Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його! (Мт. 7:21-27).
Будувати на Христі (тобто слухати Його), на фундаменті, ймення якому – розп’ята любов. Чи це фундамент? Чи на ньому можна будувати? Чи будувати – означає погодитись на те, що та любов нас розіпне? Розп’яття любови є причиною чи наслідком?
Будувати на любові – неодмінно, це зрозуміло! Людина не може жити без любови, бо не розуміє себе. Будувати на любови – це будувати з кимсь, хто знає мене краще, ніж я сам. Далі: будувати на любові, на Христі – означає віддати Йому всі свої прагнення, смуток, мрії, амбіції, плани, – дуже конкретна вказівка. Віддати – це не відмовитися, віддати – означає, що «коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені» (Пс. 23:4).
Будувати на розп’ятій любові – означає на любові, зраненій нами. Розп’ята любов зцілює. Чим же є образ «Ісусе, уповаю на Тебе!», як не образом розп’ятої любови? Це образ любови, яка зі співчуттям (бо знає, що то біль) схиляється над людиною.
Що означає будувати на Христі? Це означає – слухати Його слів, бути готовим прийняти їх. Слухання – це важка справа. Як рідко зав’язується між нами якась щира розмова, що є взаємним відкриттям людей, які вміють не лише говорити, а й слухати. Слухати слів Христа, не приглушувати їх власними словами, своїм неспокоєм, страхом. Слухати і сповняти. Керуватися ними у своїх рішеннях і виборах.
Христос не є вчителем оптимізму. Він не вказує шляху до легкого успіху, а навпаки. Линула злива, і розлилися річки… – ці слова з певністю дуже сильно промовляли до уяви Його слухачів. У пустельній Палестині є дуже багато потоків, які періодично висихають, а коли прийде дощова пора, ринуть великим струменем води, який може знищити все. Треба міцно встановити фундамент, щоб можна було витримати в момент випробування.
Чому таким важливим є цей образ, який завершує Нагірну проповідь? Бо вся проповідь для кожного з нас є закликом прийняти фундаментальне рішення. Хто я? Той, хто успадковує через біологію моїх предків генетичний код, культуру… Але я є також тим, що будує себе через власні рішення, тією чи іншою мірою. Стаю тим, що чиню, а вчинки мої випливають з моїх рішень. Іноді уникаємо цих рішень, відкладаємо їх або дозволяємо, щоб інші за нас вирішували. Слухати – це прийняти рішення про будування свого життя на слові Христа, на Його вченні, Його Нагірній проповіді.
Нагірна проповідь – це збір вказівок духовного розвитку людини, який дає змогу перевищувати себе. Це мудрість, яка навчає нас вдосконаленню. Адже для християнина бути собою – означає неустанно перевищувати себе, не знищувати, але: перевищувати. І напрямом цього перевищення є любов, з якої береться все. Любов розп’ята, але власне тому милосердна любов Бога до нас і взаємна – один до одного.
Бути собою – це постійно перевищувати самого себе. Це і є будування на скелі, яке ніколи нас не підведе, бо тільки Він, Який це сказав, має слова життя вічного.