Біблія має «багато переконливих засвідчень» (Дії 1:3, NIV) воскресіння Ісусового, але що ж саме воно означає?
Перша відповідь Біблії на це: що Ісус «був об’явлений Сином Божим у силі… через воскресіння з мертвих» (Рим. 1:4, NIV). Його воскресіння не зробило Ісуса Сином Божим, бо Він завжди був Ним – воно довело, що це справді так. Воно було об’явленням Його божественності. Воно показало, що Ісус справді був Тим, Ким Себе називав. До того, як Ісус помер, Його божественність була прихована за «завісою» Його людської природи, тож попри свій характер, Своє вчення та Свої чудеса Він багато в чому геть не відрізнявся від інших. Його воскресіння змінило все, і Його божественна сила над смертю довела, що Він був саме Тим, Ким Себе називав. Коли Він запросив одного з учнів (відомого відтоді як «Хома невіруючий») перевірити Його рани, спричинені розп’яттям, щоб пересвідчитися, що Він справді воскрес, Хома переконався та вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» (Ів. 20:28).
Воскресіння Ісуса також довело, що Його смерть була не поразкою, а славною перемогою. Десь за рік до розп’яття трьом учням було дано побачити дещицю Його Божественної слави, і тоді Ісус говорив про кінець Свій, який в Єрусалимі Він мав докінчити (див. Лк. 9:28-36). Ніхто ніколи не говорить про «кінець», тобто свою смерть, але Ісус говорив. Його смерть не поклала кінець Його життю, вона увінчала його. Хоча Він був розп’ятий «руками беззаконників», Його смерть була за «певною волею та передбаченням Божим» (Дії 2:23). Вона аж ніяк не була тим, над чим Бог не мав контролю, ані Його гарячковою реакцією на непередбачену скруту – це було те, що Він спланував був «іще перед закладинами світу» (1Пет. 1:20).
Це пояснює, чому Ісус, вже вмираючи, скрикнув: «Звершилось!» (Ів. 19:30). То був не зляканий скрик поразки, але торжествуючий вигук перемоги. Він означав: «Місію виконано», а не «Місію покинуто». Перед самим арештом та екзекуцією Він сказав Своїм учням: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь»; і далі: «Та на те Я й прийшов на годину оцю» (Ів. 12:23,27). Своєю смертю Він виконав саме те, задля чого Бог Отець послав Його у світ (див. Ів. 17:4). Смерть не знищила Його – вона прославила Його в тому, що Він нею досяг.
Але як нам упевнитися в цьому? Як нам знати, що та ціна, яку сплатив Ісус, була прийнята й борг скасовано? Багато років тому в Британії існували «боргові тюрми», де тримали під арештом тих, хто не міг сплатити борг. Якщо хтось дав згоду стати гарантом боржникові, а потім боржника не вдавалося знайти, цього гаранта могли ув’язнити замість боржника. Якщо ви втечете з країни, маючи на собі великий борг, то вашого гаранта ув’язнять і не випустять доти, доки увесь борг не буде виплачений. Якщо після цього ви повернулись до країни та побачили, що ваш гарант вільно ходить вулицею, не сумнівайтеся, що борг, який висів на вас, був виплачений замість вас повністю.
Приклад цей, звісно, не бездоганний, але він добре пояснює головну думку, а саме, що Ісус був «ув’язнений» смертю замість тих, кого Він заступив, але, коли Він сплатив повну ціну гріха, «Бог воскресив Його, визволивши Його від агонії смерти, вона бо тримати Його не могла» (Дії 2:24, NIV). Той, що сплатив цей борг, був звільнений з в’язниці смерті. В грецькому оригіналі останньому вигуку Ісуса «Звершилось!» відповідає слово tetelestai, яке часто писали розгонисто через весь рахунок, що був сплачений у повному обсязі. Його воскресіння – єдиний потрібний нам доказ, що від тих, замість кого Він вмер, ніколи не будуть знов вимагати сплатити борг гріха. За висловом американського теолога XX ст. Дональда Грея, «Воскресіння Христа – це наш акцептований рахунок». Той, замість кого Ісус помер, ніколи не буде вимушений платити цей рахунок знов.