«І трапилося тими днями, вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них… А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим… Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля! І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь. І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено. І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили… А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм. Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.»
Якщо ви спробуєте вказати на щось собаці, вона, швидше за все, подивиться на ваш вказівний палець, а не на те, на що ви їй вказуєте. Нехай це дещо дратує, проте добре ілюструє ту поширену помилку, якої всі ми час від часу припускаємося.
Подібної помилки припускається багато людей, читаючи в Євангелії від Луки історію Різдва. Що їм відомо про народження Ісуса? Ясла для худоби – різдвяна колиска. Найзнаменитіші ясла для худоби у світовій історії. Можна бачити її на різдвяних листівках. У церквах часто виготовляють мініатюрні «вертепи», що зображують сцену Різдва, і запрошують паству молитися перед ними. Іншим різдвяним атрибутом, незмінно присутнім на листівках, стали віл і осел. Ці тварини також фігурують у різдвяних пісеньках, хоча в тексті Луки немає жодних вказівок на те, що пастухи привели з собою в печеру своїх тварин або що якісь тварини знаходилися в тій «печері», де були Марія з Йосипом.
Спробуємо з’ясувати, де ж вони все-таки зупинилися у Віфлеємі. Згідно з переказом, вони постукали в двері готелю, де їм сказали, що вільних місць немає, і запропонували кошару. Але в традиційних перекладах у слова «готель» є кілька значень, і можна припустити, що Марія і Йосип просто розташувалися в нижньому (цокольному) поверсі будинку, тоді як зазвичай постояльці займали верхні поверхи. Нижній поверх часто призначався для домашніх тварин – звідси ясла, або годівниця для худоби, яка підійшла для Немовляти, – але зовсім не обов’язково думати, що тварини в цей момент знаходилися там.
Зосереджуватися на яслах, забуваючи те, чому саме вони були згадані в першу чергу, – означає уподібнюватися собаці, який дивиться не на вказаний об’єкт, а на вказівний палець. Чому Лука тричі згадав ясла в цій історії?
Відповідь: бо це були цілком відповідні для новонародженого ясла, що послужили знаком для пастухів. Вони вказали пастухам на ту саму Дитину, яку вони шукали. А також дали їм зрозуміти, що ангел знав, про що каже. Безумовно, це ще один дивовижний штрих у розповіді, що дозволяє уявити собі юну матір, яка з ясел для худоби споруджує цілком відповідне для свого Малюка ліжечко. І, поза сумнівом, цей образ буде підхоплений багатьма проповідниками, що розповідають про те, як Бог сходить у безлад реального життя. Проте не забуватимемо, що Лука згадав ці ясла, бо через них пастухи узнали новину і отримали необхідні вказівки.
Чому це так важливо? Бо саме пастухи розповіли, ким було це Немовля. Він був Спасителем, Месією, Господом. Самі по собі ясла не важливі. Вони лише вказівник на особу і місію Немовляти, що лежить у них. Пастухам, яких покликали з пасовища (подібно до того як юного пастуха Давида привели з поля, щоб помазати його на царство), ввіряється дивна новина. Марія і Йосип, почувши її з цього несподіваного джерела, отримують зовнішнє підтвердження того, що до цього моменту було їх особистою таємницею.
Можна припустити, що пастухи, подібно до інших палестинських євреїв того часу, включаючи Захарію з попереднього розділу, знали, що збирається зробити Спаситель, Месія, Господь. З метою відтворити у свідомості читачів ту епоху, Лука на самому початку своєї розповіді згадує про кесаря Августа, що знаходиться далеко в Римі і перебуває в зеніті своєї слави.
Август був прийомним сином Юлія Цезаря. У результаті кровопролитної громадянської війни він став одноосібним правителем римського світу, здолавши всіх своїх політичних суперників. Останнім був знищений знаменитий Марк Антоній, що покінчив життя самогубством незабаром після поразки в битві при Акції в 31-му р. до Р.Х. Август перетворив велику Римську республіку на імперію, яку сам же і очолив. Він сповістив, що несе справедливість і мир всьому світу. Оголосивши свого названого батька «божественним», Август тим самим прийняв титул «сина бога». Поети писали гімни на честь початку нової ери; історики склали дивну історію про те, як Рим наполегливо йшов до своєї величі і досяг вершини свого процвітання в особі самого Августа. У народі говорили, що Август – «спаситель» світу. Він був царем народу, його «паном»[*]. Мешканці східної частини його імперії також все більше і більше поклонялися йому як богові.
Тим часом на схід від Риму, народився Хлопчик, Якого вже наступне покоління назве «Сином Божим». Його послідовники говоритимуть про Нього як про «Спасителя» і «Господа». Його прихід, на їх думку, несе справедливість і мир всьому світу. Ісус ніколи не стояв перед римським імператором, але в кульмінаційний момент Євангелія від Луки він стоїть перед Понтієм Пілатом, представником імператора. Ясно, Лука думав про цю сцену, коли писав про те, як римський імператор затіяв перепис по всій своїй території і як, завдяки цьому перепису, Ісус народився в місті царя Давида.
Історики роздумують у зв’язку з цим переписом. Перепис, зроблений, коли намісником Сирії був Квіріній, мав місце значно пізніше, ніж народився Ісус (і, що цікаво, він спровокував заколоти юдеїв, обурених тим, що вони повинні платити податки Риму). Текст оригіналу все ж залишає можливість припустити, що йдеться все-таки про більш ранній перепис. Є багато головоломок, які історикам ніяк не розгадати, і це одна з них.
Але думка Луки нам зрозуміла. Народження цього Малюка є початок конфлікту між Царством Божим – яким би крихким, примарним і уразливим воно не здавалося – і царством світу. Август ніколи і нічого не чув про Ісуса з Назарету. Але через століття наступники Августа в Римі не лише почули про Ісуса; вони відчайдушно намагалися стерти з лиця землі Його послідовників. А ще через два століття сам імператор став християнином. Коли на листівці чи в церкві ви бачите ясла, не затримуйтеся на них. Вдумайтеся в те, на що вони вказують. А вказують вони на царську велич Дитини, Яка лежить у них. Подальша розповідь Луки в Євангелії і – пізніше – у Діяннях Апостолів буде про те, як Ісус стає справжнім Царем.
[*] В англ. тексті гра слів: lord означає і «пан», і (з великої букви – Lord) «Господь». – Прим. пер.