Святий Дух є цілунком й поезією Бога. Він надихає пророків, поетів і митців. Він оживляє все творіння і наповнює Своєю благодаттю наші серця. Позаяк Святий Дух – це життя й любов у Пресвятій Тройці, Він є також любов’ю і життям у творінні. Завдяки Ньому створіння мають змогу дізнатися про Бога.
Один із фундаментальних принципів зустрічі зі Святим Духом полягає в тому, що Він є життя. Він походить від Отця і випромінює Христа. Він є втіленням у просторі і часі всеобіймаючої присутности Бога. Завдяки цьому усвідомленню Божої присутности ми обожуємося. Через цю всюдисущу присутність Дух об’являє Сина і наділяє нас знанням про присутність Сина. У любові Духа і через Сина ми йдемо до пізнання Отця.
Саме Святий Дух надихнув і об’явив Христа ще навіть до втілення. Саме тому ми кажемо, що Його особлива місія – освячувати, наповнювати святістю, спонукати нас до досконалости й обожувати людину, єднаючи її з Христом і перебуваючи в ній як її надприродне життя.
Тому Він є вогнем, яке оживляє людське серце і дарує йому змогу відчувати присутність Отця і Сина. У Дусі людина стає прозорою в присутності Бога. Через цю прозорість душі, яка походить від Святого Духа, людина бачить Бога в собі, а в Бозі вона здатна узріти творіння в його узах любови з Богом Творцем. Святий Атанасій каже, що “без Святого Духа ми чужинці, далекі від Бога”.
Ми називаємо життя благодати надприродним життям. Сповнена любови присутність Духа в нас дає нам змогу жити у вірі, надії і милосерді. Вона знайомить нас зі сферою життя Бога. Завдяки діянням Духа, людина заходить в унікальні стосунки з Богом. Вона стає присутньою для Божої Особи, яка володіє нею. Ця влада є благодатним і щедрим діянням Святого Духа в людині. Отці мали такий відомий вислів: “Своєю благодаттю Дух стає ближчий нам, ніж ми – собі”.
Але близька присутність Святого Духа не змінює нашої особистости, а радше підтримує її і робить її престолом Божим. Святий Кирило Олександрійський каже, що “ми неначе стоплені в одне тіло, але далі розділені у своїй особистості” (Гомілія на Євангеліє від Івана, 11, 16). Позаяк це життя Духа стає таким же близьким для нас, як “несотворена енергія” Бога в нас, візантійське богослов’я вважає, що жоден гріх не здатен будь-коли згасити Його присутности. Гріх може тільки зашкодити дієвости Духа в нас.
Велика тайна Святого Духа, Який ототожнює Себе з нами, стає нашим життям і адаптується до нашої особистости, також зветься тайною божественного “кенозису Духа”. Він “спустошує” Себе, поки Його власна особистість захована в Божестві, щоби перебувати, діяти й лишатися повсякчас дієвим принципом Божого життя в нас. Він є також життям і рухом усього. Він готує людство до пришестя Царства Божого, направляє нас до Христа і спонукає віднайти в Ньому повноту життя. Симеон Новий Богослов висловлює всі ці реальності Духа у своїй молитві:
«Дякую Тобі, Боже, що над усіма перебуваєш, за те, що став одним Духом зі мною, без сум’яття й вагання, за те, що став моїм усім в усьому: несказанною поживою й напоєм безкоштовним, який потрапляє до уст моєї душі і б’є з джерела мого серця; осяйну одежу, що вкриває й захищає мене і нищить злих духів; очищення від усіх плям, які падають на мене, цими святими невгамовними сльозами, якими Твоя присутність наділяє тих, кого Ти відвідуєш. Дякую, що Ти був об’явлений мені як світло без темряви, сонце, що ніколи не заходить, Ти, що не маєш жодного місця, де міг сховатися; бо Ти ніколи не таїшся від нас, Ти не гордуєш нікого… радше ми ховаємося, не бажаючи наблизитися до Тебе».
У П’ятдесятницю Святий Дух зійшов на апостолів і завершив задум відкуплення, наділивши їх глибоким видінням Бога. Він нагадав їм усе, про що навчав їх Христос. Він сам став живим джерелом їхнього знання справжніх глибин Христових таїн. Богослуження празника П’ятдесятниці розповідає про аспекти живої присутности Святого Духа в одному високопоетичному уривку:
«Святий Дух – світло й життя, і живе джерело духовне; Дух премудрости, Дух розуму; добрий, правий, мудрий, що володіє і очищує гріхи. Він – Бог і той, хто обожнює, Він – вогонь, що від вогню походить. Він промовляє, діє й розділяє дари. Ним прославилися всі пророки і божественні апостоли з мучениками. Дивний голос і дивне видіння: вогонь розподіляється, щоб давати харизми» (Стихира утрені П’ятдесятниці).
Святий Дух є власне внутрішнім життям світу, таємним внутрішнім джерелом сили створювати зв’язок з Богом. У втіленні через Христове тіло усю матерію було звільнено не тільки для того, щоб вона стала прозорим свідоцтвом Божої присутности, але й щоб отримала здатність приймати віддих Духа, Який несе Боже життя.
На одній із найстаріший ікон П’ятдесятниці старий чоловік космос, що зображений у центрі містерії, з великим нетерпінням чекає на Святого Духа, і разом з ним Матір Божа й самі апостоли. Отже, матерія готова стати носієм благодати і Христового життя. Творіння настільки сповнене красою і радістю, що наше тіло з усіма його чуттями потрапляє під лагідний вплив Святого Духа. Це той самий Дух, що надихав святих цього світу: “Усе ваше, ви ж Христові, а Христос Божий!” (1Кор. 3:22-23).
У відправленні таїнств саме Святий Дух виливає Свій дар благодати на охрещеного, ласкаво і могутньо спонукаючи його рости до повноти досконалої людини, Христа (див. Еф. 4:13). Саме Він шукає глибокі діла Божі й об’являє їх нам. Формули таїнств завжди згадують Святого Духа в молитві, що зветься “епіклеза”.
І саме Святий Дух, а не священик уділяє таїнства. Саме Святий Дух насправді дарує благодать. Святого Духа було дано Церкві в день П’ятдесятниці, щоб підтримувати її в часі і просторі через поширення благодати. “Печать дару Святого Духа” (Миропомазання). “Перетворивши їх (Святі Дари) Духом Твоїм Святим, щоб вони причасникам на тверезість душі, на відпущення гріхів” (Пресвята Євхаристія).
Христос учинив хліб і вино Своїм Тілом і Кров’ю. Ми просимо, щоб Отець послав Святого Духа обернути їх на життя, зробити життєдайними. “Тому що, – каже святий Кирило Єрусалимський, – дух обертає на життя все, чого торкається”. Тепер тіло і вино після зішесття Святого Духа стають життєдайною поживою, для “тих, хто приймає їх”.
Інші таїнства також згадують цього Духа нового життя. “Божа благодать підносить диякона N (або священика N) на священство (чи єпископство). Помолімося, щоби благодать Всесвятого Духа зійшла на нього” (Священство).
Ні життя, ні істина, ні краса не зможуть горіти, якщо їх не запалить натхнення Святого Духа. Він, як ми звемо Його, “Безсмертний”, повсякчас присутній, повсякчас діяльний у житті кожної особи. Він безнастанно випромінює Бога Отця божественними іскрами знання, форми, кольору і звуку.
У візантійській духовності жодна молитва чи будь-яка дія не розпочинається без звернення до цього Духа прийти і діяти в нас. “Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші”.
Кожен етнос і народ на землі у своєму соціяльному й релігійному житті натхненний Святим Духом. Він просвічував і вів пророків Старого Завіту. Мудреці й поети всіх людських культур черпають своє натхнення в Нього. Як каже молитва П’ятдесятниці: “Усі ми й увесь люд приймаємо від Святого Духа зерно знання Божого устами й помислом”.
Отці Церкви з гордістю вказують, що саме Святий Дух надихав Гомера, Вергілія і всіх поетів та художників. Саме Святий Дух направляв руки Фідія, коли той витісував з каменю свої прекрасні скульптури. У традиціях давніх греків і римлян, Індії й Китаю, Центральної Африки завжди було і є присутнє світло Святого Духа. Він вітер, який віє, куди забажає. Це натхнення, особливо те, що стосується Божого життя і діяння, неминуче було неповним, і люди упродовж століть тільки частково приймали його. Повнота й досконалість виявлення Святого Духа звершилися тільки в Христі для Церкви: “А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди” (Ів.16:13).
Про Церкву можна говорити багато доброго і поганого. Найбільшим злом, наприклад, була не інквізиція чи спроба в певний час збудувати Царство Боже на землі. Проповідуючи Євангеліє, Церква не завжди згадувала про рай життя і поезію, яка є істинним життям Святого Духа. Якщо істина не співає, це істина зраджена. Людські слова не можуть зобразити повної істини про Бога. Святого Духа можна лише частково висловити за допомогою людських ідей. Джерело Правди, Святий Дух є Подателем життя, довершеним і живим в усій красі та яскравих барвах. Він співає і спонукає нас співати з радістю й подивом про віднайдення Бога і всіх речей у Бозі.