Мойсей. Це ім’я належить до найдавніших записаних в історії людських найменувань. Його постання губиться в глибокій єгипетській чи семітській давнині. Точно встановити його значення тяжко. Одні доводять, що ім’я “Мойсей” походить від давньоєгипетського слова “мес”, “мессу”, що означає сина чи дитину, витягнену наверх із води або вирятовану з води. Інакше кажучи, фараонова дочка, що йшла купатися, несподівано побачила на плесі Нілу колиску з немовлятком і радісно вигукнула “мессу”, “витягнений наверх із води”, “врятований із води”. Інші знову думають не так і виводять це ім’я з давньогебрейського слова “машего” або “мішіог”, що означає помазанець, цебто помазаний, позначений миром або спеціяльною оливою, якою священики висвячували когось на високу релігійну чи державну посаду. Від Мойсея походять терміни: Божий помазанець, рятівник, спаситель, визволитель, Бог порятує й захистить.
Мойсей – це один із визначних мужів всесвітньої історії, великий вождь і визволитель, законодавець, пророк, релігійний реформатор і вірний слуга Бога. Його життя бурхливе, цікаве, повчальне і править за зразка виховання як для кожного педагога й духовного працівника, так і для батьків. Упродовж перших 40 років Мойсей вишколював свій розум, вчився богопізнання, світопізнання й самопізнання, хто він є, та здобував релігійну, соціяльну й національну свідомість, студіюючи в найкращих високих школах тодішнього Єгипту. У наступних 40 роках – від 41 року життя до 80 – Мойсей вишколював свій характер, зокрема вчився покори, пасучи в пустині вівці свого тестя. У кінцевій третині свого життя – в роках від 81 до 120 – Мойсей кував свою волю або, інакше кажучи, вчився підпорядкувати свою волю Божій, звертати неподільну увагу на всі слова й накази свого Творця й у всьому виявляти Йому абсолютний послух, формуючи в пустині гебрейську масу, етнос (примітивних, жорстоких рабів) у державний свідомий нарід. Ми тепер розглянемо життя й діяльність Мойсея за трьома 40-річними періодами його розвитку: за інтервалом часу вишколення його інтелекту та свідомости, характеру й волі.
А. ЧАС ВИШКОЛУ ІНТЕЛЕКТУ ТА СВІДОМОСТИ
Мойсей – це син Амрама та Йохевед; рідний брат Аарона, який був старший від нього на 3 роки, і Маріями, яка була найстаршою в їхній родині. Його батьки походили з Левієвого племени (2 Мойс. 6:20).
Мойсей народився в Єгипті тоді, коли був виданий фараоном декрет про дітовбивство у водах Нілу всіх немовлят чоловічої статі єврейського походження. Як відомо, Яків і його нащадки жили в землі Ґошен, Єгипет, 450 років. За той інтервал часу вони чисельно розмножились і могутньо зростали, так що єгиптяни почали побоюватись їхньої майбутньої гегемонії (політичної переваги), а тому видали горезвісний едикт про дітовбивство.
Заходами побожних батьків, а зокрема турботливої матері Йохевед Мойсей аж три місяці потаємно годувався з великою небезпекою для родичів, але далі годі було потаємно плекати сина. В одному місці на побережжі Нілу щодня купалася фараонова дочка. Отже, Йохевед, мати, поклала дитину в просмолений кошик (ковчег, човник) із папірусу (очерету) і поставила його в комишах недалеко від берега Нілу, де мала звичай купатися князівна. Одночасно Йохевед звеліла дочці Маріям здалеку пильнувати братчика. Сталося так, як вірила й передбачила мати. Викупавшись у водах Нілу, княжна почула дитячий плач, віднайшла хлопчика та взяла його під свою опіку, де вже більше не загрожувала йому смерть у вирі ріки. Дочка фараона усинувала Мойсея, а за няньку на предложення Маріям покликала Йохевед, цебто його рідну маму.
Так через Боже провидіння та інтимну стратегію Йохевед був врятований Мойсей. Натурально, велику важливість у вихованні дитини відіграє відповідна нянька чи мати. Йохевед у короткому інтервалі часу зуміла защепити Мойсеєві найкращі основи релігії й культури свого народу. Вона виховала його на справжнього патріота гебрейського народу й побожного шанувальника Бога. У дозрілому віці Мойсей добровільно вибрав собі приналежність до гебрейського люду, відрікся зватись адоптованим сином фараонової дочки та дочасних розкошів.
Мойсей одержав аристократичну високу освіту. Як єгиптянин, він вчився в славній тоді священицькій колегії в місті Геліполі (Геліполісі), по-гебрейському Бет-Шемеш, що означає місто сонця (Єремії 43:13). Ходив щоденно до храму, де жерці викладали свої предмети. 40 років Мойсей перебував на дворі фараона, насолоджувався всіма можливими розкошами й був навчений усієї єгипетської мудрости (Дії Ап. 7:22). Він був ґрунтовно обізнаний із халдейською, асирійською та грецькою культурами, як також всебічно знав устої й закони власного народу.
Він виконував добру службу фараонові. Але одного разу, вже в своїх зрілих роках, Мойсей був глибоко зворушений жорстокістю й тиранією єгиптянина над його земляками-рабами, Тоді він дав волю своїм патріотичним почуттям і вбив того наглядача-бригадира, який брутально зловживав своїм становищем і жорстоко поводився з євреями. Йому здавалося, що це буде до вподоби його землякам. Але, навпаки, наступного дня він побачив двох євреїв, які сварилися. Він бажав примирити їх. Тоді один із них відповів Мойсеєві: “Хто тебе настановив за начальника над нами? Чи ти не думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?” (2 Мойс. 2:11-14). Цей випадок переконав Мойсея, що він своїм патріотизмом не тільки не допоміг євреям, але викликав ворожнечу поміж собою й ним. Його патріотизм змусив його втікати від свого улюбленого народу, бо свої рідні загрозили йому, що видадуть його за вбивство…
Отже, Мойсей, щоб стати слугою Бога й визволити з Єгипту нащадків Якова, мусів змінити свій характер, навчитися покори, любови до ворогів, перетворитися з патріотичного вбивника на миротворця, з безпощадного месника на пробачливого альтруїста.
Б. ЧАС ВИШКОЛУ ХАРАКТЕРУ
Натурально, фараон покарав би Мойсея смертю за його злочин, коли б він не втік у Мідіянськїй край. Отже, націоналізм і вбивство змусили Мойсея втікати від рідного люду з Єгипту й перебувати 40 років в арабській пустині, щоб там дозрів його характер, щоб там він навчився покори та зрозумів, що Бог виконує Свої пляни не вбивством і не патріотичними почуттями. Мідіянський край був розташований на південній частині Синайського півострову, на схід від затоки Акаби, де жили нащадки одного з 6 синів Авраама від його наложниці Хетури.
Першою дією Мойсея на скитальщині була оборона дочок мідіянського жерця Реуїла-Їтра від руки вівчарів-розбишак, що відганяли стада немічних дівчат (2 Мойс. 2:15-24; 3:1). Через цей конфлікт Мойсей заприязнився з невідомою родиною, попав у пастуховання, а згодом “єгиптянин” Мойсей у Мідіянському краї став “арабом”, одружившись із етіопкою Ціппорою, дочкою мідіянського жерця Їтра-Реуїла, від якої мав двох синів: Ґершона й Елезера (2 Мойс. 2:15-24; 18:3,4; 1 Хронік 23:15).
Мойсей під час своєї 40-річної відокремленої невідомости пас отару свого тестя, провадив примітивне життя мовчазного вівчаря й навчався від овець і природи покори, вдячности, самопосвяти, самозречення й дисципліни свого характеру, щоб уміти поступитися своїми особистими інтересами та власними уподобаннями в служінні Богові і ближнім, як також за той довгий період пастушого життя він добре пізнав терен і екзотику пустині, що було йому так необхідне в майбутньому веденні Ізраїля через пустиню до Ханаану.
Десь на 80-му році життя, коли Мойсей провадив отару за пустиню, Бог явився йому на горі Хориві, доручив йому визволити Ізраїля з єгипетської кормиги й одночасно об’явив йому Себе, як Ягве (Єгову), що означає. Божу самобутність. Інакше кажучи, Бог має Своє буття від Самого Себе, а не від когось іншого. Йому єдиному притаманне буття, як таке. Усі інші створіння та все інше твориво завдячують і дістають своє буття від Бога. “Я той, що є” (2 Мойс. 3:1-14; Дії Ап. 7:35).
Мойсей відчув повну нездатність вести пересправи з могутнім фараоном та бути вождем народу, вказуючи головним чином на свою непопулярність і тупомовність. Тоді Бог запевнив Мойсея, що буде з ним; наділив його чудотворчою силою чинити чуда, перемінювати палицю у вужа й навпаки, робити свою власну руку прокаженою й миттю очищати її та перетворювати воду в кров. Крім цього, Бог звелів Ааронові бути устами Мойсеєві (2 Мойс. 3:12; 4:1-9; 4:10-17).
Отже, як Мойсеїв характер дозрів і він навчився покори шляхом 40-річного пастуховання, то Бог покликав його на велику місію визволення й вождя Ізраїля. Натурально, то було дуже тяжке завдання й особливо відповідальне. Треба пам’ятати, що Єгипет був тоді могутньою імперією, натомість Ізраїль являв собою масу рабів-втікачів, поділених між собою племінним сепаратизмом, без жодної організації й надбань цивілізованого світу.