, а й усім своїм життям. Тому найчастіше ті, хто усім своїм життям правдиво свідчить про Бога, є «поламаними» людьми, котрих оздоровив Господь, і їхнє стражденне минуле аж ніяк не токсичне.
Однак необхідно, щоб Євхаристія не була для нас суцільною таємницею, щоб не було так, що ми приймаємо Чесні Дари, повертаємося на своє місце, а вже виходячи з церкви, цілковито забуваємо про те, що сталося. У нашому житті потрібно знайти час на втишену молитву, котра могла б продовжити час нашого заглиблення у євхаристійного Христа. Нехай нас не знеохочує тиша цієї молитви, так як вона дивує початківців. У тій тиші та беззахисності прихована найбільша сила Господа Бога. Це також вказівка для нас. Дивлячись на беззахисного євхаристійного Ісуса, ти можеш помітити в Ньому свою беззахисність, котра може виявитися силою й перевагою, якщо ти віддаси її в руки Господа.
Потрібно багато витривалости, щоб не піддатися течії цього світу. Для Господа Бога сильним є те, що світ визнав безсилим. Потрібно мати справді сильну віру і волю, щоб плисти проти течії, щоб наближатися до Євхаристії, щоб затриматися, замовкнути так, як мовчить Христос в Євхаристії, і почати молитися. Потрібно мати дуже міцну віру та відвагу, щоб повірити в безсилля, у, як колись сказав один з моїх співбратів-монахів, поразку Євхаристії. Однак пам’ятаймо, що безсилий Ісус, прибитий цвяхами, принижений все одно залишається Богом неможливих справ і вчинків, а здійснювати неможливе може лише Бог. Тому твоє безсилля лише наголошує Його всемогутність, а твоя ницість створіння возвеличує Його всемогутність Творця. Поклоняйся, щоб ти пам’ятав, як писав Ганс Урс фон Бальтазар, що одвічна любов увірвалася в час твого конкретного життя, у котрому є такі або инші перипетії, радощі та драми. Дивися на цей банальний шматок хліба, котрим є тіло Христа у Євхаристії, і пам’ятай, що це і є одвічна любов, котра наважилася увійти в твоє життя. Коли приймаєш святе причастя під час Божественної Літургії і повертаєшся на своє місце в храмі, а вже через кілька хвилин хочеш вийти з церкви, вважай, щоб не сталося так, що тебе навіть не зачепить те, що щойно сталося. Дозволь, щоб Господь нагодував тебе. Дозволь Богові приходити до тебе. І дивися на Того, хто живить тебе Своїм тілом, хто віддається тобі. Це вбитий на хресті, зранений, знекровлений Ісус, це Той, хто ніколи не відступить від Своєї обіцянки віддатися тобі. Воскреслий Христос до кінця світу буде жити в стані віддавання та знекровлення. Дивися на пресвяту Євхаристію, не бійся її. Там прихована безпорадність Господа Бога, котра виявилася силою. Там прихована твоя безпорадність, котра разом з Ним може виявитися сильною.
* *
– Чим для тебе є Євхаристія: добрим недільним звичаєм, чи все-таки подією, під час якої ти приймаєш справжнє життя у своє, неодноразово занепале, життя?
– Чи ти маєш відвагу на Євхаристії віддавати своє безсилля, щоб Бог міг його перемінити?
– Чи не буває так, що ти приходиш до церкви, залишаючи проблеми за її порогом, бо вважаєш, що Господа Бога це зовсім не цікавить?
– Чи тебе лякає зовнішня простота та звичайність Чесних Дарів?
– Чи ти маєш відвагу приходити на Божественну Літургію серед тижня, запрошуючи Бога в гущу твого щоденного життя?