Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її! Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх! (Мт. 7:13-20).
Чим є дорога? Звичайно, дорога є метафорою життя. Дорога – це ціла низка рішень, які маємо прийняти; кожен день приносить якийсь виклик; кожен день приносить, за словами апостола Павла, якесь покликання, якесь завдання, добро, яке маємо тут зробити.
У чому пастка? У нашій пасивності, у духовному лінивстві. Завжди легше вибрати щось простіше, щось, що не буде більшим викликом. Тобі більше подобається широкий, зручний, легкий шлях, але закінчується пусткою, нічим, чи той трудний? Де смак твого життя? Чи хочеш жити тільки з дня на день, з хвилини на хвилину? Чи теж бачиш, що перед тобою є майбутнє і в ньому можеш будувати своє життя?
У цьому нам можуть допомагати інші. Це – пророки. Лжепророки схилятимуть тебе до того, щоб піти тим легким, широким шляхом, тому остерігайся лжепророків. Ніхто, жоден лжепророк не перевдягнеться на вовка; а перевдягнеться на овечку, бо ж людину можна спокусити тільки добром, не можна спокусити злом. Людина створена для добра, і добро природно притягує. Лукавство зла, а водночас і його слабкість полягає в тому, що зло спокушаючи нас, мусить удавати добро. Той райський заборонений плід дійсно видавався жінці і чоловікові чимось гідним пожадання, красивим, смаковитим. Неможливо спокусити людину гнилим плодом. Тому вовк приходить в овечій шкірі. По чому можеш розпізнати, що тебе ошукують? По плодах, бо добре дерево дає добрі плоди, а погане дає погані.
Лжепророки, про яких тут говорить Христос, небезпечні насамперед тому, що можуть сфальшувати те, що найцінніше: релігію. Можна продавати релігію у фальшивий спосіб, можна витворити собі фальшивий образ Бога, який буде сповненням моїх мрій, прагнень, моїх спокус. Правдивий – нефальшивий пророк – це той, хто приходить не як вівця, а як пастир овець. Він навчає нас відповідальности, тобто повної зрілої відповіді на Божий заклик. За цим пізнається пророк. Пророк є самотнім. Це цікаво.
Боже Об’явлення – це важка, вимоглива правда, яка наказує нам неустанно перевищувати нас самих. Завжди знайдуться лжепророки, які леститимуть тому, що є в кожному з нас. Бо в кожному з нас є якісь поклади лінивства, пасивности, духовної бідности. Справжній пророк будуватиме в мені те, що є більшим від мене, що наказує мені перевищувати самого себе.
Мало того, кожен з нас є позначений через святий хрест, аби з’єднатися з Христом, який є Священиком, Пророком і Царем. Пророком… А наше пророче покликання – це не тільки відкритість на важку правду, але і на досвід цієї правди.
У гарному стародавньому християнському тексті Дідахе, який є Символом віри первісної Церкви ІІ ст., є такий фрагмент: «Адже не кожен, хто промовляє в дусі, є пророком, а тільки той, хто проводить спосіб життя в Господі. Отже, за способом життя визначите різницю між лжепророком і пророком. […] Кожен пророк, який навчає істині, але не робить того, чого навчає, є лжепророком».
А яким я є пророком – для себе самого, для найближчих? «Кожен, хто навчає істині, але не робить того, чого навчає, є лжепророком…» Пам’ятаймо: «По їхніх плодах ви пізнаєте їх…»