Зачекати із співжиттям

Коли б ти зустрів дівчину, десь так двадцяти п’яти років, котра є дівочою, що б ти подумав? Може, з нею щось не так? Чи тебе б це не відлякувало?

Як той, кому не так давно виповнилося двадцять п’ять років, хочу тобі сказати таке: ніщо так не прикрашає жінку, як чистота! Ніщо не притягує більше, ніж святість. І це може бачити кожен. Колись мені доводилося чути про групу молодих людей, що називали себе «Spur Posse». Вони наввипередки намагалися переспати з якнайбільшою кількістю жінок, але кожен із них визнавав, що хотів би одружитися із незайманою. Усі вони розуміли, що дівицтво є безцінним скарбом. На жаль, вони не бачили нічого поганого в тому, аби спати з майбутніми дружинами інших чоловіків, притому що самі не бажали, аби хтось займав їхніх майбутніх половин.

У книжці «Коли Бог пише твою історію любові» («When God Writes Your Love Story») Леслі Ладі (Leslie Ludy) переповідає випадково почуту розмову. Четверо чоловіків говорили про те, чого вони шукають у жінці: «Жінка, котра має в собі таємницю, – яка стереже своє серце і її нелегко здобути». «Жінка з твердими принципами, яка ставить високу планку». «Жінка, зосереджена на Богові, котра не буде абияк відволікатися на чоловіків». «Жінка, що не кидається на тебе, а дозволяє завойовувати своє серце поступово». На запитання про легких дівчат чоловіки відповіли: «ніякі», «зовсім непривабливі». Тож іще одне запитання: «Що скажете про дівчину, котра уважно стереже свої почуття?» – «До такої маю найвищу повагу», «Саме з такою я хотів би одружитися», «Коли я цікавлюся дівчиною, можу бути дещо засмучений тим, що вона не кидається мені відразу на шию, та в глибині душі відчуваю, що тоді я більше заінтригований здобуттям її серця»[1].

Коли б я зустрів жінку, котра досі є дівочою (а таких жінок мого віку є вдосталь), не подумав би, що з нею щось не гаразд. Я б сказав, що «з нею щось дуже гаразд». Я б подумав, що ця жінка здатна до самозречення заради любові. Що це жінка, котра знає, на яку повагу вона заслуговує. Що це жінка, котра абсолютно знає, що її тіло є храмом Святого Духа. Що це – Жінка.

Оскільки дівицтво можна подарувати лише раз, не втрачай її. Ключі або мобільний телефон можна загубити, але дівицтво не призначено для того, щоб його втрачати, наче якусь річ, котру десь проґавили. Віддай своє дівицтво раз і назавжди єдиній істинній любові твого життя – твоєму чоловікові, а не будь-кому іншому. І це буде надзвичайним благословенням для твого подружжя. Насправді жінки, котрі виходять замок дівочими, розлучаються на 76% рідше за тих, котрі не чекали до шлюбу[2].

Нічого немає неправильного в тому, щоб ти цінувала й берегла скарб свого дівицтва. Чи хотіла б ти пояснювати майбутньому чоловікові, що ти віддала власну дівицтво, аби довести, що ти нормальна й популярна? Уяви, з якою радістю ти зможеш сказати своєму нареченому, що дар твого тіла належить тільки йому одному й нікому більше. Тепер уяви, що ти не можеш йому цього сказати. Ти зберегла його аж до цього часу, бо знаєш його вартість і потребуєш лише, аби тебе запевнили, що ти на правильній дорозі. Так, це і є добрий шлях.

Світ так часто говорить про «сексуальний досвід» і «вміння», що вже й не дивно, що ніхто не виглядає задоволеним. Усі ці балачки занурюють людей у страх залишитися «недосвідченими». Але чому? Подружній акт не має нічого спільного із професіоналізмом. Ніколи не чув, щоб у когось у спальні протягом медового місяця сиділи біля ліжка судді з картками й виставляли оцінки. Облиш цей неспокій за брак досвіду. У тебе з чоловіком буде весь час подружнього життя на те, аби навчитися любити одне одного.

Чистота до шлюбу є прекрасною і допомагає єднати життя подружньої пари. Мені доводилося отримувати електронною поштою листи від чоловіків, які мають проблеми в подружньому житті – через те, що їхні жінки до них були з іншими мужчинами. Дар чистого тіла, чистих думок і чистого серця – це найдорожчий дар, котрий ти можеш подарувати майбутньому чоловікові. Тож дівицтво мене зовсім не лякає. Більше того – вартість дару зростає безмірно, коли він існує тільки для однієї особи, якій має бути подарований. Той, хто думає, що сексуальний досвід зробить дар самого себе ціннішим, виглядає як той, хто пожував жувальну гумку, перед тим як нею когось почастувати, – аби справити на нього більше враження. Приготуй для свого чоловіка найкращий із дарів, а Господь тебе рясно благословитиме.

Я вирішила зачекати зі співжиттям до одруження, але не маю певності, чи насправді хочу залишатися повністю чистою зі своїм хлопцем. Що б ти мені порадив?

Я дуже задоволений тим, що ти розумієш, що цнотливість є чимось більшим, ніж стриманість, але так само слушним є залишити для майбутнього життя в подружжі також і статеве збудження. Причиною, через яку ти вагаєшся зробити цей наступний крок, може бути те, що зв’язок між цнотливістю та справжньою любов’ю може надалі видаватися тобі не зовсім чітким. Придивімося уважно до зв’язку між ними.

Ми всі прагнемо любові, але, як навчає Папа Іван Павло II, –«любов потребує чистоти»[3]. Чому саме так?

Думаю, ми дійдемо згоди в тому, що переплутати фізичну близькість з любов’ю зовсім не важко. Це можна зрозуміти, адже єднальна сила фізичної інтимності є також одним з елементів любові. Проблема в тому, що пожадливість теж уміє притягувати людей одне до одного. Це фальшива єдність, котру легко переплутати зі справжньою, якщо раніше ми ніколи не спостерігали здорової близькості між людьми. При цьому фізична близькість видається здатною заспокоїти глибокі потреби, котрих начебто не заспокоїть ніщо інше.

У кожного з нас є потреба бути коханим, але частина людей тримається нездорових стосунків, оскільки вони начебто закривають зранення й самотність. Саме тут нам стане в пригоді цнотливість, бо вона єдина має силу розрізнити любов і пожадливість. Для кожного, хто шукає любові, чистота є тим, що підказує правильну відповідь.

Чи не траплялося тобі створити у власній уяві «із першого погляду» ідеалізований образ когось – тільки на те, щоб після повернення від емоцій до дійсності раптом уздріти в ньому зовсім іншу людину? Щось змінилося в іншій людині чи в тобі самій? Той, інший, мабуть, зовсім не змінювався. Просто в тебе відкрилися очі. Захоплення-запаморочення кимсь затуманює в нас об’єктивність, фізична близькість чинить те саме. Я сам колись що більше фізичного допускав у стосунках із дівчиною, то важче мені було розібратися в тих стосунках, поки я в них перебував. Коли взаємини закінчувалися, ставало легше оцінити, наскільки здоровими вони були. Та поки я перебував у них – а ми ще й забагато собі дозволяли – тяжко було розпізнати, що стосунки того не варті. Часто ми не бажаємо глянути на взаємини повністю об’єктивно, бо не хочемо собі признаватися, що це не любов. Не хочемо втратити іншу людину.

Там, де є любов, там є бажання справити приємність іншій особі. Особливо часто це можна бачити в молодих жінок, які хочуть потішити хлопців, аби здобути їхні почуття. Однак часом любов вимагає відмовитися втішати іншу людину, оскільки те, що інший вважає для себе приємністю, не є тим, що для нього найкраще. Ти, певно, погодишся, що коли ти відмовляєшся від сексу з хлопцем, то це не означає, що не любиш його. Це просто означає, що ти любиш його більше, ніж він спроможний зрозуміти.

Коли пара не має чітких принципів чистоти у взаєминах, вона починає експериментувати із різного типу фізичною близькістю. Призвичаївшись до початкових проявів інтимності, починає пересувати межу, шукаючи більшої близькості й сильнішого захоплення. Незабаром з усього «більшого й сильнішого» залишається лише статевий акт. Коли відчуття взаємної близькості поставити в залежність від фізичної приємності, двоє можуть і не помітити, що не знають, як виявляти любов в якийсь інший спосіб. Дещо згодом нетерпляче жадання сексуальної єдності підсилюватиме розлам і відчуженість між ними. Так люди позбавляють себе шансу зростати в любові, котра здатна обдаровувати їх справжньою радістю.

Не треба вважати, що ти щось втрачаєш, коли живеш повнотою чистоти. Безперечно, спочатку відчуватиметься брак жаданої фізичної єдності, та коли побачиш цінність іншої особи й переваги життя в чистоті, то станеш вище від цього. Зрештою, порожня підробка кохання буде єдиним, що ти втратиш. Хоча цнотливість – це не найлегша дорога, зате, безумовно, найкраща.

Щоб зрозуміти, як це діє на практиці, поглянь, який ти маєш вибір. Хлопець, котрий не відмовляється від сексуального збудження до шлюбу, часто дивиться на взаємини як на певну «формальність», через яку треба пройти, перш ніж можна буде як слід «розважитися». Якщо ж пара дбає про чистоту, період знайомства переживає як час пізнавання одне одного. Ніхто нікому не забороняє по-доброму закохуватися. Але якщо ти не бажаєш дбати про чистоту, при цьому все ж таки прагнучи залишатися дівочою, що матимеш у підсумку? Ви обоє то вводитимете себе в щораз більше збудження, то намагатиметеся це саме збудження затамувати. Це не лише не узгоджується з любов’ю, оскільки викликає бажання, котрі в моральний спосіб не задовольняються, але й веде до сексуальних фрустрацій.

Часто він і вона обдаровують одне одного статевим збудженням, намагаючись відчути із того близькість, та закінчується це розчаруванням і почуттям відчуженості. Вони пережили б набагато більшу близькість, довіряючи свої стосунки Богові й разом складаючи на Його славу жертви самозречення. Любов завжди вимагає боротьби, тож коли вони обоє хочуть бути щирими з Богом, це створить між їхніми серцями єдність, котрої ніколи не створив би жоден «заборонений плід». Чистота триматиме сильніше за будь-який суперклей.

Один чоловік сказав мені, що сила спокуси ґрунтується на облудній обіцянці, що гріх дасть більше задоволення, ніж Боже життя. Та лише Божа дорога може нас задовольнити. Як говорить псалом 16:11, «Дорогу життя Ти покажеш мені: радість велика з Тобою, завжди блаженство в правиці Твоїй!». Ми всі прагнемо бути щасливими, та гріх і щастя не живуть в одному домі. Гріх є підробкою щастя, що несе з собою розчарування та сором. З іншого боку, жертовна любов приносить справжню радість, а життя в чесноті дарує щастя. Спробуй – і побачиш. І зрозумієш, чому Церква навчає, що цнотливість береже любов від егоїзму. Де егоїзм, там немає любові. Де немає любові, там немає ні миру, ні радості.


[1] Е. and L. Ludy. When God Writes…, 109.

[2] Edward O. Laumann та ін. The Social Organization of Sexuality: Sexual Practices in the United States. Chicago: University of Chicago Press 1994, 503.

[3] Папа Іван Павло II. Загальна аудієнція 3 грудня 1980 р. Цит. за: Man and Woman Не Created Them. Boston: Pauline 2006, 325.

Попередній запис

Не певні в почуттях

Наступний запис

Як мені чинити з хлопцем?