Чи контрацепція не є кращою за небажані вагітності підлітків та аборти?
Придивімося уважніше до наступних моментів, то й зможемо побачити, чи є контрацепція вирішенням проблеми, чи радше її частиною.
Завдяки значному поширенню методів контролю зачаття набагато більше людей, ніж раніше, входять у сексуальні стосунки без наміру мати дітей. Набагато частішим став позашлюбний секс, а більше сексу означає також зачаття більшої кількості дітей. Дехто намагається стверджувати, що масове навчання людей того, як користуватися протизаплідними засобами, зможе якось зарадити цим негараздам. Однак результати відповідних досліджень свідчать, що «освітні програми на тему безпечного сексу разом із роздаванням презервативів зовсім не зменшили відсотка позашлюбних народжень серед сексуально активних підлітків […]. Насправді безумовний зв’язок між підвищеною частотою використання презервативів серед підлітків та підвищенням кількості народжених ними позашлюбних дітей є чітко встановленим фактом»[1].
Кілька років тому в одній школі в Колорадо учням почали роздавати презервативи. Протягом трьох років відсоток народжень позашлюбних дітей на 31% перевищив середній показник по країні, а протягом одного навчального року народили дітей сто учениць із 1200. Відповідальні за таку освіту, як повідомляла преса, «з’ясовують причини»[2].
Коли справа доходить до небажаної вагітності, багато дівчат і жінок шукають вихід в аборті. Справді, за наявними статистичними даними, близько половини незапланованих вагітностей закінчується абортами[3]. Дехто вважає, що ширше запровадження контрацептивів сприяло б зниженню цієї статистики. Однак науково-дослідний інститут найбільшої в США абортної організації визнає, що більшість жінок, які роблять аборти, користувалися якимось із методів контролю зачаття того місяця, коли вони завагітніли![4] Такі пари відчувають, що «відповідальність» за вагітність можна зіпхнути на неефективну контрацепцію, але внаслідок контрацептивної ідеології вони раніше вже спрямували свою волю проти нового життя. Оскільки контрацепція ставиться до вагітності як до хвороби, то багато хто потім вирішує, що лікувати її треба абортом.
Мені доводилося бачити рекламу презервативів, яка називала вагітність «матір’ю всіх кошмарів». За такого менталітету немає нічого дивного в словах сексолога Альфреда Кінсея (Alfred Kinsey): «Хоч і не личить повторюватися, та все ж таки я хотів би нагадати слухачам, що найвищий процент абортів ми визначили в групі, члени якої – у загальному підсумку – найчастіше користувалися контрацептивами»[5]. Навіть тогочасний медичний директор «Planned Parenthood» 1973 року визнав: «У міру зростання популярності контрацепції відбуватиметься зростання, а не зменшення кількості абортів»[6]. Відтоді зроблено вже 50 мільйонів абортів, тож ніхто не заперечить правильності його прогнозів.
Нарешті, варто нагадати, що коли кому-небудь видається, ніби контрацепція зменшує кількість абортів, то він не бере до уваги можливості ранніх викиднів, спричинених гормональними контрацептивами[7].
Мати Тереза не мала потреби читати статистики. Вона цілком усвідомлювала, як пов’язані між собою контрацепція та аборти, коли в промові, виголошеній у присутності Білла та Гіларі Клінтонів, сказала: «Шлях до справжнього планування сім’ї пролягає через природне планування, а не через контрацепцію. Плюндруючи контрацепцією свою силу давати життя, чоловік чи дружина звертають свої дії до самих себе. Цим вони зосереджують свою увагу на собі, руйнуючи в собі дар любові. У любові ж їхня увага має бути взаємною. Тому коли ця жива любов нівечиться контрацепцією, аборт надто легко йде вслід за цим»[8].
Чи не загрожує світові перенаселення, якщо люди не користуватимуться контрацептивами?
Для планування кількості дітей у родині протизаплідні засоби не потрібні. У Калькутті було чітко показано, що природне планування сім’ї є ефективною практичною альтернативою. «British Medical Journal» писав: «Насправді дослідження, проведене в Індії за участі 19 843 бідних жінок [які застосовують методи ППС, аби відтермінувати зачаття], зафіксувало відсоток вагітностей, близький до нуля»[9].
А чи існує взагалі проблема перенаселення? Боятися того, що кількість населення Землі перевищить рівень, адекватний наявним ресурсам, було особливо модно в шістдесятих-сімдесятих роках минулого століття. Писали книжки з прогнозами вичерпання природних багатств: нафти, газу, свинцю… Також дуже популярним був страх перед великими природними катастрофами, а дехто пророкував загибель від голоду сотень мільйонів американців. Справді, у XX столітті стрімко зросла чисельність населення нашої планети. Значною мірою це було спричинене прогресом у медицині. Оскільки тривалість життя значно зросла, на світі жило більше людей, ніж будь-коли раніше.
На сьогодні зростання тривалості життя сповільнюється і, незважаючи на подальше зростання чисельності населення, апокаліптичних прогнозів зразка сімдесятих років більше не чути. Радше навпаки: багато країн переживають зараз економічні проблеми через нестачу робочих рук[10]. У світовому масштабі коефіцієнти плідності та кількість новонароджених знижуються протягом останніх більш ніж двадцяти п’яти років[11]. Майже в кожної високорозвиненої держави коефіцієнт плідності міститься нижче від рівня нормальної зміни поколінь[12]. У країнах, що розвиваються, народжуваність залишається вищою, але, за прогнозами Відділу народонаселення Департаменту з економічних та соціальних питань ООН, до 2050 року чисельність дітей (тобто осіб, молодших п’ятнадцяти років) на світі знизиться[13].
Тимчасом як одні переймалися, що людство матиме забагато дітей, інші непокоїлися, що людям не вистачить місця на нашій планеті. Але насправді люди займають лише 1-3% земної поверхні. Усе населення нашої планети могло б зібратися в якому-небудь містечку Джексонвіль у штаті Флорида. А коли б вони всі враз перенеслися до Техасу, кожен отримав би понад сотню квадратних метрів, щоб на них розміститися[14]. Це більша площа, ніж та, якою розпоряджається пересічний мешканець Сан-Франциско, та не набагато менша, аніж має мешканець Бронксу[15].
Проблема полягає не в тому, що нам мало місця, вона лежить у площині несправедливого розподілу ресурсів. Один дослідник зауважив, що «за даними FAO [Food and Agriculture Organization – Організація Об’єднаних Націй з питань сільського господарства і продовольства], ресурси продуктів харчування в усіх регіонах земної кулі перевищують наявні потреби»[16]. Окрім того, сільське господарство використовує менш ніж половину землі, яку можна було б відвести під вирощування культурних рослин. Голод і злидні мають своїми причинами погану економічну політику, війни, корумповані уряди, а не перенаселення.
[1] The Consortium of State Physicians Resource Councils. New Study Shows Higher Unwed Birthrates Among Sexually Experienced Teens Despite Increased Condom Use. 10.02.1999.
[2] J. Mazanee. Birth Rate Soars at Colorado School, в: USA Today, 19.05.1992, 3А.
[3] S. Henshaw. Unintended Pregnancy in the United States, в: Family Planning Perspectives, 1(30), 1998, 24-29, 46.
[4] R. Jones та ін. Contraceptive Use Among U.S. Women Having Abortions in 2000-2001, в: Perspectives on Sexual and Reproductive Health 6(34), 11,12. 2002, 296.
[5] Abortion in the United States. A Conference Sponsored by the Planned Parenthood Federation of America and the New York Academy of Medicine. New York: Harper and Row, 1958, 157.
[6] M. Potts. Cambridge Evening News, 7.02.1973. Цит. за: The Connection. Abortion, Permissive Sex Instruction, and Family Planning, Life Research Institute, 02.2000.
[7] W.L. Larimore, J.B. Stanford. Postfertilization Effects of Oral Contraceptives and Their Relationship to Informed Consent, в: Archives of Family Medicine 9, February 2000, 126-133.
[8] National Prayer Breakfast, Washington, D.C., 5.02.1994.
[9] R.E.J. Ryder. ‘Natural Family Planning’ Effective Birth Control supported by the Catholic Church, 723.
[10] J. D’Agostino. Vatican Officials Discuss Solutions for European Underpopulation, в: National Catholic Register, 15.07.2006.
[11] R. Wetzel. Sexual Wisdom, 273.
[12] R. Wetzel. Sexual Wisdom, 274; The Fizzling Population Bomb. Zenit News Agency, 13.03.2005.
[13] United Nations Department of Public Information. World Population Will Increase by 2.5 Billion by 2050; People Over 60 to Increase by More Than 1 Billion. Press Release 952, 13.03.2007.
[14] M. A. Wilson. Love & Family. San Francisco: Ignatius Press, 1996, 192- 193.
[15] J. Kasun. Too Many People? в: Envoy, May-June 1998, 34.
[16] Kasun. Too Many People? 36.