«І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього. І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева… Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все! І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай!
Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків. І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос! І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!»
Від Віфсаїди до Кесарії Пилипової шлях неблизький. Навіть на машині, сучасними дорогами, він займе годину чи дві. Віфсаїда лежить біля північного узбережжя моря Галілейського, а Кесарія Пилипова – далі на півночі, на схилах гори Ермон, біля витоку Йордана. Якщо піднятися трохи вище, в ясний день можна розгледіти звідси долину Йордана. Навіщо Ісус повів Своїх учнів так далеко від звичайних їх маршрутів поблизу моря Галілейського, щоб там провести цю розмову?
Про це варто подумати, адже цей епізод – ключовий, поворотний момент Євангелія від Марка. Теж свого роду гірський схил, і якщо присвятити ясну днинку роздуму, з цієї висоти ми зможемо і озирнутися на прочитані вже сторінки, і подивитися вперед у ту саму долину Йорданську, на шлях, який поведе знову до головного міста євреїв, до завершального зіткнення в Єрусалимі.
Марко з’єднує два епізоди: зцілення сліпого і отримання учнями внутрішнього зору. Таким чином він звичайно ж виділяє сенс другого епізоду, зіставляючи його з першим. Ісус відводить сліпого чимдалі від села, і учнів Він відводить від озера і натовпу. В обох випадках Він вимагає найсуворішого збереження таємниці. Настав момент, коли необхідно запобігти «просочуванню інформації». Його Звістка про Царство виявилася месіанською, і це по-справжньому небезпечно. Треба діяти швидко і діяти таємно.
Спільна тема обох епізодів – дві стадії процесу прозріння. Спочатку сліпий бачить людей, «які ходять, немов би дерева»; так і натовп бачить Ісуса, але приймає Його за звичайного пророка. (Щоб зрозуміти, як сприймали Ісуса сучасники, треба забути зітхання про «милого лагідного Ісуса» і перечитати оповідання про Івана Христителя, Іллю і інших великих пророків: то були безстрашні мужі Божі, що виступали проти зла і несправедливості, несли надію змученому і розгубленому народу Ізраїлю.) Але от другий дотик до очей сліпого – Ісус ставить питання Своїм учням. І, нарешті, вони набувають зіркості. Вони зрозуміли сенс епізоду з хлібами, зрозуміли усі знамення. «Ти – Месія!» – від імені всіх заявляє Петро.
Треба уважно прояснити цей момент. Називаючи Ісуса Месією, Петро не іменував Його божеством і тим більше «другою Особою Трійці». Марко вірить у божественність Ісуса і незабаром наведе докази цього, але на цьому етапі євангельської розповіді йдеться про інше: про політично і теологічно небезпечне домагання на титул істинного Царя Ізраїлю, спадкоємця престолу Давидового, перед ким Ірод Антипа та інші єврейські правителі – лише жалюгідні самозванці. Учні, як і всі інші, чекали не божественного визволителя, але царя. Тепер вони вирішили, що цей Цар з ними.
Підозри цей титул викликав би не лише в Ірода. У самій Кесарії Пилиповій стояв у ту пору великий храм нового язичницького божества – римського імператора. Месія, Який проголошує Царство Боже, був загрозою і для Риму.
У наступній сцені ми побачимо, що з цього починається і нова фаза в настанові учнів, і учні знову не «розуміють» і, як і раніше, не можуть зрозуміти того, що каже їм Ісус. Зупинимося ненадовго і розміркуємо над тим, що вони – і ми разом з ними – зуміли на даний момент зрозуміти.
Ісус – пророк, який сповіщає Царство Боже, той довгожданий час, коли Бог почне безпосередньо правити Ізраїлем, а потім і всім світом; запанують, згідно Писання, милосердя і справедливість; людська влада, суміш правосуддя і пригноблення, припиниться. Усі справи Ісуса – Марко особливо відмічає зцілення, битви з бісами, дивовижні насичення, утихомирення бурі – служили знаменнями цього Царства. Істинний Бог починає здійснювати Свою владу на землі. І от учні зважилися на остаточний висновок: Ісус не просто сповіщає Царство, Він і є Цар.
Далеко не всі євреї чекали чи бажали Месію, але ті, хто чекав Його, вимагали (зокрема на підставі Писання) трьох речей. Передусім, Месії належить відбудувати чи очистити Храм. Він повинен уразити ворогів, які пригноблюють народ Божий. І він повинен явити Боже правосуддя, цю потужну, цілющу, очищаючу і відновлювальну силу, як Ізраїлю, так і всьому світу. Різні люди по-різному переживали і виражали ці уявлення, але спільна ідея була приблизно така: Месія – Божий посланець, який затвердить Царство, наведе лад, виведе Ізраїль з лих і розгубленості, а язичників поставить на місце.
Ісус вже не раз уточнював цей набір «завдань для Месії». Він не набирав війська, не пропонував програму по скиданню саддукеїв, первосвящеників і їх приспішників. Він обходив країну, здійснюючи справи, які владно і в той же час таємничо сповіщали про якесь нове завдання: цілюща Божа сила захопила країну, змінюючи стан справ і породжуючи в комусь пристрасну відданість, а в комусь – такий же пристрасний опір. Пояснюючи те, що відбувається, Він іноді висловлювався так загадково, що навіть близькі друзі залишалися в розгубленості. Але тепер вони все зрозуміли. Ісус приніс нове уявлення про Месію, Він – цей новий Богом обраний і помазаний Цар.
Майже відразу ж стане ясно і інше: наскільки нова ця ідея. Але поки що ми повинні перевірити свою відповідь на поставлене Ісусом запитання. Ким ми самі вважаємо Ісуса? Чи скажемо ми, що Він був великий учитель і тільки? Чи віддамо перевагу суперменові, який одним помахом вирішує всі наші проблеми? Чи готові ми до того, що всі прості і завчені відповіді будуть знесені реальним Ісусом і новою концепцією месіанства? Чи відгукнемося на заклик йти за Ним у Його небезпечному для житті покликанні?