«Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!»
Ми з дочкою завжди сміємося, коли згадуємо її сьомий день народження. Це сталося в одну з лютневих неділь. Церква, куди ми ходили, коли жили в Канаді, щороку проводила лижні змагання по країні. Люди приходили до уранішньої служби, обідали в церковному залі, а потім розбивалися на групи відповідно до того, як вони катаються на лижах – швидко, середньо або повільно. Ми приєдналися до останньої групи і дуже скоро відстали навіть від цієї групи і виявилися удвох. Через кожні тридцять кроків вона падала в м’який сніжок, і їй страшенно подобалося, як я її витягую із замету, і так ми потихеньку і просувалися.
Врешті-решт, як мовиться, втомлені, але щасливі, ми дісталися назад до церкви набагато пізніше, ніж розраховували. Там на нас чекала записка від стурбованої дружини: куди ми запропастилися? Свято з нагоди дня народження дочки мало розпочатися через двадцять хвилин. Ми поспішили додому. Відтак настав кульмінаційний момент: витягування семирічної дівчинки з лижної амуніції і вдягання її в ошатну сукню. Обидва процеси – позбавлення від старого одягу і вдягання в новий – виявилися дуже важкими, але, нарешті, ми з ними впоралися, і дочка з’явилася перед гостями при параді.
Апостол Павло точно знає, що, якщо християнська община в Колосах має намір йти вперед, молодим християнам слід дуже чітко утямити, що означає скинути «з себе людину стародавню з її вчинками» і зодягнутися «в нову». Ключем тут служать вірші 9 і 10, в яких він використовує цей образ. У ранній церкві було прийнято, щоб кандидат на хрещення скидав із себе старий одяг, а потім, після занурення у воду під час хрещення, його вдягали в новий, чистий одяг. Цей новий одяг має бути обов’язково білим, оскільки символізував чистоту нового життя, в яке вступав новоявлений християнин. Саме про це нагадує апостол Павло.
Йдеться, зрозуміло, про певні моделі поведінки, загальноприйняті у світі, що не відає про Бога, явленого в Ісусі Христі. Від них і потрібно відмовитися, скинути їх із себе, як непридатний одяг, подібно до того, як лижний костюм не годиться для святкового вечора. І одягнути на себе потрібно новий одяг – новий спосіб життя. Детальніше апостол Павло говорить про цей новий одяг у наступному уривку. Тут же його увага зосереджена на старому, від якого слід позбутися.
Він наводить дві основні риси, характерні для старого образу життя, які потрібно залишити в минулому. Це розпуста та «безсоромні слова». Обидві ці сфери людського життя несуть у собі величезний потенціал як добра, так і зла. І апостол Павло перераховує пов’язані з цими сферами життя гріхи. Люди схильні швидше зловживати дарами Божими, ніж використовувати їх на благо. Що робити з цими гріхами, каже Павло, абсолютно ясно. До них не має бути м’якого, половинчастого підходу, не можна грати з ними, щоб не дозволяти собі продовжувати в тому ж дусі. Вони, як пліснява, яку не можна пускати в будинок, інакше вона отруїть і їжу, і запаси води. І нічого про них жаліти. Від них потрібно позбутися, потрібно повністю їх знищити.
У список гріховної поведінки відносно статі апостол включає як дії, так і помисли. «Нечистота» у статевому житті – поняття досить широке. Воно включає розпусту поза шлюбом, у тому числі і проституцію (що цілком могло мати місце в стародавньому світі). Інші терміни, мабуть, не сильно відрізняються, але швидше накладаються один на другого, означаючи різного виду статеві відхилення і насолода ними поза встановленого Богом шлюбу.
Слід особливо відмітити, що апостол Павло вказує на пристрасть (очевидно, мається на увазі пристрасть статева) як на форму ідолослужіння. Іншими словами, статеві фантазії недопустимі для християнина, але не лише тому, що вони можуть призвести до гріховних дій, але і тому, що самі по собі вони являють собою поклоніння хибному божеству – язичницькому божеству тілесної любові. Як і будь-яке ідолослужіння, воно припускає поклоніння чомусь у нинішньому пропащому, скороминущому світі, тобто надання переваги творінню над живим Богом-Творцем. Неминучий результат цього – смерть.
У такій же мірі апостол Павло стурбований і гріхами, що виходять з людських вуст. (Було б непогано, якби сучасна церква правильно урівноважила ці дві сфери). Обидві завдають серйозної шкоди і тим, хто їх скоює, і тим, проти кого вони кояться, а також і всій общині. Тут також у вірші 8 перераховуються поняття, які накладаються одне на одного, як, наприклад, «гнів», «лютість», «злоба» і «богозневага». І у вірші 9 апостол вказує на особливий гріх проти Слова – неправда. Усе християнське Євангеліє присвячене істині, а тому серед християн неправда особливо недопустима.
Апостол Павло, піклується, розуміється, про моральне обличчя кожного окремого християнина. Але ще більше турбується він про стан усієї християнської общини як єдиного цілого. Гріхи в статевій сфері можуть спричинити розпад общини на частини (не дивлячись на те, що люди зазвичай кажуть, що це їх особиста справа, хоча насправді задіяні щонайменше двоє); також і гріхи проти Слова можуть викликати розбрати. І новий одяг, в який християнам належить вдягнутися, припускає нове життя общини – в єднанні і любові. Старі розподіли – соціальні, культурні, національні і взагалі які завгодно – належить залишити в минулому (під «варварами» у вірші 11 маються на увазі люди, що вважалися в античному світі за часів апостола Павла найдальшими від греко-римської цивілізації). Ісус Христос є присутнім скрізь і в усіх, і, дійсно, в усьому. Ніщо не випадає за межі Його влади.
Ключ до нового життя, до якого покликані християни, розкривається у вірші 10. Нова людина «відновлюється для пізнання за образом Створителя її», і одним з плодів цього процесу є нове знання. Як це співвідноситься з вказівками апостола Павла?
Відповідь очевидна. Апостол Павло чекає, що християни – як частина шляху до оновлення, іншими словами, як їх знання на практиці, що означає бути істинною людиною, – навчаться ясно бачити і розуміти глибші речі, заховані за легковажним ставленням до статі і відповідною поведінкою, і в рівній мірі – за легковажним ставленням до слова. І стосується це не лише колосян. Протилежне до того, що уявляють собі люди в наші дні, бути християнином – означає вчитися думати, не дозволяючи собі блукати в пошуках нових пригод. Відповідальність і прагнення до пізнання істини складають частину становлення істинно людської особистості, нового творіння, що мається на увазі Євангелієм.