Коли ми не перебуваємо в одній з таких ситуацій, які я щойно описав, коли молитва складається сама собою, або у формі спонтанного діялогу, або тому, що ми удостоїлися благодаті контемплятивної зосереджености, тоді нам слід бути більш активними, інакше ми духовно розлінимося і витратимо намарно час, призначений на молитву.
Я не хочу розглядати всі можливості, які в такому разі з’являються, щоб зайняти час молитви, можна знайти багато різних дороговказів в авторів духовної літератури. Обмежуся лише двома «шляхами», які пропонує нам традиція Церкви, і які видаються мені на практиці найбільш ефективними.
Ми можемо використати їх обидва, відповідно до того, до чого схиляємося, а також обставин чи моментів, до яких вони краще пристосовані. Ідеться про розважання над Святим Письмом та про різні форми повторюваної молитви.