«Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте! Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! І все, що тільки робите словом чи ділом, усе робіть у Ім’я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві.»
От пробний камінь до того, діло каже Павло чи ні. Ще раз прочитайте список гріхів, що стосується статевої сфери, і гріхів проти Слова у віршах 5-9. А потім прочитайте вірші 12-17. А тепер уявіть собі таку картину: от місто, де нормальною вважається поведінка, описана у віршах 5-9. А от, неподалік від нього інше місто, де всі живуть так, як описано у віршах 12-17. В якому з цих двох міст ви вважали за краще б жити?
Зрозуміло, завжди знаходяться циніки, які скажуть, що віддадуть перевагу першому місту. Люди в ньому вільні, скажуть вони. Люди там насолоджуються життям. Ну гаразд, нехай вони час від часу втрачають друзів. А дехто, хто не вміє захистити себе, можуть визнати себе скривдженими. Але вони роблять те, що вважають за потрібне, і живуть веселим і насиченим життям. Тоді як в іншому місті живуть зануди і міщани. Позитивні слабаки, невдахи, що не вміють захистити себе. Постійно вибачаються і співають псалми. Боюся, у сучасному світі така реакція досить типова.
Очевидно, проте, наскільки такий погляд виявляється поверхневим. Поведінка, описана апостолом Павлом у першому випадку, призводить будь-які людські співтовариства – сім’ї, села, цілі міста – до розбратів і розпаду. Неконтрольована статева розбещеність, як і невгамовні, агресивні розмови ведуть до розриву стосунків на будь-якому рівні. Деякі люди можуть тішитися самообманом, ніби, у такій атмосфері вони насолоджуються життям. Проте рано чи пізно настає момент істини, і вони розуміють, що самотні, загублені, у душі – порожнеча, і вони не знають, як далі жити.
А люди, описані Павлом далі, зовсім не занудні, слабовільні чи обмежені. Ті, хто каже так, зовсім не розуміють, про що йде мова. Вам колись доводилося спробувати простити людину, яка вас образила? Чи не доводилося вам колись серйозно комусь співчувати чи проявляти терпіння? Можливо, ви колись намагалися організувати своє життя так, щоб на першому місці в ньому стояв Христовий мир, Христове слово, Христове ім’я? Якщо у вас був такий досвід, то ви знаєте, наскільки це нелегко. Для цього потрібна серйозна молитва і неабиякі моральні зусилля. І люди, що докладають такі зусилля, як виявляється, здатні на ухвалення важких рішень і участь у ризикованих задумах також і в інших сферах життя. Християнська поведінка, таким чином, робить вас не менш людянішими. Самовиправдання та гнів і роздратування, до яких призвичаїлися, як і постійна брехня, можуть якийсь час приносити задоволення, але рано чи пізно руйнують особу – причому, як правило, досить швидко.
Зрозуміло, тут важливий баланс. У деяких церквах концентрують увагу на статевих гріхах, не звертаючи уваги на позитивні риси, покликані, як наполягає апостол Павло, витіснити, замінити їх (доброту, упокорювання та інші чесноти). Зверніть увагу, що статева розбещеність, яка часто виряджається в одяг «любові», є карикатурою на істинну любов, описану в цих віршах. Християнська община, де (зовні) немає статевих гріхів, та зате повно злісних пліток, поміняла одне зло на інше. У такій же мірі община, де кожен дуже дбайливий і велелюбний, та зате процвітає статева розбещеність (можливо, саме тому, що люди бояться, що про них скажуть «у них немає любові»), дозволяє у своєму саду посеред квітів рости шкідливим будякам. Ви не можете вибрати з Павлової картини щось одне, нехтуючи другим. Тут кожне слово має сенс, і кожне з них – на місці.
Знову повторимо: нехай багато з перерахованих апостолом Павлом моральних понять є синонімами. Це не означає, що ми можемо просто поглянути на них і подумати: «Ну так, він просто говорить, що ми маємо бути доброзичливими стосовно один одного». (Хоча, зрозуміло, так і є). Бути «доброзичливим» – лише початок. Дійсно, варто замислитися над кожним словом тут і запитати себе (чи товариша, якщо ви читаєте це послання разом): які слова або дії допоможуть виправити ваше життя, життя вашої общини, церкви, міста або села? Можливо, це: ніжність, доброта, упокорювання, лагідність, готовність до самопожертвування (слово, яке тут використовує Павло, буквально звучить як «велике серце»)?
Пам’ятайте, що є люди, готові висміяти кожне з перерахованих слів і навіть саму думку, що слід поводитися відповідним чином. Пам’ятайте також, що бути добросердим не означає бути сентиментальним. Що бути добрим не означає бути безвільним. Що упокорювання не означає відсутності поваги до себе. Що лагідність не є слабкість. Це швидше якість, яку набуває дикий кінь, коли він приборканий (тобто та ж сила, що тепер знаходиться під контролем). Що бути добрим не означає дозволяти усім, кому не лінь, робити з вами усе, що завгодно. Не дозволяйте людям знущатися з головних чеснот, які роблять життя християнина саме таким, яким воно має бути. Як ви думаєте: чому люди це роблять? Можливо, такий вимогливий до себе спосіб життя є для них неприйнятним, розбурхує совість, не дає їм жити спокійно?
Зверніть особливу увагу на те, як апостол Павло узагальнює, зводить картину воєдино, знову і знову звертаючись до Ісуса Христа, Царя і Господа. Ісус простив вас, так і ви повинні простити, це надасть вам сил використовувати любов як ремінь, або, можливо, верхній одяг, який підтримує новий чистий одяг, одягнений під низ (в. 14). У всіх ваших сумнівах і роздумах слід озиратися на Царя Ісуса і пам’ятати, що Він бажав миру і любові між Його людьми (в. 15). Його Слово повинне жити в християнській общині. Євангеліє – невичерпне, і завжди можна знайти в ньому нові сенси, а різні дари допоможуть християнам відшукати їх і застосувати у своєму житті (в. 16). І, нарешті, що б ви не робили і не говорили, завжди подумки тримайте перед собою слова «у Ім’я Господа Ісуса». Якщо зафіксувати їх у серці і пам’яті, усе інше встане на належні місця.