«І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: Підійди! І я глянув, і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця йому дано, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти. І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: Підійди! І вийшов кінь другий, червоний. А тому, хто на ньому сидів, було дано взяти мир із землі та щоб убивали один одного. І меч великий був даний йому. І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь вороний. А той, хто на ньому сидів, мав вагу в своїй руці. І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй! А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: Підійди! І я глянув, і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, на ім’я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І дана їм влада була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земними звірми.»
Лікарі і пастори чудово знають: коли людина приходить до них з проблемою, проблема, про яку вона говорить, може бути не єдиною, яка в неї є. Болячка, що привела хворого до лікаря, може виявитися лише симптомом серйозніших хвороб, фізичних або психологічних. Страх, депресія чи відчуття провини, що тягнуть нещасного на сповідь або духовну бесіду, часто речі вторинні і не підуть геть, якщо не розібратися з проблемою суттєвішою.
Тому пацієнт або парафіянин часто потрапляє в ситуацію, в якій знаходиться читач шостого розділу Апокаліпсису. Нарешті, ми набираємося мужності і йдемо до лікаря. Ми знаходимо в собі сили зізнатися, що в нас є проблема, і вирушаємо до пастора. Обізнаний фахівець розбереться, і нам знову буде добре і спокійно! Проте знову і знову мудрому лікареві доводиться тимчасово розчаровувати пацієнта: треба з’ясувати, у чому корінь проблеми, і вже потім шукати ліки. Спершу корисне узнати інші симптоми і передісторію, поставити питання: коли ви вперше так себе відчули? Чого ви найбільше боялися? Незабаром людині, що відповідає на питання, стане незатишно: ніби, хто ж знав, що ви в усьому цьому порпатиметеся? Невже є необхідність усе це згадувати? Це було так давно, та й взагалі…
На жаль, інакше не можна. Якщо не з’ясувати всі проблеми, зцілення неможливе. Так йде справа і з нашою планетою: якщо не виявити всі виразки світу, не побачити їх у справжньому і похмурому світлі, їх не вийде вилікувати. Якщо «чотири вершники» не зроблять свою справу, книгу неможливо буде прочитати. Перемога Льва-Агнця буде неповною.
Така відповідь на здивоване питання, яке виникає в багатьох читачів шостого розділу. (Як і всі інші відповіді в Апокаліпсисі, вона дана приховано: автор не збирається задовольняти цікавість, розставляючи всі точки над «i», і розраховує, що ми з розумом і з молитвою зрозуміємо, у чому справа.) Щойно ми бачили величну сцену в тронному залі: усе творіння гучно оспівувало гімн хвали Богу Творцю і заколеному Агнцеві. Ми раділи Його перемозі: план Божий з позбавлення світу – у дії! Напевно, думали ми, от-от нам скажуть про речі не менш радісні і святкові. А тим часом…
А тим часом Бог попускає силам зла розгулятися. Перш ніж хірург візьме в руки скальпель, необхідно побачити всю тяжкість ситуації. Щоб зцілити відчуття провини або скорботи, їх буває треба пробудити. Апокаліпсис – космічна версія важкої пастирської боротьби за поранену душу. Душа світу знає про безпосередні біди і проблеми, але якщо ми не поглянемо глибше – на древнє насильство, пригноблення і смерть – ми не зрозуміємо, що треба зробити для зцілення світу (саме зцілення, а не косметичного ремонту).
Отже, Агнець знімає першу з чотирьох печаток книги, і замість приємної мікстури від хвороби світ отримує щось інше: «живі істоти» закликають чотирьох вершників, які як мінімум не покращують ситуацію. (Вершники нагадують видіння в першому і шостому розділах Книги Захарії, але тут виступають у новій ролі.) Хто такий вершник з луком на білому коні? Деякі тлумачі бачать у ньому самого Месію (див. часткову паралель у 19:11). Це не виключено, але вірогідніший інший варіант: вершник втілює собою земних царів-завойовників, що проголошують свою владу («вінець») над іншими народами. Перш ніж відбудеться повнота божественного задуму, силам пригноблення попускається виявити себе з гіршого боку.
Аналогічна метафорика другого, третього і четвертого вершників. Червоний кінь, чий сідок відносить із землі навіть зовнішню подобу миру, з’являвся в кожному столітті. Вороний кінь, третій за рахунком, знаменує собою економічні проблеми, які так часто лежать в основі міжнаціональних конфліктів. Найпростіші продукти, їжа бідняків, підскакують у ціні, а ціна на продукти дорожчі (масло і вино) залишається колишньою, – знову і знову багачі багатіють за кошт бідняків. Чалий кінь, на якому сидить сама Смерть, і за яким йде пекло, є те, чим небезпечний кожен тиран і кожен анархіст. Скільки разів вже було в людській історії, що війни і голод забирали безліч життів передчасно.
Це зло люди коять один одному. І нічого не поробиш, необхідно побачити це зло, щоб пройти рятівним шляхом, вказаним книгою. Проблеми, про які тут сказано, мають бути розкриті. Між тим, як мінімум упродовж останнього століття, західні церкви намагалися «зцілити» виразки людства, кажучи «мир, мир», коли миру не було (хіба тільки на поверхневому рівні). Але потрібно не ховати голову в пісок, а побачити, що злі сили діють. І щоб виникло нове творіння Боже, усе старе глибинне зло має вийти назовні.
Скажемо декілька слів про символіку таких розділів. Передусім, чотири вершники – це символи. Іван не пропонує читачам видивлятися у вікно, чи не покажуться на вулицях Ефеса чи Смірни зловісні фігури. Образний характер носить і послідовність: не йдеться про те, що спочатку почнеться завоювання, за ним станеться насильство, за насильством – економічна катастрофа, після чого все увінчається смертю. Взаємозв’язок між «вершниками» носить не такий лінійний характер.
Все-таки література і музика різняться можливостями! У музиці можна одночасно проводити декілька ліній, а при письмі потрібно дотримувати черговість. Тут семерична послідовність (чотири пункти сказано, три ще попереду) вказує на свого роду «семеричну» реальність, а не на хронологію.
Аналогічним чином, не слід думати, що спочатку підуть сім «печаток», потім сурми (роз. 8-11) і потім чаші (роз. 16). Усе це різні способи поглянути на одну і ту ж, надзвичайно багатопланову, реальність. Розділ 7 пропонує наступний ракурс: Бог дозволяє пихатому нечестю людей проявитися повною мірою, але зберігає Свій народ під час тягот. Ракурс у розділах 8-11: Бог попускає діяти силам зла, щоб потім остаточно встановити Своє володарювання над світом. Увесь жах ситуації відкриває третій ракурс у розділах 12-13: Богові доведеться наслати на непокірний світ свого роду «кари єгипетські», перш ніж остаточно позбавити вірних і засудити темні сили, що так довго поневолювали його.
Тоді і тільки тоді буде завданий удар найтемнішій з усіх сил (роз. 20). Тоді і тільки тоді виникнуть нове небо і нова земля, без страху, що якась хвороба залишилась не зціленою, і якась прихована печаль дасть про себе знати. Так, розділи 6-20 говорять не те, що ми хочемо почути (як і думки лікаря або пастора бувають не найприємнішими), але якщо ми хочемо отримати зцілення, вслухатися в них необхідно.